Гаряча тема · “Чи могли ми собі уявити, що влада намагатиметься протягти законопроєкт, яким зрадить всіх нас?!” · с. 4сторінка оригіналу ↗
Спрощення процедури атестації чи все-таки визнання дипломів “ДНР” і “ЛНР”?
Слово Просвіти, №05 за 2022 рік
Звернення керівників переміщених закладів вищої освіти до органів влади, освітян, науковців, політичних і правових установ та організацій, засобів масової інформації, громадськості
Від імені багатотисячних колективів студентів, викладачів і співробітників переміщених закладів вищої освіти закликаємо вас підтримати нас у нашій боротьбі за збереження цілісності України й не допустити державної зради у вітчизняній освітній галузі. 03.02.2022 року під головуванням Віце-прем’єр-міністра України – Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук відбулося засідання робочої групи щодо розробки законопроєкту, спрямованого на запровадження механізму проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання особами, які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим там. Севастополя (після 20 лютого 2014 року) (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 січня 2022 року № 23). Вважаємо неприпустимим з правового та морального поглядів прийняття такого законопроєкту, який буде першим кроком до легалізації всіх установ, що незаконно діють на окупованих територіях, не маючи ліцензій на провадження освітньої діяльності та сертифікатів про акредитацію спеціальностей (освітніх програм), а також порушенням вітчизняного й міжнародного права в галузі освіти, зокрема Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (Ліссабон, 11 квітня 1997 року). Дати об’єктивну оцінку результатів навчання та періодів навчання особами, які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованих територіях після 20 лютого 2014 року, можуть тільки переміщені ЗВО та нау-
Гуртуймося, бо разом ми – сила!
Валентина ЛЄСНОВА, доцентка Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Старобільськ Луганської обл.
Друзі! Потребуємо підтримки! Коли в 2014 році ми починали все майже з нуля й закликали студентів продовжити навчання в необладнаних приміщеннях, без гуртожитків і технічного забезпечення, але в українському університеті; коли впродовж наступних років ми збирали абітурієнтів з лінії розмежування та з непідконтрольних територій, звідки вони часом виїжджали так само, як і ми в 2014-му, – з-під обстрілів; коли давали освіту тим, хто приходив до нас із “гарячих” точок, де боронив кордони України, і тим, чиї батьки загинули в тих “гарячих” точках, — чи могли ми собі уявити, що влада намагатиметься протягти законопроєкт, яким зрадить всіх нас?! А що думаєте з цього приводу ви, Володимир Зеленський, Денис Шмигаль, Ірина Верещук, Олексій Данілов, Андрій Вітренко, Олег Шаров, Сергій Гайдай? Якщо сьогодні пропонують визнати результати навчання в закладах освіти невизнаних “республік”, то що буде наступним кроком? Колеги-переселенці, Андрій Фоменко, Анна Скорофатова, Анна Овчаренко, Галина Щука,
ковці, які досліджують цей процес і володіють інформацією про стан освіти на окупованій території, де ціле покоління молодих українців опинилося поза межами правового й освітнього простору України та стало заручником злочинної пропаганди. Результатами багатьох наукових досліджень доведено, що за вісім років на тимчасово окупованій країною-агресором Російською Федерацією території цілеспрямовано створено освітню систему як інструмент ідеологічної війни проти України, усередині якої знищено національну, державну, українську громадянську ідентичність; уражено масову та індивідуальну свідомість, трансформовано психіку, погляди, думки, ціннісні орієнтації, стереотипи, поведінку; розпалено ненависть до України, українців і всього українського; спотворено уявлення про історію, культуру, мову українського народу. Зміст освіти, відображений в
Олена Горошкіна, Олена Бровко, Радіон Никифоров, Тетяна Шестопалова, Ірина Шандра, Інна Сташевська, Ірина Недайнова, Нелля Корнієць, Сергій Смирнов, Юлія Овчинникова, схоже, у нас знову починається 2014-й... Мусимо вистояти. Не мовчімо! Гуртуймося, бо разом ми – сила!
Реінтеграція потрібна. Але лише після деокупації
Вікторія АМЕЛІНА, письменниця, організаторка Нью-Йоркського літературного фестивалю на Донеччині
Підтримую викладачів та студентів справжніх ЛНУ та ДонНУ. Зазвичай усе аналізую і намагаюся діяти й писати раціонально та самостійно. Але тут дозволю собі відступити від правила. У 2015-му після читань на вінницькому фестивалі “Intermez- zo” до мене підійшли дівчата з Донецька. Вони приїхали до Вінниці на сесію – приїхали через блокпости, ризикуючи. Їх вразило моє оповідання про місто в облозі, вони вирішили, що я теж із Донецька. У 2017-му я познайомилася з викладачками Луганського національного, які створили в Старобільську чудове освітнє та культурне середовище. Покинувши свої затишні квартири, ці пре-освітніх програмах, навчальних планах, підручниках московських видавництв, що їх завозять з РФ так званими “гуманітарними конвоями”, ґрунтується на постулаті “народ Донбасу” – частина “руського міру” й через заідеологізованість позбавляє молодих людей права на якісну освіту. До навчальних планів уведено антиукраїнські навчальні дисципліни (освітні компоненти) на кшталт “Історії Вітчизни”, яка поєднує історію Російської держави та рідного краю Донбасу, прокремлівськи інтерпретує новітню історію України, зокрема стосовно Євромайдану, анексії Криму, російської інтервенції, проголошення так званих “народних республік” тощо; “Початкова військова і медико-санітарна підготовка”, що спрямована на виховання “патріотів ДНР/ЛНР” і розпалювання ненависті до України, її громадян тощо. У закладах вищої освіти на тимчасово окупованій території красні науковиці мусили жити в кімнатах гуртожитку в Старобільську, як юні студентки. Вони роблять цікаві освітні проєкти, а ще – їздять на концерти класичної музики в Сіверськодонецьк (поки я часом лінуюсь дійти до філармонії). Ми давно не бачилися, бо так склалося, що я зараз більше по Донеччині, але ЛНУ завжди в моїх думках. І куди б я не поїхала – до мене на виступи приходять викладачі-переселенці з Луганська. Тому я дозволю собі не аналізувати детально пропозицію пані Верещук щодо визнання дипломів з ОРДЛО. Я просто покладаюся на думку своїх посестер і побратимів з Луганщини та Донеччини. Реінтеграція потрібна. Але, по-перше, після деокупації. А, по-друге, не так, щоби ті, хто не зрадив і боровся, вкотре вивчили, що в цій країні цінується пристосуванство і неспротив будь-якій окупаційній владі.
Наступний крок – капітуляція перед Росією?
Олена БОНДАРЕНКО, громадська та політична діячка, журналістка
На знімку – “диплом”, який нинішня влада в Україні воліє легалізувати.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
