Гостя “СП” · “1993 р. вона засновує та очолює першу в Україні громаду українських язичників “Православ’я” (м. Київ)”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Ця унікальна Галина Лозко
Слово Просвіти, №05 за 2022 рік
З передмови до книги: Лозко Галина Сергіївна: біобібліогр. покажчик / упорядкування та бібліографія Г. С. Лозко і Д. П. Пилипчука; наук. ред. Д. П. Пилипчук; Українська духовна академія рідновірів. – Миколаїв: Іліон, 2022. – 144 с. До 70-річчя Г. С. Лозко.
Дмитро ПИЛИПЧУК, письменник, заслужений працівник культури України, лавреат Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка
Кинувши погляд з неба на панораму української філософії, української етнології, українського релігієзнавства, одразу помічаєш унікальну ренесансну постать Галини Лозко і реальний масштаб її творчих інтересів та діянь. Той, хто вперше відкриватиме для себе світ цієї філософині, зверне увагу, по-перше, на всеосяжну (я б сказав: енциклопедичну) інформативність кожної анотації до будь-якої з її книг та кожного змісту до них, а, по-друге, послідовне тяжіння її текстів до всеохопного, енциклопедичного стилю викладу.
Комплекс виданих Галиною Сергіївною книг та оприлюднених статей і доповідей на диво цілісно передає парадигму її наукових зацікавлень, які охоплюють філософію, релігієзнавство, етнологію, ономастику, термінологію релігієзнавства, культурологію, правознавство, націєзнавство, політологію, історію і, нарешті, енциклопедистику та філософію науки. Цей біобібліографічний покажчик присвячено 70-річчю визначної вченої, етнологині, філософині, релігієзнавиці, публіцистки, релігійної діячки, докторки філософських наук, професорки, ректорки Української духовної академії рідновірів Галини Сергіївни Лозко.
В науку вона прийшла як українознавиця Поринувши в глибини світового порівняльного релігієзнавства, вона здобула реноме вченої, яка осмислює предмети своїх досліджень вже не лише на національному, а й на світовому рівні. Проте глобальне бачення релігійних процесів ніколи не заступає нашій філософині картини відповідних процесів у рідному суспільстві й державі. Її турбує насамперед розукраїнення України у сферах як релігії, так і культури: “Із втратою власної автентичної культури сьогодні існує значний ризик утрати національного обличчя сучасної України та втягнення її в міжцивілізаційні конфлікти. Чи може наша економічно слабка, політично нестабільна та духовно розділена країна протистояти глобальним викликам сучасного світу?”. Монографія “Коло Свароже”
(2004) – це розповідь Галини Лозко не лише про язичницький, дохристиянський календар українців, а й загалом про їхню етнічну віру. Густина письма та інформації, сила самого духу наших Предків у цій книзі неймовірна. Не дивно, що, визнавши публіцистичний дар авторки, який вона явила у книжках “Українське язичництво”, “Українське народознавство”, “Етнологія України”, – Національна спілка письменників України ще до виходу “Кола Сварожого” прийняла її до своїх лав (2003). 2018 року письменницю нагороджено “Почесною відзнакою” НСПУ, а загалом жодної іншої загальноукраїнської, а надто державної нагороди Галину Лозко (верховну волхвиню Зореславу) за 30 років Незалежності України не удостоєно. Бо 1) Галина Лозко – не лише видатна науковиця, а й видатна релігійна діячка, 2) бо така у нас “релігійна свобода”. Сім (формально – 5) видань монографії Галини Лозко “Українське народознавство” (останнє датоване 2014-м) розповідають про походження українців, їхню духовну культуру, господарство, побут, родину. Етногенетичні процеси авторка за хронологією поділяє на чотири доби: трипільська, арійська, кімерійсько-скіфо$ сарматська, слов’янська. Читач відзначить для себе неймовірну напругу викладу, з якою блискуче дає собі раду Галина Лозко, підкріплюючи, наприклад, тезу про безпосередній зв’язок українців з Трипільською культурою результатими досліджень генетиків про те, що “55% людності України по материнській лінії походять від трипільців”. Книга Галини Сергіївни “Пробуджена Енея” (2006) розповідає про відродження автентичних язичницьких релігій у багатьох країнах Європи. Відповідаючи на запитання, “Як і для чого написана ця книга”, українська дослідниця етнічних релігій Європи не тільки подає широку панораму пробудженої Енеї, сиріч Європи, а й щиро признається, що “я сама, без перебільшення, з 1990 року є активним учасником Відродженння Рідної Віри в Україні та ініціатором її офіційного конфесійного оформлення в рамках українських і міжнародних законів про свободу совісті та віросповідань”.
Етнодержавознавство Своїм курсом лекцій “Етнодержавознавство” (видано 2012) Галина Лозко зробила свій внесок в українське державне право та в українську політологію. Незалежність мислення Галини Лозко як філософа я міг би проілюструвати двома її ораціями перед майбутніми магістрамиправознавцями, що слухали її курс етнодержавознавства в найавторитетнішому університеті країни: а) “..плюралізм думок у сучасній науці має лише формальне значення і є таким самим псевдодемократичним гаслом, які “свобода совісті”, “рівність”, “братерство всіх націй” та інші інтернаціональні ідеологеми” і б) “Я чітко усвідомлюю: не всі радикальні думки, що їх оприлюднюю, будуть однаково сприйняті суспільним загалом. Та я для себе давно вже вирішила ані вуалювати, ані злагіднювати сутності явищ, які руйнують основи української державності. Я цілком погоджуюся з думкою І. Канта, висловленою понад 200 років тому, що сучасна освіта найчастіше дає поверхові знання про явища, уникаючи проникнення в сутність самих явищ”. Тому всі твори, наукові праці, курси лекцій професорки Г. С. Лозко тяжіють до проникнення вглиб, у саму сутність явищ і процесів та їх причинно-наслідкових зв’язків, які вона досліджує і послідовно викладає. Глибока ерудиція Лозко, її досвід в енциклопедичній справі цілком логічно зумовлюють ту легкість, з якою вона реалізує мультидисциплінарний підхід у дослідженні найскладніших проблем етнології та релігієзнавства. Нагадаю про її активну участь у бгатьох енциклопедичних проєктах. В її монографіях і статтях – чимало фрагментів тексту на зразок словників. Наприклад, у “Колі Сварожому” (2004) вона подає “Короткий словник санскритських релігійно-філософських понять” (с. 21–25), в “Богах і народах ...” (2015) – “Короткий словник етруських Богів” (с. 326–327), “Короткий словник римських Богів” (с. 331–334), “Короткий словник Богів і Богинь еллінів” (с. 276–280), “Словничок основних єгипетських Богів” (с. 243–244), перелік санскар [таїнств] в арійському суспільстві (с. 201–204), короткий богословський словник ведизму (с. 192–199). У всіх восьми виданнях Велесової Книги у власному перекладі Г. Лозко подає укладений нею “Словник Велесової Книги” “на 8,5 тис. слів” (хоч тут замість терміна “слово” варто було б говорити про словоформи, відтак кількість реєстрових слів, названа в анотації, буде меншою). У 5-му випуску журналу “Сварог” (1997) – “Словник Ведійських Богів, які мають аналоги в Українській вірі”; у 26-му випуску (2021) – словнички “Теонімія і богословська термінологія Велесової Книги” та “Скіфський іменослов” (“Скіфо-сколотські теоніми й антропоніми”). У словнику “Рідні імена” (Тернопіль: Мандрівець, 2011) Галина Лозко зібрала близько чотирьох тисяч “слов’янських історичних та міфологічних імен, що становили рідний іменослов (словник імен) наших Пращурів”. Галина Лозко вважає: “Існує нагальна потреба державного усвідомлення й констатації факту тотальної світової інформаційної війни та вироблення власної самозахисної філософії антиглобалізму, в якій чільне місце посядуть наукові розробки рідної віри та ідеології для самозбереження нації (програми вивчення етнічної гігієни, головна мета яких – навчити розпізнавати oбрази рідного генотипу, етнокультурного архетипу, рідного менталітету та недопущення чужого втручання в автохтонну духовну культуру)”. Філософське, політичне й етнодержавне бачення Галиною Лозко глобалізму й антиглобалізму цілком визначене й зрозуміле: світові релігії давно були й залишаються інструментом беззасте-
Галина Лозко серед делегатів І Світового конгресу етнічних релігій. Вільнюс, Литва,1998 р.
Виступ Галини Лозко на вечорі з нагоди 1005-річчя Володимира Шаяна. Львів, 2008 р.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
