Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · с. 4сторінка оригіналу ↗

ПРО ЩО КРИЧИТЬ ПЕРЕДВИБОРЧА РЕКЛА-

Слово Просвіти, №06 за 2006 рік

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ Гучна реклама “Партії реґіонів” обіцяє “аб’єднати” Україну, гарантуючи добробут уже сьогодні й російську мову як другу державну навіки. Мовляв, російська сприятиме налагодженню ділових контактів усередині й за межами держави, що приведе до розвитку економіки і зростання добробуту громадян. На минулих виборах не мала жодного успіху технологія протягування другої державної під сміховинним приводом захисту російської мови. На цих виборах мотивація змінена й тісно прив’язана до природного бажання кожної людини жити краще, заможніше. Розраховують на сприйняття ідеї запровадження другої державної в єдиному агітпакеті виборцями Східної України й частково Західної України. Розраховують якщо не на щиру підтримку, то на розуміння нешкідливості, практичності такого кроку для українського суспільства, добре знаючи загальне невігластво у царині державної мови. Людей, які посправжньому розуміють призначення і суть державної мови, навіть серед інтелігенції катастрофічно мало. Це одна із “заслуг” минулої влади. Не варто заспокоюватися, наївно сподіваючись на традиційно низьку підтримку запровадження другої державної. Цього разу мотивація зовсім інша й подається в комплекті як ще одна умова добробуту, якого так бажає пересичений негативом виборець. Ніхто не розмірковуватиме, чи це справді так. Після виборів ідею другої державної мови витягнуть із колоди як боргову записку, мовляв, народ підтримав. Можливо, зразу ж ініціюють референдум, поки держава не почала пояснювати суть і значення державної мови. План непоганий, відчутна присутність у старій команді Януковича нових політтехнологів. Якщо вони так ревно дбають про другу державну задля добробуту виборців, то обов’язок “Просвіти” — допомогти людям зрозуміти суть пропозиції. Що може трапитися, якщо російська справді стане другою державною мовою? У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ У ділових стосунках російська мова застосовувалася і буде застосовуватись як одна з поширених світових мов Східної Європи. Це її використання суто практичне як мови міжнародного спілкування і практично не залежить від її державного статусу на тій чи іншій території. Згідно з українською Конституцією, держава сприяє вивчен- ГОСТРИЙ СИГНАЛ Сьогодні у Криму на 600 російських шкіл припадає тільки 6 українських (менше ніж шкіл кримських татар). Українці в Севастополі не мають своєї повноцінної школи. На прохання збудувати в місті українську школу можновладці на рівні управління освіти й соціальної політики Севастополя відповідали: нехай “ваші” приїздять і будують українські школи. Щоправда, на базі дитячого садка таки створили школу — восьмирічку (без спортивного залу, басейну, без кабінетів фізики й хімії). Аби продовжити навчання по її закінченні, діти мусять їхати через усе місто в школу з паралельними українськими класами. Більшість вищих навчальних закладів Севастополя — російські, є навіть такі, що діють без ліцензій. Російськомовні ВНЗ мають статус національних (!). Керівники міста навіть зверталися до підприємств надавати допомогу російським вищим школам, бо, мовляв, “вчителі української мови ще не на належному рівні викладають українську мову в Севастополі, а тому учні не можуть вступити до українськомовних вищих шкіл”. ню мов міжнародного спілкування, в тому числі російської. Що ще треба? У сучасному діловому світі мовний бар’єр — не проблема, головне — мати потужний активний національний капітал, за яким стоїть світовий авторитет держави. Такий, переважно глобалізований капітал здатний купити все. І фахівців-перекладачів зокрема. Заощадження на перекладі надто мізерне, аби говорити про ріст економіки й добробуту громадян. Практичні ділові стосунки в межах України взагалі не знають мовної проблеми. Державну мову як мову порозуміння українського суспільства добре вивчають і знають усі, особливо молоде покоління, яке домінує в діловій сфері. Між сходом і заходом немає мовної перешкоди. Якщо в Дніпропетровськ зателефонувати і розмовляти українською, дуже часто можна розраховувати на доволі успішну спробу відповіді державною мовою. Отже, проблема суто психологічна, не заважає діловим контактам і з часом її можна подолати. Практика ділових внутрішньодержавних і зовнішніх ділових контактів відбувається нормально й без потреби надання якогось особливого статусу російській мові. Проблеми виникають якраз із введенням другої державної мови через конкуренцію двох державних мов з однаковими правами застосування і поширення. Досі етнічні українці покладали надії на державну турботу про конституційний статус української мови, хоча — даремні. Тепер гарантією стає здобуте право в змаганні за сфери поширення державної, через щоденні наполягання на своєму праві застосовувати українську мову. Аналогічно робитимуть російськомовні громадяни, посилаючись на конституційний статус своєї мови. Ніхто не захоче переходити на іншу мову співрозмовника. Це неминуче породить проблему витрат на переклади й обов’язкове дублювання державних актів і важливих угод обома державними мовами. Державна двомовність неминуче породить реальну дискримінацію у працевлаштуванні, внесе розлад у трудові стосунки. Якщо керівництво і більшість будуть російськомовними за конституційним правом, це псуватиме стосунки з конституційно українськомовними і навпаки. Суть одна. До того ж, унаслідок відмови від вивчення російської як іноземної з поділом на підгрупи зросте безробіття учителів. Усе це не сприятиме розвитку економіки і псуватиме людям життя щоденною потребою боротися за власну самобутність, за право залишатися такими, як є. Відчуття щастя вже не буде повним, а ці втрати неможливо виміряти грошима. Нарешті, зникне захист ділової та іншої конфіденційної інформації, який забезпечувала єдина державна мова. Російськомовну інформацію можна буде відслідковувати без проблем із застосуванням сучасних техякою впливовою державою із сильним національним капіталом. У СФЕРІ ПОЛІТИКИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА Зараз практично в усіх партіях нормально співпрацюють українськомовні й російськомовні громадяни. Але з уведенням другої державної мови автоматично настане конкуренція мов, тому кожен член партії обстоюватиме пріоритет своєї мови й вимагатиме пошанування свого права іншими. Партії неминуче поляризуються за мовною ознакою, що означатиме докорінну зміну існуючої партійної системи і перенесення мовної конкуренції у сферу політики. Очевидним наслідком цього може бути реальний сепаратизм із небезпекою втрати територіальної цілісності держави, поділу з наступним поглинанням сильними сусідами. Про очевидні проблеми державної машини й говорити зайве. Уся документація тепер обов’язково має бути у двох варіантах: українському і в рівноправному російськомовному. Інакше чиновникам загрожуватимуть судові позови за мовну дискримінацію. Але населення до таких правозахисних актів не готове. Не готові надавати юридичну підтримку громадянам з мовних питань чинні українські правозахисні організації. Тому чиновники зможуть спокійно зловживати службовим становищем, нехтуючи вибором мови спілпустім украінізациі рускіх школ в Криму”, заяви, що в нас “нікакова націоналізма не будєт, у нас будут хорошиє отношенія с Росієй”. А приїжджих зустрічає оркестр Чорноморського флоту і бабусі з фартушками й матрьошками. По місту — символіка Російської Федерації. “Це чорна діра, в якій пропадає наша честь і гідність, нівелюється українська ідея і все українське. Щодня по радіо чуємо, що ми — єдиний кримський народ, хоча тільки в Севастополі 32 національно-культурні товариства, кожне з яких має право вивчати власну культуру, мати свої недільні школи. І це оплачує наша держава. Тільки українці не мають змоги вивчати рідну культуру й історію. Спеціально створюються такі умови, щоб населенню хотілося стрімголов бігти в СНД, ЄЕП, — просити порятунку”. “Просвіту” ладні не помічати. ВМС України, незважаючи на укла-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин