Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова єдина · с. 4сторінка оригіналу ↗

АНТИУКРАЇНСЬКА ІСТЕРІЯ В

Слово Просвіти, №06 за 2006 рік

Запанувала вона у владних кабінетах, так і не давши дороги всьому українському. Член правління місцевої “Просвіти” Клавдія Марківна ТРУБНІКОВА розповідає, що Севастополь радше нагадує російське місто, а не українське. Досі у місті немає українських дитячого садочка, церкви, театру, не чути української пісні. Натомість звання національного за великий внесок у розвиток української культури має Російський театр імені Луначарського, хоча жодної української вистави на його сцені не поставлено. А сам Луначарський говорив: хто не знає української мови в Україні, нехай їде з України. Українського в місті не шанують. Тут швидше встановлять пам’ятник гнобителям, скажімо, Катерині II (ідею одноголосно підтримали депутати міської ради). Єдиний Український культурно-інформаційний центр, що діє у місті, охоплює тільки один район. Не всі севастопольці долають десятки кілометрів, аби долучатися до рідної культури. Держава стає “благодійником” росіян, витрачаючи бюджетні кошти на розвиток і підтримку російської культури. Українською мовою в Севастополі опікується тільки жменька ентузіастів-просвітян — підпільно, зазнаючи утисків і переслідувань. Ці люди працюють на громадських засадах: уже другий рік у сирому підвальному приміщенні, де гниють книжки, немає освітлення (для “Просвіти” не знайшли кращого приміщення, ніж підвал). Диспути, лекції, обмін літературою, огляд нової української літератури проводять при свічках... “Коли ми виходили на Майдан, нам здавалося, що то початок великого відродження нації… Ми думали, що нова влада зуміє контролювати ситуацію, але в місті почався новий виток антиукраїнської істерії”, говорить п. Клавдія. У місті вивішують білборди з обіцянками впровадити другу державну російську мову у випадку перемоги на виборах, гасла Н. Вітренко “нє до-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин