“Творення України — це справа кожного з нас, кожного свідомого громадянина”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
З КРАЇНИ СОНЦЯ
Слово Просвіти, №06 за 2008 рік
п’ять молитовень (переважно баптист* ських), дві римо*католицькі церкви і три монастирі. Згадує отець Неве: “Все духо* венство міста зібрали в місцевій раді, де нас повідомили, що влада конфіскує у цер* ков, храмів і синагог увесь церковний по* суд і цінні речі й заплатить ними за зерно, яке купить за кордоном. Єдиною цінною річчю, яку я мав, було розп’яття, але вони не взяли його, бо воно було виконане не в російському стилі: внизу, в ногах Спасите* ля, був лише один цвях замість двох”. Анархічне, безсистемне відчуття свободи Донбасу і його мешканців пішло в підпілля, лише вряди-годи, радше під чаркою, виявляючи себе. Як у цій частівці, яку наводить Гіроакі Куромія: Шахтьор ходіт по ночам, Не вважаєт богачам;
ні геноциду не було. Куромія ствердить однозначно: був! У Донбасі — просто-таки садистський.
ІСТОРІЯ — НАУКА ПЕРСПЕКТИВНА Я вірю, що ви мене зрозумієте, дорогі мої українці, які наприкінці 2007-го, на сімнадцятому році (нарешті!) уявної національної свободи спромоглися на патріотичну, державницьку й проукраїнську більшість у парламенті. Вперше за історію українського парламентаризму. Вірю, що зрозумієте мене, якщо перерву мову українського японця, чи то пак японського українця, а найточніше — японського українорозумаки Гіроакі Куромії і надам слово вам. Це мусить бути цікаво: підсвітити історію українського Донбасу, вже опанованого Дикого поля, в неупередженому тракту-
Сторінка з протоколу допиту Кадолби, 19 листопада 1937 року
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
