Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Їх об’єднувала загальна мета — сприяти розвитку української культури”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

ІСТОРІЯ

Слово Просвіти, №06 за 2008 рік

Людмила БОЖУК, автор щорічника “Українознавство” Продовження. Початок у ч. 5 за 2008 рік. Ширенню просвітницьких ідей сприяла і потужна видавнича діяльність, яка завжди була одним із пріоритетних напрямів роботи “Просвіти”. Ще на перших Загальних зборах Товариства було вирішено видавати книжки українською мовою без польських, російських та церковнослов’янських слів, у простому й доступному стилі. Найвагоміші досягнення у книговидавничій діяльності на західноукраїнських землях мала львівська “Просвіта” та її філії. Під її орудою протягом 70 років існування (1868— 1939) вийшло друком понад 1 000 видань (не рахуючи часописів): книги, брошури, маленькі книжечки (так звані “метелики”), 22 перші шкільні підручники українською мовою, листівки, мапи, ноти, портрети видатних діячів України тощо, загальний наклад яких перевищує 5 млн примірників15. Видання книжок не припинялося ні на рік, навіть у тяжкі часи Першої світової війни та національновизвольних змагань 1917—1921 рр. Серед організаторів, авторів, редакторів та упорядників видань “Просвіти” — відомі діячі української літератури, науки: Ю. Федькович, Ю. Романчук, О. Огоновський, Ю. Целевич, В. Левицький, І. Франко, Б. Грінченко, І. Крип’якевич, Г. Хоткевич, М. Галущинський та ін. Саме завдяки виданням “Просвіти” українці, що перебували під австро-угорською, московською, польською та румунською владами здебільшого уперше діставали змогу читати рідною мовою твори Т. Шевченка, І. Котляревського, П. Грабовського, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Міцкевича, В. Гюго та багатьох інших українських і зарубіжних письменників, знайомитися з історією України, отримувати знання з агрономії, економічно ефективного ведення селянського господарства тощо. Лише за перші 50 років (1869—1918) видано 348 популярних книжечок накладом 2 941 115 примірників. В окремій серії “Руська (згодом Українська) Писемність” протягом 1904—1928 рр. вийшло 25 томів творів класиків української літератури (172 тис. примірників). У серії “Господарська бібліотека” з’явилися у 1907—1927 рр. 8 книг (23 тис. примірників)16. Через усілякі організаційні, національні та соціальні причини Товариство змушене було кілька разів удосконалювати свій статут, але від самого початку залишалося на позиціях захисту національної гідності народу, рідної мови, науки, освіти. З початком 90-х рр. XIX ст. читальні “Просвіти” почали організовувати курси неписьменних, аматорські театральні та хорові гуртки, оркестри, створювати рільничо-господарські та промислові спілки, позичкові й ощадні каси. “Просвіта” наполегливо займалася політичними, економічними питаннями, опікувалася громадськими організаціями, які постали на її підложжі. Проголосивши завдання “пізнання і просвіта народу”, Товариство започаткувало збирання та наукове опрацювання зразків усної народної творчості й загалом усього, що сприяло всебічному вивченню народу і його історії. Тим самим було дано поштовх до заснування 1873 р. Товариства ім. Т. Шевченка, яке з 1893 р. перейменоване в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка (НТШ). Після Галицько-Руської Матиці саме “Просвіта” взяла на себе зобов’язання плекати українське письменство й українську науку, ставши, за влучним означенням проф. І. Раковського (багаторічного голови НТШ), “предтечею” Наукового Товариства ім. Т. Шевченка17. З появою “Просвіти” розпочинається і систематична праця на освітньо-шкільній ниві. Це стосується насамперед шкільного книгодрукування. 22 підручники, що видало з 1869 до 1876 рр. Товариство, були першими шкільними книжками українською мовою для гімназій і народних шкіл18. Товариство не обмежувалося лише виданням гімназійних підручників, воно уклало пристосований до нових вимог “Буквар” та читанки для ІІ—ІV класів, домоглося впровадження української мови як викладової у чотирьох нижчих, а потім й у вищих класах академічної гімназії Львова. Виконавши свою початкову роль на ниві шкільництва, “Просвіта” створила умови для появи 1881 р. Українського Педагогічного Товариства (з 1926 р. офіційна назва “Рідна Школа”) — окремої громадської шкільної інституції, яка займалася розв’язанням невідкладних завдань української школи.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин