Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Захочеш — і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила”. Олег Ольжич · с. 12сторінка оригіналу ↗

СИН ПРО БАТЬКА: «ОЛЬЖИЧ, ДУЖЕ М’ЯКИЙ ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ, ДО СЕБЕ СТАВИВСЯ НАДЗВИЧАЙНО ВИМОГЛИВО»

Слово Просвіти, №06 за 2008 рік

Син Олега Ольжича Олег Кандиба і Марія Усцова Катруся бігала по квартирі й познайомилася з гостем. Але різниця у віці була значною, тому вони не зацікавилися одне одним. Вони зустрілися, коли мама вже вчилася в університеті, а батько був археологом, їздив в експедиції. Мама розповідала, що батько був цікавою особистістю: дуже м’який до інших, але до себе ставився надзвичайно вимогливо. Жив майже аскетично. Не був ду- Закарпаття на пластові табори — спочатку як пластун, а потім, коли виріс і сформував свої політичні погляди, — як виховник. Коли розпочалася війна і він переїхав в Україну, почав думати про створення сім’ї. Відновив знайомство з мамою. Вони таємно одружилися у селі Яблінці Вижній між Туркою і польським кордоном 2 серпня 1943 року. Німці не повинні були знати, що Катерина Білецька — дружина оунівця, тому шлюб тримали в секреті. Лише після війни мама сказала, хто насправді її чоловік і звідки дитина. — В дитинстві Ви носили прізвище матері? — Так. Але по війні мама представила свідоцтво про шлюб (зараз воно у мене). Написане воно польською мовою, стоїть урядова печатка — священик виконав усі формальності. Дуже зворушливо бачити оригінальні підписи батьків. Мама була обдарована письменниця, особливо добре їй вдавалися твори для дітей — п’єси, віршики. Батько — талановитий літературознавець, історик. Їм було цікаво удвох. Чи на рідних полях, Чи в чужій стороні, Осінило чи ні. Святохреснеє рам’я — Вам усім, хто поляг За тризубовий стяг, – Вічная пам’ять! же сильним фізично, хоч і високий на зріст. Любив мандрувати лісами, степами і водив своїх друзів-студентів у всілякі цікаві експедиції, несподівані місця. Щоразу було сюрпризом, куди він їх поведе. Батько був пластуном, їздив у Члени ОУН намагалися ізолювати своїх дружин від політичної праці — і для їхньої ж безпеки, і для справи. Вони не знали, що саме роблять їхні чоловіки, а тому не могли ні під тортурами зрадити, ні обмовитися з необережності чи довірливості. Так чинив і батько. Мама деякий час жила з ним у Львові, але вона не знала, з ким він зустрічається, де, чому. Вони навіть мешкали на окремих квартирах. — А після війни що робила Ваша мама, залишившись удовою? — Мама ще була молода, 25— 26 років. Вона повністю присвятила своє життя мені. Ми тоді перебували у таборі в Новому Ульмі. Це був табір УНРА — організації, яка опікувалася біженцями. Там вирувало українське життя, і мама, звичайно, брала в ньому участь, які дідусь Леонід Білецький, бабуня Надія Білецька. Ми довго чекали виїзду з Німеччини. А потім нас виписали українці до Канади, гарантуючи дідусеві роботу в газеті “Український голос”, де він, професор, літературознавець, автор багатьох праць, читав коректуру. — Що Вам розповідали про другого дідуся — Олександра Олеся? — Олександр Олесь жив зовсім іншим життям. Це не аскетичний борець, але теж людина глибоко духовна. Його душу пік величезний жаль, що мусив жити поза межами України. Між ним і його дружиною Вірою Агафонівною не все було гаразд, і він знаходив романи деінде. Ви, може, знаєте про позашлюбного сина. Олександр Олесь писав поезії у кав’ярнях. Празька українська громада дуже любила й шанувала Олександра Олеся. Йому навіть присвоїли почесний докторат Українського Вільного Університету, відзначаючи 40-річчя його творчої праці. У Празі зібралися люди високого інтелекту: Оксана Лятуринська, Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Улас Самчук, Ніна і Михайло Михайлевичі, Олена Теліга… Діяв театр, вирувало політичне

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин