“Їхні долі об’єднало Блакитне узбережжя”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ПАЛІТРА
Слово Просвіти, №06 за 2008 рік
Валентина ДАВИДЕНКО
На повітряних ямах літак відчутно струшує. Можливо, десь існують такі ж вакуумні прогалини на спіральній стрічці часу, не заповнені лицями, рухом життя й історії. Мені завжди спадало це на думку навіть стосовно чийогось життєвого шляху, адже в творчості найвідоміших постатей є таємничі сторінки, не досліджені біографами. Часто вони стають привільною цариною для художньої літератури, можна допустити й таке виповнення часового вакууму домисленою сторінкою, якщо письменник має достатньо інтуїції та сумління. Дві дивовижні іпостасі поєдналися в особі мого однокурсника, київського письменника і журналіста Олександра Балабка. Він мандрівник-пошуковець, і розвідки його щонайперше у бібліотечних колекторах та архівах. Через оригінали листів та щоденників, книги інших дослідників прагне відтворити контекст, історію й середовище, в якому працювали його улюблені письменники Микола Гоголь і Михайло Коцюбинський. І тому в своїх есеях він ретельно достовірний. Але є в них і озонний вітер справжніх мандрів, захоплені враження і соковито виписані краєвиди інших країн, де пролягли стежки видатних українців. Тому що автор з відеокамерою і фотоапаратом пройшов маршрутами, на жаль, часто не відомими іноземним гідам, на власні очі побачив будинки в Римі й на Капрі, де жили і творили “синьйор Ніколо і синьйор Мікеле”, зафільмував ті місячні доріжки на південних морях, які не стерлися й не зблякли від плину століть, тож ніби побачив фантастичної краси панораму очима своїх героїв.
Дві книги Олександра Балабка, видані два роки тому, “Синьйор Ніколо й синьйор Мікеле. Рим Гоголя й Капрі Коцюбинського” та “Мальви у Вічному місті” одразу привернули увагу критики і викликали значний резонанс у читацьких колах. Письменник Михайло Слабошпицький так означив примітну рису цього автора: “Він явив нам ту культурну реальність, яка ніби воскресла. Оскільки є така закономірність: якщо щось у світі було, але воно не описане (а це люди, події, інші реалії), то воно померло. І Олександр Балабко — з тих, хто воскрешає. Воскрешає українські сліди, українські імена, українські сюжети поза Україною”. А Віктор Баранов підкреслив значення письменницького пошуку: “Відкриття світу Олександром Балабком обертається на пошуки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
