“Лицар, який жив сім століть тому, твій — хай і далекий, але такий рідний — прабатько, рятівник, оборонець, ангел”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПРО ДИВОВИЖНІ ПРИГОДИ АНГЕЛА ФЕЛІКСА ТА ЙОГО ДРУЗІВ
Слово Просвіти, №06 за 2008 рік
Алла ДИБА, літературознавець, член Національної спілки письменників України
“Тепер можеш іти додому й писати. Це стане метою твого життя і буде моїм подарунком. Нехай твоєю зброєю буде слово”, — либонь, так мовив колись на вухо ангел норвежці Еві-Марії Люнд. Ця жінка — глибокий знавець мов — перекладає з французької (і французькою!), англійської, італійської, німецької, фламандської, шведської й данської. Мистецтвознавець, театрознавець, музикознавець. Автор наукових досліджень. А 2004 року Ева-Марія Люнд подарувала читачам доволі чудернацьку повість “Викрадач ангелів” (переклад українською Галини Кирпи, художнє оформлення Катерини Міщук). Карколомний, глибоко сучасний і водночас занурений у далекі минулі століття надзвичайно захопливий сюжет. Ця книга — дебют письменниці у дитячій літературі. Чому ж я, доросла, здавалося б, обтяжена знаннями, проблемами й турботами, так щиро плачу над її сторінками і так просвітлено радію успіхам головного героя та його друга-ангела? Може, тому, що кожен із нас десь глибоко в душі назавжди залишається дитиною? А може, тому, що це справжній твір? Саме на його унікальність і звернула увагу автор післямови до українського перекладу літературознавець Зоя Жук: “…особливістю “Викрадача ангелів” є те, що в цій повісті зовсім немає протиставлення дитячого й дорослого світів, як ми звикли бачити в багатьох сучасних книжках для підлітків. Натомість чітко показано вічні родинні цінності — затишок дому, взаємну любов і довіру в сім’ї, життєву потребу пам’ятати своє коріння, протистояти усім спробам сучасної цивілізації перетворити людину на безбатченка”. Отже, у повісті навмисне ніяк не культивується (навпаки — вмотивовано, але ненав’язливо заперечується) безліч разів оспівана в літературі проблема антагонізму батьків і дітей.
Герої “Викрадача ангелів” — дванадцятирічний Фабіан Рінґер, його однокласники Понтус, Роза і Райн, їхні батьки — дзвонар, різник, пекар, учитель. Звичайні люди. Хлопчиськом-халамидником вривається на сторінки Фелікс Фукс — добрий ангел Фабіана. Огорнений могутньою духовною енергетикою, постає перед нами священик-мудрець — пастор Лінд, хранитель багатовікової культури свого народу, рідного міста й країни. Надзвичайно майстерно виписані сюжетні лінії, епізоди, фантасмагоричні видіння старого замку; створено виразні, надзвичайно сучасні алегорії “забамбуленого” футболом люду. Незабутні сцени цинічного рейдерства, спустошливого пограбування храму і “бойових” буднів дружніх родин, які забарикадувалися у скромному будиночку Рінґерів, що перетворився на фортецю, бо люди зуміли навіть без зброї стати незламними. Кумири письменниці Люнд — Ібсен і Шекспір. І хоч ці імена ніде в повісті не згадано, але міцні духовні основи достатньо прозорі й відчутні всюди. Надзвичайно важливо те, що перекладач Галина Кирпа не лише майстерно трактує сам текст повісті, а й намагається розшифрувати для нас, читачів, певні важливі поняття. Наприклад, розшифрування прізвища дзвонаря, прізвиська ангела чи ангелового вигуку. Звернімо увагу на ще одну виразну деталь — прізвище священика у повісті Лінд із норвезької перекладається “липа”, а прізвище авторки повісті Люнд означає не якусь одну липу, ясен чи сосну, а цілий гай — могутня метафора в самому імені. І якщо цю гру прізвищ можна назвати випадковою, то все одно без дієвої участі ангела тут не обійшлося, й Ева-Марія Люнд, сама того не відаючи, чарівно перетворюється на казкову фею. Ім’я однієї з головних героїнь — матері — Віта (життя) — традиційне для жінок її роду. У більшості країн світу є жінки з таким іменем, бо то справді ім’я-оберіг. Ева-Марія Люнд це примітила й відтворила. “Викрадач ангелів” — дуже патріотична повість, вона вчить людину любити своє місто чи село, берегти й шанувати його історію, передати нащадкам, не знищивши йне загубивши тих скарбів, що дісталися від пращурів. І все це подано у повісті не в якомусь настирливо-моралізаторському ключі, а навпаки — ненав’язливо, вправно, людяно, саме так, як може розповісти про це своїй любій дитині мати. Мати сучасна, глибоко і всебічно освічена, з чистою, люблячою душею. Розповісти так, щоб аж мурахи по тілу побігли, коли в якусь хвилину розумієш, що лицар, який жив сім століть тому, твій — хай і далекий, але такий рідний — прабатько, рятівник, оборонець, ангел. І ці руїни старовинного замку, порослі чагарями, і ці унікальні старовинні книги й документи з велетенської бібліотеки — пам’ять твого роду і народу, твої найдорожчі скарби, твоє майбутнє. І церква з унікальними іконами, вітражами, скульптурами, які створили колись твої далекі предки, які творить сьогодні твоя мати-художниця. І ця музика органа й дзвонів від дядька-органіста Птахоспіва і твого батька-дзвонаря — це твоя і твоєї родини вічність. Мова перекладу — чиста, добірна, жива, за якою безпомильно вгадується блискучий текст оригіналу, бо ж зі слабкої основи навіть найвправніший, найгеніальніший перекладач не зробить шедевра. Книга читається на одному диханні, як захопливий детектив, ні на мить не випускаючи читача з обіймів майстерно виписаного сюжету. Фантастична, навіть містична колізія вібрує на грані можливої катастрофи і постійно виводить читача й героя із запаморочливих лабіринтів буття до світла, до перемоги. Сили земні й сили небесні, люди, ангели, злочинці, рідне місто — усе тут сплелося в талановито вималювану письменницею розгорнуту алегорію сучасного буття. Ева-Марія Люнд невтомно сповідує шляхетність помислів і вчинків, те справжнє лицарство, яке завжди було близьким і українській духовній традиції. Так само, як авторка виводить родовід своїх героїв від звитяжних лицарів, її духовний родовід як письменниці, що зважилася писати для молодого покоління, прослідковуємо в естетиці Г. К. Андерсена та Астрід Ліндґрен. Але тим і цінний справжній новий письменник, що він інший, оригінальний.
знаковою презентація другого альманаху “Сонячна Мальвія” (Радосинці — дітям) — спільне дитя членів Всеукраїнського літературного об’єднання “Радосинь”, що діє при НСПУ під керівництвом Дмитра Чередниченка, та видавництва ПВП “Задруга”. До другого тому альманаху ввійшли нові твори радосинців та почесних членів літературного об’єднання — Петра Засенка, Тамари Коломієць, Любові Голоти, Дмитра Білоуса (світлої пам’яті) та інших видатних майстрів слова. Презентація відбувалась у дружній атмосфері. Святковий вечір відкрив упорядник альманаху Дмитро Чередниченко: — От і склалася щедра книга дітям на читання, на світле зростання. Діти читатимуть і мріятимуть про (місто? країну?) рідну сонячну Мальвію, де збуваються найзаповітніші мрії. Зі сцени лунали поезії, пісні, дотепи у виконанні радосинців. З привітальним словом виступили шановні гості з Обухова: Валентина Шимоненко — заступник голови Обухівської міськради, Алла Тарасевич — віце-президент благодійного фонду “Відродження України” та Зоя Півторак — завідувачка дитсадочка “Рушничок”, методист Ольга Корзун. З “Рушничком” у радосинців уже давно склалися добрі стосунки. За підтримки Обухівської міськради (голова В. О. Мельник) та благодійного фонду “Відродження України” (віце-президент А. В. Тарасевич) побачило світ не одне видання обухівських письменниківрадосинців. Так хочеться повірити у життєствердні слова Дмитра Чередниченка: Манитимуть персти магічні, Шляхи космічні й дальні путівці. Але завжди було і буде вічне – Дитина з книжкою в руці! Допоки й світ.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
