Ознаки нашого часу · “Безкарність, яку ми бачимо в суспільстві, породжує нове зло”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
СВОБОДА СЛОВОГОВОРІННЯ
Слово Просвіти, №06 за 2009 рік
Фото Петра Антоненка як грім з неба: Балицького заарештовано і судять як ворога народу. Що ж робити? Перейменовують колгосп, зафарбовують старий напис на автомашині й пишуть такими самими великими літерами: “Колгосп імені Постишева”. Вирішили, що вже навічно, адже це сам секретар ЦК партії. І раптом знову: Постишева заарештовано, він ворог народу. Збираються сіромахи-колгоспники на чергову раду: треба перейменовувати колгосп і знову перефарбовувати машину. Так і фарби не настачиш. І тоді хтось запропонував назвати колгосп на честь тогорічного ювілею — “Імені 20-річчя Жовтня”. Так і проіснував цей колгосп ще аж понад 60 років, навіть у незалежній Україні нагадуючи назвою, що то був за ювілейний рік — 1937-й. Мабуть, не варто поспішати увічнювати й увічнюватися на табличках і дошках. А якщо вже комусь дуже хочеться, то краще пам’ятати вулицю, де народився і зробив перші кроки. І ця вулиця “імені себе” нехай кожному буде найріднішою — без пам’ятних табличок і дощок.
«ПРАВОПОРЯДОК»?
ДЕБАТИ, ДЕБАТИ...
Моя тітка в селі, як і її сусідки, телевізор дуже любить. Особливо політичні ток-шоу. Ось тільки халепа: надто багато цих шоу, політиків і телеканалів — у моєму селі їх приймають на звичайну антену аж 14. І після кожного політшоу тітка перебуває в глибокій задумі, бо дуже важко щось второпати. Каже, виступає один політик — гарний, “при галстуку” (краватка для тітки — вищий ступінь респектабельності) й говорить щось одне. Після нього виступає інший, такий самий гарний і теж “при галстуку”, і плете зовсім протилежне. Кому, якому “галстуку” вірити? Ось, приміром, баталії довкола Національного банку, коли кожна з політичних сил “банкувала” на свій лад, а людям саме стрибками долара пояснювали здорожчання коробки сірників (вони справді подорожчали відсотків на 50). Або чергове шоу Савіка Шустера, куди по свободу слова ходять усі наші владоможці. Цього разу не було хіба Президента й Прем’єра, які теж туди заглядають. Натомість прийшли і голова Верховної Ради, і його заступник, і міністри. Усі “при галстуках”, всі говорили правильно й правдиво — кожен свою правду. А головне, як невесело пожартував спікер, схоже, наших політиків збереш на обговорення державних проблем хіба що в телестудію, навіть у час кризи, навіть тоді, коли чи не всі очільники держави згодні, що відсотків на 80 цю кризу спричинили внутрішні фактори. Правда, кожен показує пальцем на іншого. Наприклад, Президент змальовує дуже сумну картину і в усьому звинувачує уряд, зазначивши, що бюджет січня виконано ледве на 50
відсотків. Прем’єр змалювала зовсім іншу картину і не менш переконливо заявила, що бюджет виконано на 101 відсоток. Знову задачка для моїх сільських тіточок, бо навіть попри поважні літа і не найліпший зір, вони ще розрізняють 50 гривень і 100. Стосовно ж ток-шоу, а вони у нас незабаром замінять парламент, уряд і президентську канцелярію, то на отому встигли поговорити про наших моряків у полоні піратів, оборудки довкола “Артеку”, лист одного з міністрів Прем’єрові. Важливі теми, але смію припустити, що вони непокоять моїх односельців і мільйони людей у десяту чергу. Натомість недавно без усяких шоу і теледебатів мешканців Києва ошелешило рішення столичної влади підвищити комунальні тарифи у 2—3 рази. Це вже занадто навіть для України. Чи не тому міністр юстиції поспішив бадьоро запевнити, що це рішення ще треба буде “зареєструвати” (узгодити, чи що?) в його відомстві, а воно згоди на таке нахабне подорожчання не дасть. Міністр каже так, начебто подібного не відбулося три місяці тому, коли підвищили тариф на проїзд у столичному транспорті в чотири рази. Поки що підвищення комуналки в столиці зупинено Президентом, але що буде завтра — побачимо. Чи почуємо з телевізора. Однак не цю прозу життя виносять на перші шпальти нашої преси і на телеекрани. Топ-новини інші: розлучення олімпійської чемпіонки; куди пішла чергова екс-“віагра” і яка прийде наступна, які бутерброди їсть французька співачка. Нарешті, свіженьке — розлучення лідера однієї з парламентських партій. Життя вирує…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
