Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Хочеться зробити щось хороше, щоб майбутнє стало досконалішим”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

МАЛА ОПЕРА — ВЕЛИКЕ ДІЛО

Слово Просвіти, №06 за 2009 рік

Сергій КЛИМКО У Києві засновано Малу оперу, що розташувалася на вулиці Дегтярівській, 5а, коло Лук’янівського ринку. Принаймні так запевняє головне управління культури і мистецтва Київської міської державної адміністрації вже п’ятий рік поспіль. За документами, ще в червні 2004-го постановою Київради було створено Київську Малу оперу в приміщенні колишнього ДК трамвайників, дореволюційному Лук’я- Олена ШУЛЬГА Фото автора Директор Музею книги і друкарства України Валентина Бочковська сказала, що до участі в організації виставки долучилися колеги з Музею книги та друкарства в Острозі. Саме вони і запропонували назву “Перше научіння отрокам”, яка є цитатою із твору Феофана Прокоповича. На жаль, острожці не змогли приїхати на відкриття виставки, але їхня присутність незримо відчувалася в кожному експонаті. Заступник директора Музею з наукової частини Микола Гламазда додав, що така виставка відбувається вже вдруге. Її ініціювали співробітники музею в Острозі. Можливо, сказав Микола Миколайович, дітям важко зрозуміти, тому їм потрібно пояснити. Тож пояснювати зголосилася куратор виставки Тетяна Шульга. Вона сказала, що це перша виставка, організована спільно з Острозьким музеєм, попередню створювали самотужки. Єй експонати з приватних колекцій. На цій виставці представлено 125 книжок різних років видання, починаючи з Букваря Івана Федоровича (Федорова) 1574 року, 22 графічні роботи, письмове приладдя (пера, каламарі, пенали). Експозицію побудовано за тематико-хронологічним принципом. Експонується видатна пам’ятка вітчизняної культури — “Лексикон славенороський” Памви Беринди. Це словник, де подано тлумачення українською мовою понад 7 тисяч слів. Він вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври 127 року. В окремій вітрині — факсимільна копія 1995 року Букваря Каріона Істоміна, виданого в Москві 1694-го. Це перше видання, де на кожну літеру подано ілюстрації, вірші та висловлювання — як у сучасних букварях. З колекції Острозького музею представлено “Арабську граматику”, видану 1638 року, “Первое учение отрокам”, Москва, 1714 р., “Граматику польської мови для першого року навчання”, що вийшла друком у Кременці 1812 року. До розмови долучається співробітниця музею Лідія Рябцева. Вона пояснила значення Букваря Каріона Істоміна для подальшого розвитку книгодрукування для дітей. Кожен експонат виставки може бути предметом окремої розмови. Співробітники музею з любов’ю розповідають про стародавні книжки, які зберігаються у фондах, нівському народному домі. Проте до справи, як це часто буває, не дійшло. Земля, де розташовано будинок, виявилася зданою у довгострокову оренду, а розпорядження про її скасування, що вийшло після затвердження нового культурного об’єкта, після зміни міських посадовців 2005-го зависло в повітрі. За свою довгу історію цей будинок пережив багато розпорядників і директорів, та лише зараз опинився без “голови”. Народний дім на вулиці Дегтярівській було зведено 1902 року зусиллями товариства тверезості за проектом відомого київського архітектора Михайла Артинова, у творчому арсеналі якого розкішний житловий будинок на перехресті Хмельницького та Франка, комплекс будівель клініки Козловського (Паркова дорога) та інші окраси столиці. Цю шляхетну справу фінансували з благодійних внесків киян, які не забували про своїх менш заможних співгромадян. Будівництво “народних домів” набуло популярності на зламі ХІХ—ХХ століть. Це стало даниною західній “просвітницькій” моді. Суспільною функцією таких закладів була протидія революційним настроям і масовому пияцтву (які являли собою загрозливу суміш), прилучення до культури та корисних справ робітничої молоді. Лук’янівський народний дім мав зал на 600 глядацьких місць, у якому влаштовували аматорські вистави, вечори. Тут виступали представники “Молодого театру”, учні музично-драматичної школи М. Лисенка. З 1910 року почали демонструвати кінофільми. На першому поверсі працювала народна безплатна бібліотека-читальня, чайна, їдальня, книжковий склад, вечірні класи для дорослих, бюро для надання юридичної допомоги, притулок і заїжджий двір для селян. Концертний зал розташовувався на другому поверсі. “Цей будинок колись служив благородним починам виховання людей. Свого часу там співали Шаляпін, Собінов, Козловський. Навіть я співала на початку кар’єри. Там дивовижна акустика”, — згадує народна артистка України Євгенія Мірошниченко. Побратимом Лук’янівського народного дому в Києві був Троїцький, знаний тепер як театр оперети. Там починали театральний шлях Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський, там уперше поставили п’єси Винниченка, як театральний критик заявив про себе Симон Петлюра. Бурхливого сімнадцятого року будівля біля Лук’янівського ринку кілька разів переходила із рук в руки, слугуючи політичною трибуною. Для цього використовували величезний фасадний балкон, що виходив на ринкову площу. Після остаточної перемоги більшовиків Народний дім перепрофілювали на Будинок культури трамвайників. Згодом балкон демонтували, мабуть, щоб відвернути небезпеку промов якого-небудь стихійного демократа, що згадає ко-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин