Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Політика · “Якщо всі виконуватимуть закони, буде демократична незалежна Українська держава”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

ПРОЦЕС «РУМУНІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ»

Слово Просвіти, №06 за 2009 рік

ГЕОПОЛІТИКА Євген БУКЕТ Причиною міждержавної суперечки став острів Зміїний, що розташований у Чорному морі за 35 км на схід від узбережжя України і входить до складу Кілійського району Одеської області. Його площа — 0,17 кв. км. За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з’явилася у писемних джерелах кінця VII століття до Р. Х. — там він називався Левке (Білий). Зміїний мав дуже важливе значення в роки великої грецької колонізації Північного Причорномор’я VIII—VI століть до Р. Х. Сюди причалювали кораблі. Тут було споруджено, а пізніше зруйновано храм Ахілла, якого вважали владикою і покровителем Чорного моря. Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) було знайдено й описано 1823 року, а 1843-го значну кількість будівельних матеріалів з цих руїн використали для будівництва на острові маяка. Острів згадується в записах Овідія, Страбона і Геродота. З I ст. до Р. Х. до 456 р. острів був у складі Римської імперії, з 456 р. — Візантії. З XV сторіччя належав Туреччині. Після перемоги Росії в російсько-турецькій війні 1787—91 рр., згідно з Ясською угодою, острів Зміїний відійшов до Російської імперії. Після цього 1823 року картограф М. Крицький склав першу карту острова. Після поразки Росії в Кримській війні 1853—56 рр. острів відійшов до Румунії, на ньому розташували дисциплінарний батальйон румунської армії. У квітні 1944 року радянський флот висадив на острів десант, і гарнізон капітулював без бою. Згідно з дипломатичним протоколом, який підписав Микола Шутов (від СРСР) та Едуард Мезинческу (від Румунії), острів Зміїний з 12 години 23 трав- АВТОРИТЕТНО ня 1948 року передали до складу СРСР. З 1956 року на острові дислокована радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу. Питання про розмежування територіальних вод навколо острова Зміїного постало наприкінці 1980-х років. Тоді в шельфі за 40 кілометрів від острова було знайдено поклади нафти і газу. 1987 року СРСР запропонував Румунії розмежувати територіальні води, але процес не було завершено через розпад соцтабору і Радянського Союзу. Так це питання у спадок отримала Україна. Одразу після підписання українсько-румунського Договору про відносини добросусідства та співробітництво 1997 року розпочалися переговори про розмежування морських просторів у Чорному морі. Однак після 24-х раундів переговорів, які тривали до 2004 року, згоди так і не дійшли. Україна вважала доцільним продовжувати переговори, але Румунія вирішила звернутися до Міжнародного Суду ООН, оскільки про таку можливість сторони домовилися під час підписання Договору 1997 року. 16 вересня 2004 року Румунія зробила подання в Міжнародний Суд у Гаазі з приводу того, вважати Зміїний островом чи скелею, що має визначальний вплив на схему розмежування континентального шельфу в цьому районі. Якщо Зміїний — не острів, а скеля, частина рифу, то акваторію навколо скелі слід розглядати не інакше, ПОГЛЯД Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Коли уважно спостерігаєш за “хитрими” базарними вагами, їхнє нервове балансування заворожує, гіпнотизує, і вже не хочеш нікого ловити на шахраюванні. Так само з українською політикою — ідеальної рівноваги сил ніхто не очікує, сприймаючи все як хаотичне балансування протистоянь. Тисячі рук з різних боків то підштовхують, то притримують розбалансовані шальки терезів української влади, що вже стають терезами історії. Треба ловити точку умовної рівноваги, якщо є ще хоч трохи відповідальності в тих, хто взяв на себе відповідальність за державу. Це можливо нині, після парламентського звіту уряду і провалу несміливої спроби відправити його у відставку. Юлія Тимошенко виступила у своїй ролі талановито, що особливо помітно на тлі блідої політики нашого парламенту. Хтось вважає це перемогою БЮТ та її лідера. Та не про це йдеться: громадян цікавлять не перемоги чи програші політиків, а як порятувати себе і багатостраждальний народ… Президент Віктор Ющенко отримав шанс на моральний вихід з політичного клінчу, в якому вимушено опинився вже після першого скандалу в Секретаріаті. Таке тривале протистояння — без права ухилитись і жодної можливості вийти на шлях порозуміння — психологічно тяжко витримати, враховуючи програшність нав’язаного стилю і сценарію непотрібної нації суперечки. Про це не варто говорити. Не треба лякати вибагливу українську долю. Настане час, і кожному з нас усе стане зрозумілим. Президеняк вільну економічну зону. Після висунення претензій Україна стала активніше розвивати інфраструктуру острова. Його неодноразово відвідували президенти Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Як підтвердження статусу острова, 2007 року на ньому офіційно засновано українське селище Біле. На початок розгляду справи 2 вересня 2008 р. на території острова Зміїного постійно проживало близько 80 осіб — працівників маяка, гідрографів, іхтіологів, геофізиків, прикордонників. Рішення Гаазький Суд ухвалює більшістю голосів. Тут правило консенсусу не працює. Суд складається з 15 суддів, але оскільки Україна і Румунія не мали в складі Суду своїх громадян, то обидві сторони скористалися правом призначити спетові більш не варто щодня застерігати уряд, хоч пояснювати, в чому полягають можливі небезпеки, треба. В. А. Ющенко сказав про це у телевізійному зверненні до нації. Слово за нацією. Громадяни сприйняли все напрочуд спокійно. Люди тепер сподіваються лише на себе і на власну феноменальну здатність виживати, тому наш народ неможливо залякати. Він воліє не знати, з якою силою йому доведеться зіткнутись небавом. Напевно, має рацію один з “чорних” філософів економічної кризи: українці повинні відчути все це власними долями і кишенями. То хто ж дасть нам шанс уникнути чергового пограбування? За Конституцією, тільки Президент може допомогти нації зробити праціально для слухань цієї справи по одному додатковому судді. У слуханнях не брав участі німецький суддя Б. Сімма, який заявив про самовідвід. Тож рішення ухвалювали 16 суддів. 3 лютого оголошено рішення. Згідно з ним, Зміїний визнано островом з територіальним морем 12 морських миль, але його не можна вважати частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони. У судовому рішенні визначено лінію розмежування виключних економічних зон між Україною та Румунією, що стала компромісом між румунською й українською позиціями. Вона майже точно відтворює лінію, яку запропонувала радянська сторона на переговорах про розмежування з Румунією 1987 року. Українські ЗМІ активно обговорювали рішення Міжнародного Суду ООН щодо острова Зміїного. Зміїний визнано островом, але близько 80 % спірної акваторії відійшло Румунії. Офіційний Київ втішається перспективами нормалізації відносин з Бухарестом і тим, що розвідані запаси нафти і газу залишилися на нашому боці. За словами Президента України, після рішення Суду з 26 розвіданих родовищ нафти й газу нашій країні відійшло 21. Отже, знайдено відповідь у конфлікті, який коштував Україні мільярди доларів за останні 15—17 років. А опозиціонери тим часом звинувачують Віктора Ющенка в здачі національних інтересів... уваження зможе йому зробити тільки народ власною реакцією, якщо розумітиме, що з ним відбувається, хто винен, і зуміє організуватися вільно, а не “під дудки і позиції”. Президент не може і в жодному разі жодним словом публічно не повинен оцінювати дії уряду, бо відтепер не має змоги впливати на них ні конституційно, ні через парламент, ні волею громадської думки. Уряд з парламентом взяли відповідальність на себе і критику з пропозиціями радо вітатимуть як можливість перекласти свій негатив на “помічника без права голосу”, тобто Президента, і цим відвернути власну відповідальність перед нацією. Політики в боротьбі за владу не завжди бачать державну мету. Прем’єра призначено для простого утримування бюджетного балансу і господарювання, тому він не може бути національним лідером. Мету нації й поведінку народу в складні моменти історії повинен чітко бачити президент, тлумачити народові суть і варіанти дій, і головне — можливі наслідки для громадянина. У світовій практиці дедалі більше націй ідуть легшим шляхом — віддають перші ролі прем’єрам, але це не вихід, бо веде до застою розвитку демократій та частих змін урядів. Ми не виняток. Українці, зламані кризою, всупереч Президентові, парламентові й уряду можуть не послухатися нікого і вкотре програти. Президент повинен говорити з народом щодня як із єдиним носієм влади, пояснювати обов’язки кожного громадянина, спокійно апелювати до здорового глузду нації. Настане час, і після страждань та втрат народ вимушено визнає рацію позиції свого Президента, відшукає втрачену стежку, і вже ніхто й ніщо не зможе зіграти на його простому бажанні жити по-людськи на власній землі. Закінчення. Поч. на с. 1 Рекорд тут, мабуть, за Національним заповідником “Хортиця”, довкола якого розгорілися справжні земельні скандали. І не випадково. Адже на заповідній території, окрім самого заповідника “Хортиця”, земельні ділянки отримали ще 29 суб’єктів. І чималі: 83 відсотки загальної території! А понад 33 гектари — у непевному правовому стані. Землю, яку Запорізька міськрада надала заповіднику, ще раніше вона передала одразу кільком суб’єктам, серед яких — Придніпровська залізниця, садівниче товариство. Не випадково в такому правовому хаосі на території заповідника самовільно будують дачі, сараї, гаражі, цех з виготовлення хімічної продукції, проводять самовільне будівництво автостоянок. Про безгоспність наших пам’яток можна зробити висновок і з того, як відбувається їхня паспортизація. Її мали провести протягом 2003—2010 років, координатором призначено Мінкультури і туризму. Але досі у дев’яти областях так і не було розроблено програм паспортизації. Держава виділяє на цю справу чималі кошти, але за останні п’ять років на паспортизацію пам’яток чомусь використано лише 30 відсотків наданого. Десятки тисяч пам’яток і далі безпаспортні. За недостатнього фінансування наші відомства, насамперед МКТ і Мінреґіонбуд, повертають до бюджету чимало не освоєних коштів. Не відстають у цьому й місцеві органи влади. Дивують методи освоєння. Реставрація храму відрізняється від будівництва зерноскладу. Є норми, правила, технології. Але про яку технологію говорити, коли за дрімучим принципом “залишкового” фінансування кошти на реставрацію можуть надати під зиму. 2008 року на реставрацію і реконструкцію заповідника “Софія Київська” надано 6,5 мільйона гривень, але 60 відсотків їх було передбачено на останній квартал, тобто на період, коли реставраційні роботи за технологією заборонено проводити. Ще одна біда — довгобуди й недобуди. Так, у 2005—2006 роках на зміцненні узбережжя острова Хортиця було виконано лише 20 відсотків робіт. На цьому фінансування припинилося, а тому й роботи зупинилися. Стихія продовжує руйнувати недобудовані об’єкти, в які вже вкладено півтора мільйона гривень. Рахункова палата виявила ще чимало недоліків. Наприклад, коли замість державного замовлення відомства практикують договори підряду з різними комерційними структурами, а це вже стежечка до зловживань. “Відловлено” чимало конкретних порушень використання бюджетних коштів у певних заповідниках. Питання тільки в тому, чи буде належна реакція правоохоронців. Тож резюме Рахункової палати досить песимістичне. Правда, це виходить за межі її функцій, адже палата покликана перевіряти, як витрачають державні, тобто наші з вами гроші. І все ж довелося констатувати, що через бездіяльність виконавчої влади в питаннях збереження національної духовної спадщини “біль: шість прийнятих державних ці: льових програм, спрямованих на їх вирішення, не профінан: совані у запланованих обсягах і не виконані”. Що тут додати? Петро АНТОНЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин