Прем’єра року · “Поезія Ліни Костенко дає надію на порятунок душі — людини, нації, країни, цивілізації”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ВИМІР ЛЮБОВІ
Слово Просвіти, №06 за 2011 рік
Любов ГОЛОТА
На щастя, сьогодні газети не встигають за Ліною Костенко. Вона випереджає жур% налістів: ось за 26.01.2011 р. репортаж із Рівного, де розпочався презентаційний все% український тур “Записок українського са% машедшого”, а 31 січня — я серед щаслив% ців, яким вдалося побувати на зустрічі (“творчий вечір у рамках презентації”) в те% атрі імені Івана Франка, а тут і 2%ге лютого минуло і запам’ятається як подія року: в “Ук% рінформі” відбулася велелюдна прес%кон% ференція — видавництво “Либідь” презен% тувало книжку “Річка Геракліта”, де вміщені і вибрані, й нові поезії Ліни Костенко. Ліну Ва% силівну супроводжували Оксана Пахльов% ська, Сергій Якутович, Дмитро Дроздов% ський, Мирослава Которович, працівники видавництва “Либідь” — усі, хто долучився до роботи над цим і попередніми виданнями “Берестечка”, “Гіацинтового сонця”, хто ом% ріює наступні видавничі проекти. В “Укрінформі” вдруге переконуюся, що люди, які приходять на зустрічі з Ліною Кос% тенко (байдуже, якого віку і яких професій), починають… світитися. Стихає ажіотажне збудження, заспокоюється конкурентна ці% кавість, навіть радість: “Прийшла і гово% рить!” змінюються спершу готовністю не пропустити й слова, а потім — такою наси% ченістю цим спокійним, виваженим — і ніж% ним, і мужнім — Ліниним словом, що пози% тив (і це при гостроті думок, сентенцій та іронічності й діагностичності висловлено% го!) виповнює кожну душу і кожен зал і стає його енергетикою. Мені здається, що Ліні Василівні не конче важливо примусити сус% пільство говорити про себе, але дуже важ% ливо говорити з суспільством. По%людськи, бо “люди скучили за собою”. Тож не являє себе людям, як роблять те тусовочні зірки, а йде до них — “того народу, який знаю”, до “духовної опозиції”, до тих, хто вірить, що у нас “є література, читач, культура, еліта, мова”. Ліна Костенко сьогодні, можливо, єдина, що зберегла і для кого українці збе% регли взаємність у спілці “письменник— читач”. За якийсь місяць інформаційний простір вибухнув її іменем, її творами, її світлинами. Хтось її обожнює. Хтось нама% гається привернути до себе увагу, говоря% чи, що не діждався сподіваного меседжу чи не погоджується із визначенням жанру “За% писок…” Комусь хочеться однозначної від% повіді%команди: куди йти, що робити, кому вірити… Мабуть, так і має бути в суспільстві, яке в чомусь розминулося із собою, в країні, про яку можна сказати “Україна у багні”, в епоху, в якій “Усе змінилось. Люди і часи”. Але залишився могутній естетичний простір творчості Ліни Костенко, її лінія обо% рони, її неощадна і мужня здатність працю% вати за всіх обставин і часів — “моя свобода завжди при мені”. Оксана Пахльовська зауважила, що “Річ% ка Геракліта” синтезує в собі “Естетику і Сво% боду як два виміри Поета”. Очевидно, що ці два виміри Ліна Костенко приносить і на зус% трічі зі своїми читачами. А вже там синтезу% ється третій вимір — Любові. Тієї, без якої неможливий День Гніву людини гідної. Після Рівного, Києва Ліну Костенко вітав Харків. Зала переповнена. Попереду Львів. На сьогодні вже розпродано 45 000 “Записок…”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
