Суспільство · “Я категорично вимагав і вимагаю паритету у візових питаннях”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
МІГРАЦІЙНА ЗАГРОЗА ДЛЯ НАЦІЇ
Слово Просвіти, №06 за 2011 рік
Ігор ПЕТРЕНКО, історик, член Спілки журналістів України, Спілки журналістів Канади і США Через прикордонну Одесу й Одеську область з її морськими та річковими портами, міжнародним аеропортом, необладнаними кордонами з Придністров’ям, Румунією та Молдовою потрапляє в Україну велика кількість нелегальних мігрантів. Але головною загрозою є сприяння нелегальній міграції криміналізованих структур і корумпованих чиновників. В Одесі та області постійно виявляють кричущі зловживання з поселенням нелегальних мігрантів. Це надання статусу біженців тим, кому не належить, надання узгоджень управлінням у справах національностей і релігій Одеської ОДА на приїзд великої кількості проповідників і гостей релігійних організацій, зловживань голів сільрад спільно з чиновниками при призначенні іноземців опікунами стареньких односельців без їхнього відома, запрошення фірмами великих груп іноземців на фальшиві бізнес-переговори чи конференції, отримання іноземцями дозволу на навчання в численних ВНЗ як приводу для проникнення в нашу країну, фальшиві шлюби з українками. В Одесі пройшла міжнародна наукова конференція за участі спеціалістів з Європи з дуже актуального питання — міграції. Було зачитано понад 50 доповідей. Крім пленарних засідань, працювали, зокрема, секції “Україна у європейській міграційній системі”, “Українська діаспора у Європі та світі”, “Нелегальна міграція у європейських державах”, “Тенденція еволюції міграційної політики держав Західної та Східної Європи”, “Інтелектуальна міграція. Перспективи “відтоку мізків”. Зараз і в Західній Європі, і в Східній борються дві тенденції — інтеграції та дезінтеграції. Усі визнавали, що і зараз, які раніше, в усіх країнах народ категорично проти об’єднання хоч би з ким то було, проти втрати найменшої частки свого національного суверенітету. Тому й не проводить влада референдумів, бо там, де проводили, отримували “ні” інтеграції. Згадаймо два референдуми в Норвегії, два у Данії. У Данії, де наївний народ вірив у чесність чиновників, просто сфальшували повторний референдум, оголосивши, що отримано “50 % +1 голос”. Та після масових протестів данців влада змушена була внести такі корисні для самозбереження нації доповнення до умов членства у ЄС, які нам, українцям, можуть тільки снитися. Так, у Данії ніхто з негромадян Данії не має права купувати не тільки землю, а й квартири. Навіть громадяни країн Євросоюзу можуть проживати у готелях Данії тільки обмежену кількість днів. Іноземцям (із країн ЄС) заборонено навіть гриби збирати у Данії! У Фінляндії є місцевості, куди, згідно з рішенням місцевих мешканців, в’їзд іноземцям взагалі заборонено, щоб ніхто не тривожив віковічних традицій людей. У Швейцарії, одній із найстаріших демократій світу, місцеві громади на референдумі вирішують, надати дозвіл на проживання на території їхньої громади конкретному іноземцеві чи ні. Зараз уже навіть ліберальні керівники західних країн побачили, яке зло принесло нашестя мігрантів після розширення ЄС. Бо одна справа, коли француз приїжджає на роботу у прикордонне місто Німеччини, а німець — до Франції, і на ніч вони повертаються у свої країни, додому, а інша — коли прийняли до ЄС Румунію і Болгарію з їхнім циганським і турецьким бідним і схильним до злочинності населенням, і натовпи голодранців кинулися в добропорядні країни. У Франції з ініціативи ліберального, демократичного президента Н. Саркозі, та в інших країнах циган уже офіційно затримують і депортують туди, звідки прибули. Не кажучи вже про гострішу реакцію простих людей. В Іспа-
Автор з головою Державного комітету України у справах національностей та релігій обговорюють питання запобігання корупції в Управлінні у справах національностей та релігій Одеської ОДА нії наклеїли офіційні роз’яснення для іспанців, яких правил безпеки треба дотримуватися, коли в автобус зайшли цигани. Цікаво, що зафіксовано випадки, коли цигани намагалися видавати себе за чеченців. Але й за чеченців уже взялися. Для прикладу, депортують із Норвегії після їхніх кривавих розбірок із курдськими втікачами. Як розповіла одна з доповідачок від Чехії, деякі російські мігранти видають себе тут за українців, бо чехи ненавидять росіян, вважаючи їх “російською мафією”, “вбивцями чеського народу”. Принагідно слід сказати, що до росіян і до народів Кавказу, які традиційно мають кримінальний хист, ставлення у всіх країнах негативне. Це підтверджує і доповідь грузина Міріана Тукашвілі, який сказав, що коли в Росії (навіть при ворожому ставленні до грузинів і російської влади та народу) до третини грузинських мігрантів стають бізнесменами і навіть впливовими, то в країнах Європи тільки близько двох відсотків грузинів змогли пробитися у підприємці, та й то дрібні, решта змушені працювати чорноробами, тому й повертаються в Грузію. Під впливом економічних, демографічних і політичних факторів взаємини держав ЄС і держав, що до нього не входять, постійно змінюються. Змінюється і географія зони прикордоння, впливаючи на мобільність населення. Нові кордони Шенгену генерують кругові, транзитні та нерегульовані потоки. Договори про реадмісію нелегалів не панацея. Бо, для прикладу, видворивши із західноєвропейської країни нелегала у Боснію і Герцеговину, його незабаром отримають назад через Хорватію, яка має безвізовий режим на сході з Боснією і Герцеговиною, а на заході з країнами ЄС. Або Росія має візовий режим із Грузією, але грузини можуть вільно в’їхати у Білорусь, куди їх пускають без візи, а звідти в Росію, бо між Білоруссю і Росією безвізовий режим. Також різні проблеми створює існування низки самопроголошених невизнаних країн. Усі згодні з тим, що швидке зростання етнічного різноманіття, що привносять мігранти, призводить до зміни політичного, економічного й етнічного обличчя держав. А це створює внутрішнє напруження, обурення та протести місцевого населення. Також це призводить до сутичок між різними етнічними групами мігрантів. Для прикладу, між сербськими й албанськими, між курдськими та турецькими. В Іспанії відбувалися справжні рукопашні багатоденні бої між польськими й арабськими сезонними робітниками за право збору врожаю цитрусових. Мало не повсякденним явищем стали сутички між місцевою білою молоддю та мігрантами з Азії та Африки у Великобританії. Тут англійці отримали значну підтримку у вигляді вуличних бійців із середовища молодих поляків, які тепер легально, законно виїжджають на сезонні роботи в Англію. Бути мігрантами нелегко і неприємно. Доповідачка Х’юсе Петра, яка досліджувала становище українок і росіянок у Бельгії, розповіла, що, згідно з міграційними правилами, якщо мігрантки не є власницями бізнесу, то три роки не можуть розлучатися зі своїми бельгійськими чоловіками, бо інакше їх депортують. А це залежність і потенційний ґрунт до зловживань. У Чехії недобросовісні приватні підприємці, якими в останній час стають багатші капіталісти з Італії, Німеччини, протиставляють мігрантів чеським робітникам, що створює напруження. Так, одна з чеських доповідачок розповіла мені: їй особисто скаржилася прибиральницячешка, що власник звільнив її, бо йому вигідніше було на її місце прийняти українку за нижчу зарплатню. З такими проявами місцеві робітники не миряться. У Чехії про адаптацію легальних мігрантів до чеських умов життя держава зовсім не турбується. Цим займаються нечисленні волонтери. Жодної такої штучної “підтримки”, яку мають представники національних меншин в Україні, там нема, бо це вважалося б образою людей, коли б виокремлювалося їхнє етнічне походження чи релігійні вподобання. А в нас, на Одещині, з державного бюджету здійснюється значне фінансування непотрібних заходів під виглядом підтримки національних меншин і релігійних організацій, зокрема екзотичних і малочисленних, і це під час кризи. На ці заходи, крім голови Управління у справах національностей і релігій та обласканих нею голів деяких товариств, мало хто й приходить. Чи не краще робити, як у Чехії, де економлять гроші, не протиставляють людей за національностями та за релігійною ознакою, а всіх вважають чехами, і це запорука злагоди. Вважається, що найбільше потерпають від мігрантів країни Західної Європи та Росія. Саме там вживають рішучих заходів з наведення порядку, депортації нелегалів і тим самим захисту законних прав та інтересів своїх громадян.
Щодо ситуації в Україні, то неодноразово вказувалося: в нас перебуває понад 6 мільйонів нелегальних мігрантів. Раніше вважалося, що більшість із них, використавши Україну як транзитну територію, переселяться у країни ЄС. Тепер, коли члени ЄС закрили кордони на міцний замок, усі мігранти загрузли в Україні. А з чого їм взяти кошти на прожиття? Ми, громадяни України, самі тут безробітні. Отже, приїжджі крастимуть, грабуватимуть. Більш того, попередня влада підписала вкрай небезпечну угоду про реадмісію, тобто зобов’язання прийняти в Україну з країн — членів ЄС усіх нелегальних мігрантів, які проникли на Захід через Україну. Але, по-перше, багато заарештованих на Заході мігрантів, щоб уникнути депортації у їхні бідні країни Азії та Африки, брехатимуть, що вони в’їхали через Україну, по-друге, самі чиновники західних країн можуть легко сфальшувати обставини проникнення до них нелегалів, лише б їх швидше спекатися в Україну. Це наражає українське суспільство на потенційні загрози міжрасових і міжнаціональних конфліктів, зростання злочинності, епідемій та соціальних потрясінь, звуження ареалу української мови, бо мігранти російськомовні. У цій ситуації ми, громадяни, повинні рішуче вимагати від влади наведення елементарного порядку. Нелегали, які є злочинцями вже тільки тому, що незаконно проникли в Україну чи незаконно тут перебувають (не кажучи вже, що багато з них мають цілий “букет” правопорушень), повинні бути виселені україни, звідки прибули. А чиновники, які сприяють нелегальній міграції, повинні бути звільнені з державної служби. Цього вимагає закон. Цього вимагає здоровий глузд. Цього вимагаємо ми, громадяни. Щоб ніхто не подумав, що міграція в Україну чужинців не є серйозною небезпекою, процитую зі “Слова Просвіти” (ч. 45, за 2008 р.) статтю Ірини Магрицької, доцента кафедри української мови та літератури Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля “Українство на Сході та Півдні України”: “1932 року навіть у містечках Донбасу 88 % усіх шкіл були українськомовними, а мешканці українських сіл на Луганщині до 1933 року — доки у вимерлі або напіввимерлі від голодомору села не завезли етнічних росіян — ніколи навіть не чули російської мови”. Ще один приклад. На конференції прозвучало, що грузини та інші народи Кавказу масово скуповують будинки у бідних українців прикордонної з Польщею смуги у Львівській і Волинській областях, щоб користуватися перевагами безвізового сполучення для мешканців прикордоння. А це є зміною етнічного складу населення у стратегічній прикордонній смузі в Західній Україні. До речі, я категорично протестував як помічник депутата ВР, як політик і як громадський діяч проти намірів ухвалити Закон України “Про малий прикордонний рух”, вже навіть за те, що він перетворює прикордонних українців на асоціальних спекулянтів, а також ставить їх у привілейоване становище щодо можливості перетину кордону порівняно з іншими українцями. Також я категорично вимагав і вимагаю паритету у візових питаннях. Тобто, якщо для громадян України вимагають візи країни Євросоюзу, США, Канада та інші, то й Україна обов’язково повинна ввести візи для громадян тих країн під час їхніх поїздок в Україну і за таку саму ціну. Цього вимагають і засади дипломатії (паритет), і національна гордість українців. Чималий і економічний ефект від оплати за візи. Україна може заробити додатково величезні гроші, ввівши високу оплату за візи на 2012 рік, рік проведення у нас чемпіонату Європи з футболу.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
