Читацьке віче · “Іде розгорнутий наступ на наш найбільший скарб — мову, руйнуються основи нашої культури, обереги наших традицій”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Ставаймо на захист святинь
Слово Просвіти, №06 за 2012 рік
Гнат БІЖИК, м. Нова Каховка
Стаття шановного Павла Мовчана про на# ші національно#етнічні проблеми в “Слові Просвіти” (ч. 2) викликала в серцях читачів ве# лику тривогу за наше майбутнє, а з нею обу# рення: то чи є у нас така національно#патріо# тична сила, яка б зупинила каток, що спрямо# ваний на розчавлення наших духовних святинь і матеріальних цінностей? Свої стріли в серце України спрямували не тільки закордонні во# рожі центри, а й майже всі ЗМІ у нашій держа# ві, деякі релігійні проповідники й чимало твор# ців економічної політики. Іде розгорнутий нас# туп на наш найбільший скарб — мову, руйну# ються основи нашої культури, обереги наших традицій. Хто зупинить цей наступ? Раніше ми покладали надії на школи, які ви# ховуватимуть молоде покоління на національ# них традиціях. Тепер у школи повертається ми# нуле в спаплюженій історії. Вірили, що відро# диться Українська Церква, яка раніше завжди йшла в авангарді утвердження української ду# ховності. В останній час у центрі й на місцях підтримується та церква, яка славить минуле й сучасне “нашего отєчєства”. Сподівалися, що Українська держава подбає про широкий ви# пуск і розповсюдження українських книг, газет, журналів. Вона ж утратила й той рівень, до яко# го піднялася українська друкована продукція за радянських часів. Деякий час серце україн# ського патріота радувало радіо. Але й воно по# чинає втрачати національне наповнення. 15 січня радіо зранку переконувало нас про великий вплив української культури, ду# ховності й навіть мови на розвиток інших на# родів Азії, Європи та Північної Африки. Іден# тичність наша має глибоке коріння. Об 11#й годині 10 хвилин почалася переда# ча “Слово”, яку я (думаю, що не тільки я) слухав завжди з великим задоволенням, хоч хотілося, щоб вона набирала наступальнішого характе# ру. Теперішня розчарувала. Як нерідко й рані# ше, почала збагачувати нас знаннями про за# позичені й іншомовні слова. Їхній перелік був таким довгим, що напрошувався висновок: ук# раїнськомовна “колекція” зліплена зі слів, які струмками пливли з усього світу в українські землі, де свого словникового запасу не було взагалі. Творилася мова за радянським трафа# ретом і під впливом мови великого російського народу: “возрожденіє” — відродження. Наче ніхто й не чув: “…вона його відродила до життя” (про вірну дружину). А це ж українське радіо. Хоч ведучих я не звинувачую. То що ж тоді гово# рити про якусь там Наталью Нарочніцку. Адже вона пам’ятає ще царські укази й твердження: українського язика нєт і бить нє может. “За Україну станьте стіною”, — почув ко# лись слова пісні. Чи станемо?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
