Читацьке віче · “Іде розгорнутий наступ на наш найбільший скарб — мову, руйнуються основи нашої культури, обереги наших традицій”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Відійшов у вічність Степан Сапеляк
Слово Просвіти, №06 за 2012 рік
саних від руки великих листівок, що закінчу# валися гаслами: “Свободу українським пат# ріотам!” — малися на увазі репресії 1972— 1973 рр. проти інтелігенції; “Ганьба політиці русифікації!”, “Хай живе зростаючий укра# їнський патріотизм!”, ”Свобода слова, дру# ку, мітингів!”. КДБ 19 лютого 1973 року заарештовує Сапеляка. У лютому—червні заарештовано й решту членів групи. Сапеляку інкримінували зберігання рукописної книжки В. Мармуса з повстанськими піснями та написання вірша “антирадянського змісту”, а також прослухо#
1 лютого 2012 року в Харкові на 61 році життя помер Степан Сапеляк, член Росохацької юнацької патріотичної підпільної організації, політв’язень (1973—1981), активний учасник національно-визвольного руху, поет, член ПЕН-клубу (1988) та Національної спілки письменників України (1991), лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка (1993).
вування закордонних радіостанцій і “поши# рення наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад”. Тернопільський обласний суд 24 верес# ня 1973 р. засудив сімох членів організації за ч. 1 ст. 62 КК УРСР (“Антирадянська агіта# ція і пропаганда”) та 64 (“Організаційна ді# яльність та участь в антирадянській органі# зації”), зокрема Сапеляка до 5 років позбав# лення волі та 3 — заслання. Покарання відбував у таборі суворого режиму ВС#389/36 у сел. Кучино Перм# ської обл. Брав активну участь у голоду# ваннях і протестах в’язнів, у передачі ін# формації на волю, за що його неодноразо# во карали карцером. Як одного з наймо# лодших в’язнів, Степана любили вояки УПА — 25#літники — й опікувалися ним. Так, коли 23 червня 1974 р. його жорстоко побили наглядачі, наступного дня вибух# нув страйк протесту, в якому взяли участь 45 політв’язнів різних національностей.
У лютому 1978#го Сапеляка завезли ета# пом на заслання у с. Богородське Ульчського р#ну Хабаровського краю. Жив у тяжких умо# вах. Після звільнення 1981 року його не про# писали в рідному краю, у Західній Україні. Ро# бив кілька спроб прописатися в різних місцях СРСР, зрештою оселився на ст. Удянка (с. Хо# рошеве) під Харковом. У кінці 80#х на поч. 90#х рр. Сапеляк брав активну участь у русі за незалежність Украї# ни та демократизацію суспільства. Він член Української Гельсінкської групи з 30.12. 1987 р., засновник Харківської філії Україн# ської Гельсінкської спілки (1989). Автор#зас# новник і редактор#організатор журналу Ук# раїнської асоціації незалежної творчої інте# лігенції “Кафедра” (1988). За книгу віршів “День молодого листя” Степана Сапеляка 1988 р. прийняли до ПЕН#клубу і на його запрошення він їздив до Німеччини, побував у Канаді, США та Англії. 1989 р. повернувся до Харкова. С. Сапеляк лауреат премій ім. І. Франка (США), ім. братів Лепких. За книжку віршів “Страсті по любові” удостоєний Всеукраїн# ської літературної премії імені В. Свідзін# ського. За книжку віршів “Тривалий рваний зойк” 1993 р. йому було присуджено Дер# жавну премію ім. Т. Шевченка. 2005 р. наго# роджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Жив у Харкові. Залишив у рідному селі 82#річну маму Ганну Костівну, у Харкові — вдову Світлану Іванівну, сина Тараса та Ос# тапа, дочку Анастасію. Ім’я Сапеляка разом з іменами всіх чле# нів Росохацької юнацької організації 26 січ# ня 2012 року увічнене на меморіальній таб# лиці на будинку Чортківського педагогічного училища.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
