Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Поетичний автограф · “Чужі нав’язують ритми. Свої — то не той формат”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Світ такий, яким він є…

Слово Просвіти, №06 за 2012 рік

Павло МОВЧАН Життя є таким як є: без пафосу, без метафорики, без гіпербол, без перебільшень; дивіться на психопатологію буденності… Соціальні політично-ідеологічні й культурологічні аспекти зведені до мінімуму, оповідь — лапідарна, інтонація — нейтрально-відсторонена. Це не ілюстрації до життя, це — майже відбитки життя, майже… Якщо поезія є чимось більшим за слова, то лише завдяки ритму і порядкам слів. На початку вісімдесятих Гостював у відпустці у матері. Приїхав на мотоциклі Шкільний товариш У формі сержанта міліції. Як затремтіла мама!.. Миттю в повітрі забриніли віддалені ритми. Здавалось, що більше вони не повернуться. Ритм, ритми — щось на зразок заданих на все життя станам душі, яка вже не раз реагувала не стільки на зовнішні ознаки, “форму сержанта міліції”, скільки на не- * * * Ритми течуть, знаходять Мене цілковито розгубленого. Звідки ви? Хто ви? Чи не згубні ви? Не випалюйте душу. Такими вас не чекаю. На ритм гармонійний рушу, Наче в море безкрає. * * * Різдва врочиста мить. Глибинна суть молитви. І чар правічних нить Нагадує про ритми, Якими десь жили, Як ми, колядували Всі ті, що відійшли, І нам тепло віддали… * * * Під спів натхненний Білоножків В останні миті року, Якого залишилось трошки, З тобою тиша й спокій. Твої іскристі оченята, Такий ласкавий усміх і відчуття самого свята, яке в цю мить присутнє, я вірю — житиме й надалі… Скоріш би вже сніги ті впали, Як ми вертатимем додому В душевнім стані молодому… * * * На початку вісімдесятих Гостював у відпустці у матері. Приїхав на мотоциклі Шкільний товариш У формі сержанта міліції. Як затремтіла мама!.. Миттю в повітрі забриніли віддалені ритми. Здавалось, що більше вони не повернуться. Ритми облавників, пайдьошників… Ритми страху безсмертні. * * * Івано-Франківськ. Кафе. Чекаю на бануш. Жінка перемикає канали ТБ, зупинилась на концерті місцевого співака. Гарна музика, гарні пісні. Рідні карпатські ритми. Господиню змінила дочка. Крутилась-крутилась, а тоді взяла пульт і перемкнула на попсу. Не хочу казати, яку… минучі циклічні випробовування. Унікальний художник Микола Сядристий їх порахував і підтвердив, що через кожні 12 років відбувається повторюваність уже перебутого, але на іншоякісному рівні: беручи за відправний відтинок для нас і батьків наших 1917 рік і додаючи 12: 1929 з відомими репресіями, колективізаціями, індустріалізаціями, а далі 1941 (без коментарів), потім 1953 (кінець сталінщини), 1964 (кінець хрущовщини), 1976 рік (нові репресії, доба формування нової спільноти — радянської), 1988 (час Горбачова), а далі вже за прожитими відомими сюжетами… В повітрі знову “бринять віддалені ритми”. В. Клічак ніби ніяковіє перед поетичними облаштуваннями класичністю розмірів, метафоричністю, складністю підтекстів, асоціативністю, символічністю, алітеративністю… Є скупість, стриманість, прозовість… Поет чи оповідач? Він майже не присутній… Тут принагідно потрібно згадати крилатий вислів Вітгенштейна: “Про що не можна говорити, про те доцільно мовчати…” Саме тому, напевне, В. Клічак знає ціну слову не лише як багатолітній редактор багатьох творів письменників-сучасників і перекладачів (він може вже демонструвати свою книжкову шафу відредагованої ним літератури, художньої, наукової публіцистики, есеїстики і, зрозуміла річ, поетичних творів), а й як автор кількох своїх поетичних збірок. Із його поезій важко вихопити щось яскраве, окремішнє, карбоване, слова, здається, стирчать на всі боки, такий триб поетичного пробалакування на перший погляд непереконливо бідний, але це шляхетна ощадливість, за якою проглядають кристалики безвічного. Він відмовляється від умовної поетичної мови, аби, залишившись наодинці зі світом, вирвавшись за межі власної інтуїції, набути об’єктивної оптики: бачити світ таким, як він є. Суб’єктивність приховується за тропами і метафорикою. Слова для В. Клічака не абстрактні категорії, прозорі знаки певних речей і категорій. Вони самі є уречевлени-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин