Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Кожен сувій тут сповнений доброзичливої символіки, покликаний привернути до власника різноманітні блага”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Про що промовляють «квіти і птахи»…

Слово Просвіти, №06 за 2013 рік

Марта ЛОГВИН, провідний науковий співробітник Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків Наш музей зберігає найбільшу в Україні колекцію китайського традиційного живопису. Перші сувої придбав ще на початку ХХ ст. засновник музею — Богдан Іванович Ханенко. На початку 1960-х колекцію доповнив величезний масив творів, зібраних дипломатом Андре Стефаном Жаспаром і його дружиною Таїсією Павлівною в Шанхаї протягом двох десятиліть, починаючи з 1928 р. Зберігаються сувої згорнутими у сховищах музею. Перед кожною виставкою наукові співробітники разом із реставраторами музею та Національного науково-дослідного реставраційного центру України проводять огляди мистецьких творів. Зберігачі музейних фондів ретельно регулюють потужність освітлення, стежать за температурою і вологістю в залах, де експонуються старі шедеври. Завдяки співпраці багатьох фахівців музей нині може продемонструвати відвідувачам зображення на шовку і папері, виконані тушшю і водорозчинними фарбами, схожими на європейську акварель, а також вишивки шовковими нитками на шовковій тканині, а ще порцеляну, різьблення по нефриту тощо. Цього разу науковці музею зупинилися на анімалістичному — з точки зору європейців — живописі. Китайський класичний живопис має самобутній поділ на жанри. Три основних за традиційною класифікацією: це “люди і предмети”, “гори і води” та “квіти і птахи”. Живописне зображення різноманітних тварин і рослин носить загальну назву “квітів і птахів”. Майже третину китайського живопису на сувоях у музеї імені Ханенків становлять твори цього жанру, який дає найбільшу свободу художникові для творчого висловлення. Кожен сувій тут сповнений доброзичливої символіки, покликаний привернути до власника різноманітні блага. Часом образи можуть бути метафорами: вони порівнюють явища у тваринному світі з тим, що відбувається в людському суспільстві. Цей давній символізм крізь віки, навіть тисячоліття, пронесли китайські майстри живопису. Історія жанру “квіти і птахи” бере початок у добу Тан (VII—X століття н. е.). На той час при дворах імператора та місцевих владик уже існували формальні організації — академії мистецтв. Ці заклади оцінювали і виконували художні твори, а також навчали талановитих початківців. Художники з академій оздоблювали палаци своїх володарів фресками, сувоями та ширмами із зображенням квітів і птахів, які віщували процвітання і довголіття вінценосним особам. Манера ретельного виконання, в якій працювали придворні художники, здобула назву “старанний пензель” (гун бі). І символіка, і манера зображення великою мірою пов’язані з даосизмом — натурфілософським ученням, яке виникло у Китаї в VI ст. до н. е. Філософська думка і практичні досліди даосів були сфокусовані на детальному вивченні природи заради гармонійної взаємодії з нею. У народній даоській традиції одні тварини й рослини ставали благовіщими символами через те, що вони корисні людині, інші вважалися такими через подібність їхніх назв до слів “щастя”, “слава” тощо. Коли зображення тварин і рослин поєднуються, утворюються ніби ребуси з добрими побажаннями. Наприклад, зображення блакитної сороки на сливі означає “щастя зовсім близько”, а чаплі серед лотосів — це побажання, “щоб почата справа не знала перешкод”. Подібно до живопису, у творах ужиткового мистецтва — на вбранні, порцеляні, в ювелірних виробах — зображення рослин, птахів і комах відіграють роль оберегів і доброзичливих символів. У VIII ст. н. е. під впливом буддійського вчення виникла експресивна манера живопису — “опис ідеї” (сє і). Працюючи в такій манері, художник-аматор широкими рухами пензля лише чорною тушшю передавав загальні риси предметів і своє враження від того, що поставало перед його очима. Спонтанний виразний живопис вважався одним зі способів самовдосконалення. Предметом для таких творчих вправ можна було вибрати рослини або тварин. Малюнок, подібний лаконічністю до каліграфії, доповнювали віршованими написами. Каліграфічні рядки займали на сувої вільне від малюнка місце. Художник свідомо створював асиметричну композицію чи розташовував групи предметів зигзагами: у цьому полягає особливість китайської живописної перспективи. Вона була створена в ХІ—ХІІ ст. професійними художниками з імператорського двору і досі використовується у традиційному живописі в будь-яких творчих манерах і жанрах. Часом найвищого злету жанру “квіти і птахи” китайські знавці мистецтв традиційно вважали добу Сун (Х—ХІІІ ст.). Таку думку підтримують і сучасні дослідники, вважаючи, що цьому сприяли різні історичні чинники: особисті вподобання імператора Чжао Цзи, посилення впливу буддизму і просто попит на декоративний символічний живопис у Китаї та за його межами — в Кореї та Японії. Прихильник даосизму, імператор Чжао Цзи, відомий під храмовим іменем Хвейцзун (роки правління 1101—1125), був і сам обдарованим художником, тож спонукав придворних митців ретельно вивчати природні закономірності й “чудеса” (наприклад, тварин-альбіносів). Увага Хвейцзуна до теми затвердила жанр “квітів і птахів” на одному з чільних щаблів у китайському образотворчому мистецтві. Більшість композицій місцеві художники створювали яскравими фарбами на темному шовку в манері “старанний пензель”. Розвитку жанру сприяла і нова хвиля поширення буддизму — релігії, яка зародилася в Індії у VI столітті до н. е. і прийшла до Китаю на початку нової ери. Монахи-живописці мусили уважно вивчати земні рослини, щоб детально зобразити на фресках сповнений лотосами рай Будди Аміди та оздобити рослинним орнаментом краї корогв. Жанр “квіти і птахи” розвивався, збагачувався і зберігав традицію в наступні епохи. Нового піку популярності ця тема сягнула за часів династії Мін (XIV— XVII ст.), коли основними замовниками професійних художників стали багаті купці, а вчені-чиновники практикувались у живопису заради самовдосконалення. Підтримати традицію допомагав величезний пієтет перед давніми зразками, характерний для всієї китайської культури. Копіювання давніх творів було виявом поваги до попередників, навчанням у них та засобом збереження мистецької традиції. Копіювання не чуже і нам, європейцям. Це спосіб отримати задоволення від творчого процесу і навіть проникнути в думки і почуття майстра, який працював 200, а то й 900 років тому. Усі етапи у підготовці виставки, згодом — споглядання сувоїв, розгорнутих на стінах музею, спілкування з глядачами, які також перетворюються на співавторів проекту, дарує нам відчуття спільного творчого процесу, який не знає часових і територіальних меж. Тож запрошую всіх охочих у будинок № 17 на вулиці Терещенківській у Києві, щоб до 17 березня побачити природу Китаю, зображену майстрами традиційного мистецтва Піднебесної. Долучайтеся! У Національному музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків відкрилася виставка “Квіти і птахи. Китайський живопис XVIII—XIX століть із колекції музею”, основу якої складають 30 живописних сувоїв. Переважна більшість експонатів на широкий огляд представлена вперше. ПЕ РЕ Д ПЛАТА—2013 ПЕ РЕ Д ПЛАТА—2 0 1 3 Вартість передплати Вартість передплати (з доставкою і поштовими витратами): (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин