Вічна пам’ять · “Він зберіг імена і прізвища десятків і сотень людей, що билися за Україну, йдучи в бій поруч з ним”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Один із найвидатніших українців ХХ ст.
Слово Просвіти, №06 за 2014 рік
Дмитро ПАВЛИЧКО
У Нью-Йорку на 96-му році помер Євген Стахів. У телефонній розмові зі мною 31 грудня 2013 р. він просив од його імені привітати перемогу Майдану, яка, так він говорив, буде здобута 2014 року. Україна знає Євгена Стахіва насамперед як патріота, котрий зі зброєю в руках боровся проти угорських фашистів, що потопили в крові Карпатську Україну, проти окупантів українських земель німецьких фашистів, які жорстоко знищували національно-визвольний рух нашого народу, очолюваний ОУН. Україна знає, що в той час, тобто на початку 40-х років ХХ ст., Євген Стахів очолював ОУН на Дніпропетровщині й Донбасі, створив там революційне українське підпілля. Гестапо знало про нього, шукало його, але не змогло спіймати, бо на захист патріота стало місцеве різнонаціональне населення. В документах гестапо знайшов його прізвище О. Фадєєв, автор роману “Молода гвардія”, який вивів його в образі Євгена Стаховича, як зрадника комсомольської організації. Євген Стахів розвінчав брехливого радянського романіста. Твердження Стахіва про те, що на Донбасі жодної прокомуністичної молодіжної організації не було, підтверджене сучасними історичними дослідженнями, вважається правдивим і неспростовним. Євген Стахів не з галичан і нез волиняків створив ОУН у Донецькій області, а з українців, росіян, греків, євреїв, циган, які ненавиділи кривавий сталінський режим. Там його питливий розум пройнявся пошаною до багатонаціонального населення Сходу України. Він зрозумів, що гасло “Україна для українців”, з яким він прибув у шахтарський край, не сприяє його успішній діяльності. Про зміну своїх політичних поглядів Євген Стахів детально пише у книзі спогадів “Крізь тюрми, підпілля й кордони”, виданій у Києві 1995 року. Автор передмови до цієї книжки Михайло Слабошпицький справедливо вважає, що Євген Стахів “пройшов серйозну політичну еволюцію, почавши свою діяльність в ОУН як апологет тоталітаризму ще й під час Другої світової війни, в підпіллі на Донеччині, ставши переконаним і послідовним демократом”. Ми, Іван Драч і я, перебуваючи у США 1966 року, багато разів зустрічалися з Євгеном Стахівим, бували в його домі на Форестгіл; він познайомив нас із багатьма мислячими українськими політиками-патріотами, які не називали нас прислужниками Москви, але розуміли нашу складну ситуацію письменників, членів української радянської делегації на ХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН і в той же час національно свідомих людей із творами, де була прихована антирадянська емоційна настроєність. Євген Стахів розповів нам про конфлікт у проводі ОУН, який він туди привніс як гарячий прихильник Української Головної Визвольної Ради, на чолі якої стояв Роман Шухевич, людина демократичного світогляду. Євген Стахів розповів про те, як він не погодився служити у проводі ОУН, де панувала теорія Донцова про єдиного вождя і єдину партію, які начебто покликані таємничими вищими силами керувати національно-визвольним рухом і здобутою державою. Наша приязнь із Євгеном Стахівим, його демократична, засвоєна на Донеччині концепція боротьби за визволення України з-під московського іга, безперечно, вплинула на нас. Ми з Драчем згадали її, приступаючи до створення Народного руху. Ми вигнали з установчого з’їзду Народного руху представників московської “Пам’яті”, антисемітської організації, і разом із друзями провели перші рухівські збори як зібрання не лише українців, а й росіян, євреїв, болгарів, татарів та громадян України інших національностей. Книжка Євгена Стахіва “Крізь тюрми, підпілля й кордони” — це політичний заповіт безстрашного воїна і вдумливого політика, який потрібно знати не тільки сучасним історикам подій, щоб скласти трагічний реєстр героїв, що загинули за Україну, а й сучасним нашим політикам, щоб об’єднати навколо української державницької ідеї всіх неукраїнців, але громадян України, здатних пошанувати свободу, європейський цивілізаційний вибір нашої нації. Євген Стахів пише: “Я прожив довге життя — важке і щасливе. Був, як кажуть, і на возі, і під возом, ночував у полі і на морозі, їздив у відкритих вагонах, велосипедом, пішки сходив цілу Україну — від Сяну аж по Донець… І я щасливий, що шлях мого життя проліг аж до того часу, коли постала Українська держава…” Щасливий і стривожений Євген Стахів приїжджав до Києва упродовж 90-х років минулого віку, він хотів знати усе, що діється в Україні, намагався допомагати політикам і депутатам, письменникам і митцям, міністрам і президентам нашим триматися демократичного курсу, пам’ятати про небезпеку для нашої державності, приховану в існуванні СНД як у структурі, що її Росія постійно намагатиметься обертати в новий союз,
в якому Україну катувала триста років, та не вбила, і сьогодні собі докоряє за це. Євген Стахів хвилювався, жив до останніх днів успіхами Майдану, який постав як протест проти політики диктатора Януковича, спрямований на підкорення Української держави реставраторам імперії царів і генсеків. Батько Євгена Стахіва — Павло Миколайович, офіцер Української Галицької Армії, а мати полька Казимира Дулінська. Вони мали шестеро дітей. Володимир, старший брат Євгена, був видатним журналістом, інтелектуалом, міністром іноземних справ в уряді самостійної України, проголошеної 1941 р. у Львові. Дві сестри Євгена Стахіва Ольга й Марія загинули в УПА. Вірю, українська громада в Перемишлі постарається зберегти пам’ять про свого великого земляка. Думаю, що зародок демократичного світобачення, яким прославився один із найвидатніших українців ХХ ст. Євген Стахів, з’явився в його ще дитячій душі. Адже мати його полька, яка виховала дітей в українському дусі, була, безперечно, людиною героїчною, не відступилася від своїх синів і дочок, загинула в польській тюрмі як мати героїв України 1952 року. Євген Стахів говорив: жодна крапля крові, віддана за Україну, не є марною жертвою! Йому пощастило пройти живим крізь бої, засідки гестапо й КГБ, але він зберіг імена і прізвища десятків і сотень людей, що билися за Україну, йдучи в бій поруч з ним. Хай же буде пам’ять про нього і пам’ять про його полеглих друзів навіки з нами! 7.ІІ.2014 р.
П Е РЕ Д ПЛАТА—2014 П Е РЕ Д ПЛАТА—2 0 1 4 Вартість передплати Вартість передплати (з доставкою і поштовими витратами): (з доставкою і поштовими витратами):
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
