Гаряча тема 2 “Час нарешті зупинити зросійщення і прийняти сучасне мовне законодавство”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Українська мова — основа безпеки нації і держави
Слово Просвіти, №06 за 2017 рік
Президентові України П. О. Порошенку, Голові Верховної Ради України А. В. Парубію, Прем’єр-Міністрові України В. Б. Гройсману, депутатам Верховної Ради України Звернення суспільно-культурного товариства “Гуцульщина” у Львові Для українців, як для будьякої іншої нації, мова — це дім життєдайного буття, духовний, світоглядний, націєтворчий фундамент. Цілеспрямовано нав’язувана теза, мовляв, “какая разница, на каком языке говорить, — был бы хороший человек”, в умовах України цинічно фальшива і є формою нинішнього повзучого, так званого м’якого російщення, яке підступно висмоктує з українців національну сутність, культивує московську імперську свідомість, підступно вкорінює думку про нефункціональність української мови. Ігнорування комунікативної функції української мови у законодавчій, виконавчій і судовій владах, у суспільно-громадських інституціях, в освітніх закладах усіх форм навчання неминуче спричиняє знищення не менш важливих інших її функцій: ідентифікаційної, експресивної, гносеологічної, мислетворчої, естетичної, культуроносної, номінативної тощо.
Тобто всебічне функціонування української мови в усіх державних, суспільних інституціях, у сфері бізнесу, освіти, електронних ЗМІ є питанням життя або смерті української нації, національної держави, європейської української України. Адже однією з основних мотиваційних передумов війни Російської Федерації проти України є московсько-путінська політика захисту “русскоязычного населения”. Сферу суспільно-політичного функціонування та державний статус української мови суттєво підриває неконституційно ухвалений Закон України “Про засади державної мовної політики” Ківалова-Колесніченка. Він і надалі залишається зброєю найбільшої руйнівної сили в руках московського ворога. Законодавча підтримка статусу української мови як єдиної державної є стратегічним питанням національної безпеки і формування національно-громадянської ідентичності громадян України. Зареєстрований у Верховній Раді України законопроект № 5670 “Про державну мову” відповідає вимогам “Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, юридично збалансований, створює передумови для громадянської злагоди, утвердження соборної України. Для зрячих, а не засліплених маніпулятивною московською пропагандою очевидно, що
Україну від московських агресорів захищають українськомовні та російськомовні патріоти. Запропонований законопроект № 5670 “Про державну мову” створює дуже потрібні передумови, щоби діти, онуки, правнуки російськомовних патріотів — всі діти України виростали, виховувалися в українськомовному освітньому та інформаційногуманітарному середовищі, формувалися як українськомовні інтелектуали, свідомі громадяни і патріоти України, щоби ніколи таким, як Путін, не було жодних підстав заявляти про якийсь захист від “фашистської, нацистської хунти”, яка нібито загрожує життю “русскоязычных”. Суспільно-культурне товариство “Гуцульщина” у Львові звертається з вимогою терміново розглянути і ухвалити Закон України “Про державну мову” (законопроект № 5670). Це виважене рішення стане фундаментальним підґрунтям функціонування української мови, культури, духовності, моралі, звичаїв, традицій у кожній клітині суспільного і державного організму, сприятиме розвитку економіки, соціальної сфери. Тоді побачимо, відчуємо, як розквітне Україна, і жоден ворог не насмілиться порушити кордони демократичної, правової, творчої, працелюбної української України. Ухвалено на загальних зборах 28 січня 2017 року у Львові.
200 підписантів, серед них: Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені І. Франка, академік АН Вищої освіти України; Зорислава РО- МОВСЬКА, провідний український науковець, політик і громадський діяч, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України; Олександра СЕРБЕНСЬКА, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені І. Франка, академік АН Вищої освіти України, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка; Нестор БИБЛЮК, доктор технічних наук, професор Львівського національного лісотехнічного університету, голова Регіонального об’єднання дослідників Гуцульщини; Михайло ГНАТЮК, доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету імені І. Франка, громадський діяч; Дмитро ЗАЯЧУК, доктор фізико-математичних наук, професор Львівського національного політехнічного університету; Олена НИКОРАК, доктор мистецтвознавства, кандидат історичних наук, етнолог, старший науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ, член НТШ імені Т. Г. Шевченка; Петро СІРЕДЖУК, доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника; Петро БЕНЮК, народний артист України, актор Львівського національного академічного драматичного театру імені М. Заньковецької; Олександр МАСЛЯНИК, письменник, редактор і видавець, заслужений журналіст України, головний редактор журналу “Гражда”; Василь ГУРМАК, скульптор, професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв; Володимир ГАЮК, заслужений працівник культури України, віце-президент Світового християнського конгресу; Микола ГРИМАЛЮК, живописець, викладач Львівської національної академії мистецтв; Василь КОР- ЖУК, голова суспільно-культурного товариства “Гуцульщина” у Львові; Микола КО- ЗУРАК, науковий співробітник Львівської національної академії мистецтв; Юрій ПРОДА- НЮК, полковник ЗСУ, командир вертолітного екіпажу, здійснив понад 200 бойових вильотів у зону АТО; Оксана СМЕ- РЕКА-МАЛИК, поетеса, філолог-романіст, народна майстриня, директор Художнього ліцею Львівської національної академії мистецтв; Олег СОЛОМ- ЧЕНКО, різьбар, консультант Львівської академії мистецтв; Василь СТЕФАК, заслужений працівник культури України, член НСПУ, прозаїк, лауреат літературних премій
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
