Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 6 (954), 8—14 лютого 2018 МИКОЛА ТИМОШИК СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ “СП”
Слово Просвіти, №06 за 2018 рік
Юрій ЩЕРБАК, Надзвичайний і Повноважний посол в США в 1994—1998 рр.
Раптова, передчасна, — а значить, трагічна — смерть Леоніда Каденюка тяжким болем озвалася в моїй душі. Я знав і глибоко шанував цю скромну людину, справжнього українця й висококваліфікованого космічного спеціалістаастронавта, дослідника, пілота. Ми познайомилися у найвищий зоряний час життя Леоніда Каденюка — 18 листопада 1997 року, за день до запуску космічного човника “Колумбія” (місія STS-87) з мису Канаверал. Того теплого осіннього дня український астронавт разом з іншими членами екіпажу (чотири американці, японець і українець) перебував у суворому карантині під пильним наглядом спеціалістів НАСА. Побачити астронавтів було неможливо — американці відмовляли всім офіційним особам. Але сталося диво: головний лікар місії, наділений диктаторськими повноваженнями, почувши, що я — лікар, дружньо поплескав мене по плечу і сказав “ОК! Go ahead!” — дозволивши зазирнути в “святая святих” — приміщення для астронавтів. Мабуть, ніколи в житті я не пишався так лікарським дипломом Київського медичного інституту, як тоді… Я застав астронавтів у спеціальній кімнаті, де співробітники НАСА допомагали приміряти помаранчеві космічні комбінезони. Запам’ятав, як невисока на зріст жінка-астронавт індійського походження Калпана Чавла розгублено стояла у завеликому для неї комбінезоні, а навколо двоє зосереджених чоловіків у білих халатах намагалися підігнати цю уніформу під її фігуру. На офіційних фотографіях Чавла усміхається поряд з чорнявим Каденюком, а я згадую, як у лютому 2003 року при швидкості 20 тисяч кілометрів на годину сталася катастрофа того ж шатла “Колумбія”, на якому літа-
БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ ДОГОВІР — 100
НАТАЛЯ ДЗЮБЕНКО НОВІ ПОЕЗІЇ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
