Наголос “Українці вміють шанобливо ставитися до героїв”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Шевченківської премії ця людина заслуговує!
Слово Просвіти, №06 за 2018 рік
Марія ТКАЧІВСЬКА, член НСПУ, доцент, м. Івано- Франківськ
Очевидним є той незаперечний факт, що українське красне письменство останніми роками набирає не лише кількісних, ай якісно потужних ознак та досягає рівноправності з іншими європейськими літературами, орієнтуючись при цьому на логічне осмислення того, що діялося й діється з українським народом упродовж його історії. Відрадно, що така література у нас є! У цьому контексті хочу зупинитися на книжкі, яка нещодавно потрапила мені до рук, — романідилогії Ольги Слоньовської “Упольоване покоління”. Текст надзвичайно жвавий, гарна, соковита, яскрава мова, художня істина потужна, проблематика актуальна. Так зримо й панорамно охопити досить великий період українського під’яремного “СРСРищного” (В. Винниченко) життя, ввести утвір представників різних соціальних груп, продемонструвати колоритні й правдиві фігури вдається далеко не кожному митцеві. Поетика назви — унікальна. Як романний урбаністичний жанр, цей твір скрупульозно продуманий у всіх композиційно-сюжетних і пообразних особливостях. Екскурси в минуле не затінюють часопростору, в якому відбувається основна дія. Авторка вдягає “Я”-маску, й читачі сприймають Ольдзю Понятовську як очевидця, а для себе особисто — сталкера в минулу епоху. Персонажів у романі багато, але серед них жодного зайвого й належно не виписаного, причому аж ніяк не відчувається “зведення порахунків” чи “глуму” автора над найбільш дражливими дійовими особами, як це мало б місце, якщо твір виявився б автобіогра-
Едуард ОВЧАРЕНКО
До книги увійшло 20 п’єс — різних за жанром і стилістикою. Видання репрезентують автори різних поколінь — від “патріарха” дитячої літератури Всеволода Нестайка до наймолодшої “казкарки” Анни Багряної. Збірка містить драматургію для малої і великої сцени, мюзикли і п’єси для лялькового театру. Є твори, які неодноразово ставилися в Україні та за її межами, а є ті, що лише чекають на світло рампи. Химерні світи драматургії для дітей мають широку палітру сюжетів і образів: історичні, сучасні, позачасові, фантастичні. Антологія поділена на три частини: “Драмовенятко” — для найменших малят, “Драмовичок” — для молодших школярів, а також “Драмовик” — для підлітків. Ця книжка дає широкий вибір для постановників і читачів різного віку. Учасники презентації розповіли: Неда Неждана, автор проекту, упорядник: — Робота над антологією тривала десять років. Спочатку це була просто антологія для дітей. Потім ми зрозуміли, що діти — дуже абстрактне поняття. Адже у дітей різного віку зовсім різні інтереси. Тому вирішили розділити її на три розділи за віковою категорією. Це антологія реалізованих авторів, які вже мають публікації, постановки, відзнаки. До речі, серед них більшість — переможці конкурсу “Коронація слова”. У пропонованих п’єсах є українські архетипні образи, як-от кофічним. Нема ідеалізації основної героїні, але є виразна типовість поведінки порядної людини в складних життєвих обставинах. Україна для Ольги Понятовської, як і для багатьох інших унікально вдалих персонажів (батька й бабусі героїні, університетської прибиральниці Ганни Станіславівни, сільського дивака Богдася Дзьобнутого, студента, який гине під час Революції гідності, — Ромка Гурака), — не пустопорожній звук. Якщо випаде нагода, всі ці психотипи без жодного артистизму й дешевого пафосу покладуть свої життя за долю українського народу. Художній домисел у романі щільно переплетений із реальними подіями. Ті, хто з оточення Ольги Слоньовської впізнаватиме окремих персонажів за їхніми не зміненими авторкою іменами, може вважати роман документальним,
зак Мамай, Котигорошко, але інтерпретовані вони по-новому. Присутні європейські образи — гноми, мумітролі, арлекіни, п’єро, феї, анімаційні герої. А є й вигадані сучасні, наприклад, Чакалка в п’єсі Івана Андрусяка. Широка географія творів, представлено багато регіонів, є автори з діаспори у Німеччині та Болгарії. Я побувала в багатьох країнах. Там драматургію підтримують, особливо дитячу, існують гранти, переклади, конкурси. А в нас — навпаки. Тому це видання довго не могло побачити світ. Після багатьох перипетій знайшли кошти, але два роки не могли їх зняти з рахунку з бюрократичних причин. Олег Миколайчук, співупорядник антології: — Почали готувати до друку серію збірок драматургії влітку 2013 року. За цей час ми стали драматургічним видавничим центром. Першою вийшла антологія біографічної драми “Таїна буття”, де представлено таких велетів, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Є й інші імена, які в сучасній драматургії раніше не з’являлися: Квітка Цісик, Іван Миколайчук, Катерина Білокур, Олена Теліга. Це видання побачило світ завдяки українській діаспорі з Чикаго. А держава не фінансує драматургічні проекти, і кошти доводиться шукати самим.
але насправді такі тонкощі — елементи своєрідної містифікації, а водночас авторська шана тим, хто не скотився до грані, за якою людей купують і продають або й вони самі добровільно продаються. Роман “Упольоване покоління” Ольги Слоньовської — великий успіх, але він не єдиний у творчості письменниці. Чудові поетичні збірки “Соната для коханого”, “Джоконда”, “Силуети яблунь і коханих”, “Пектораль”, “Зимове яблуко”, роман “Дівчинка на кулі”, який отримав Гранпрі в Міжнародному конкурсі романів та кіносценаріїв “Коронація слова”, десятки посібників для вчителів і чинних підручників з української літератури для середніх і старших класів, які видавалися багатотисячними накладами, за якими вчилися упродовж останніх десяти років і нині вчаться українські школярі. Шевченківська премія — висока нагорода, і її слід присуджувати авторам, які впродовж багатьох років підтверджували свій талант. У випадку Ольги Слоньовської йдеться про набутки, які можна гордо демонструвати і пишатися ними, подаючи твір на присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Варто при житті шанувати і поціновувати високими нагородами таких талановитих трудівників і свідомих українців, як Ольга Слоньовська. Шевченківської премії ця людина давно заслуговує.
Цікава збірка “Мотанка”, де представлена жіноча драматургія. Наступне видання — збірник новітньої драми “Авансцена”. Тут подано короткі біографії авторів і анотації їхніх п’єс, інформацію про нові книги, проекти, Інтернет-бібліотеки. Цьогоріч повні тексти “Авансцени” з’явилися на сайті Центру Курбаса. Продовженням “Авансцени” стала збірка “Коло авторів”. Олександр Вітер, драматург: — Вважаю, що п’єси для дітей — це вищий пілотаж. У дорослих п’єсах можна сховати недосконалість за філософію, нібито “розумні” речі. А публіка, для якої ми робимо “Драмовичок”, не сприйматиме нецікаве. Тому драматургія для дітей — річ унікальна, яка вимагає максимальної професійності. До появи збірки “Драмовичок” існував міф, що в Україні взагалі немає дитячих драматургів. Насправді українська драматургія досить цікава, вона вже представлена в багатьох українських театрах, більше того — нею зацікавилися за кордоном. Антологією “Драмовичок” ми закладаємо завтрашній день нашого театру. Адже від того, наскільки діти полюблять якісний театр сьогодні, залежить, якого глядача матимемо через 10—20 років.
Слоньовська О. Упольоване покоління: роман у 2-х книгах. — Київ: Видавництво “Український пріоритет”, 2017. — 752 с.
Перша антологія для дітей У Національному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса відбулася презентація книжки “Драмовичок” — першої антології п’єс для дітей і підлітків за часів незалежності України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
