Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Та Шевченко був, є і буде тим українцем, до якого потрібно доростати всією душею”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Закуток Тарасової долі

Слово Просвіти, №06 за 2019 рік

О. ДМИТРЕНКО Його рідний дім тут, на цій землі, де батьківська садиба, могила матері Катерини, копанка, калина, розкішний сад, похилені над ставом верби та і вся Керелівка. Тут дитячі сліди малого Тараса у ранковій густій росі, тут вишневі заметілі, оспівані у його поезії, тут мудрість віків і спомин гайдамацьких походів, чутих майбутнім поетом від 100-літнього діда Івана, портрет якого, писаний рукою Шевченка, випромінює глибоку мудрість і велич селянина-українця. З цього невеликого затишного острівця Керелівського обійстя, з дружної родини Григорія Шевченка-Грушівського розійшлися близькі й далекі дороги майбутнього Генія. Вони повели його до Будищ, Вільна, Петербурга, Кос- Аралу, вони потічками розгалужувались містами і селами найріднішої його серцю України. Цей закуток Тарасової дитячої долі і сьогодні у таємній задумі білих зимових снів приваблює до себе чарівністю близьких і далеких подорожніх, адже тут бринить повсякчас недоспівана пісня нашого Кобзаря. На колишньому подвір’ї Шевченків — затишний, ошатний будинок-музей, у залах якого відчувається присутність самого Шевченка, а з уст науковців, екскурсоводів зринають слова: Давно те минуло, як тими шляхами, Де йшли гайдамаки, — малими ногами Ходив я, та плакав, та людей шукав, Щоб добру навчили. Наталія ФЕДОРЧЕНКО, бібліограф Богуславської районної бібліотеки Урочиста церемонія відбулася у концертному залі Центрального будинку художника, що в Києві на Львівській площі. Диплом і нагруд+ ний знак лауреата Володимиру Мельниченку вручив Михайло Шевченко — відомий поет і публі+ цист, заслужений діяч мистецтв Ук+ раїни. Він оцінив нашого земляка як українського мислителя, який багато років працює в ім’я Батьків+ щини. Нагадаю, що Володимир Мельниченко у 2001—2015 рр. очолював Культурний центр Украї+ ни в Москві, який під його керів+ ництвом здобув статус Національ+ ного і міжнародний авторитет. Не+ забутній Борис Олійник якось за+ лишив у Книзі відгуків Культурного центру такий запис: “На відміну від інших охочих, котрі розписуються в любові до неньки галасливо, декоративно і безпредметно абстрактно, — Куль+ турний центр України в Москві сво+ їми реальними справами в пропа+ ганді духовних надбань нашої Дер+ жави чинить щоденно і подвиж+ ницьки. І значною чинністю завдя+ ки його директорові, який стоїть при колисці цієї Інституції, Володи+ миру Юхимовичу Мельниченку та його славному гурту талановитих особистостей”. Очолюючи Куль+ турний центр, Володимир Мельни+ ченко не лише створив унікальну концепцію діяльності принципово нової для незалежної України дер+ жавної установи, а й блискуче реа+ лізував її, утвердивши духовну присутність України в самому серці Росії. У стінах центру виступали Іван Драч, Борис Олійник, Дмитро Павличко, Микола Жулинський, Ні+ на Матвієнко, Марія Матіос, Ва+ силь Нечепа, Марія Стефюк, Бог+ дан Ступка, Дмитро Стус та інші. Також відомі уславлені творчі ко+ лективи: Національний заслужений Тут гостинно відчинено двері для шанувальників нашого Пророка ще від далекого 1939 р. І ось уже 80 років колектив Національного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка”, очолюваний нині заслуженим працівником культури Людмилою Михайлівною Шевченко, теплом Тарасового слова зустрічає всіх, хто навідує садибу і музей. Одна з перших експозицій у залах музею, яка діяла з дня його відкриття, передавала увесь життєвий шлях Т. Шевченка. Директором тоді працювала правнучка поета по брату Йосипу Валентина Терентіївна Шевченко. Їй на зміну прийшла Клавдія Михайлівна Кириченко. За її керівництва зали музею поповнилися творами художників, додався колорит української природи і присутності в ній самого Шевченка. І ось до 175-ї річниці від дня народження Кобзаря повністю змінено експозицію музею. Тамара Вікторівна Гулак запросила до співпраці лауреатів Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка Сергія Фурсенка, Миколу Собчука, подружжя художників Геннадія та Ольги Лижньових, Павла Сосу. Мешкаючи тут, вони крок за кроком оновлювали зали, додавали нові експонати. І остання, сучасна зміна експозиційного ряду – це клопітка, виважена праця народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Анатолія Васильовича Гайдамаки і його помічників. Поновому заговорили, “ожили” зали нашого “ювіляра”. Своєрідно, цікаво, природно розташувались там предмети, усі знайшли своє місце. У закладі склалася добра традиція, яка триває і донині. Свою любов до Кобзаря передавали сімейні династії: Володимир і Клавдія Засідателі, Катерина і Сергій Ткаченки, Катерина і Олександр Плаксії, Іван та Надія Димерці, поряд з ними працювала Паша Іванівна Бойко та Надія Ільківна Бойко, яка передала естафету дочці Ользі Василенко, а вже Ольга поділилася словом Шевченка зі своєю дочкою Маргаритою. Лоскучереві Любов та Марія (мама і дочка) теж гостинно зустрічають відвідувачів цього закуту Тарасового села, бо розуміння Шевченкової значущості — найголовніше, що наповнює їхню повсякденну працю. Біля хати дяка вміло порядкувала Софія Тимофіївна Шолох, родичка по брату Микиті, а її справу продовжують син Петро та внук Олександр. Час невпинно змінює дати на календарі людського буття, змінюється природа від доторку рук, змінюється світогляд людини, сутність її земного шляху. Та Шевченко був, є і буде тим українцем, до якого потрібно доростати всією душею, всім серцем. І це все можна відчути тут, у його рідній Керелівці, де відтворена батьківська хата неподалік музею-ювіляра, з якої ніби щойно вийшов малий Тарас з чобітками Ця відвідувачка народилась і навчалась у Японії, проживає у Франції, закохана у творчість Шевченка, що і привело її сюди, до Тарасової батьківщини, звідки він поніс свою любов до України, мови і народу. Тендітна привітна японка ще двічі навідувала наш музей, приїжджаючи до нього разом зі своїми друзями з Японії і Франції. Спілкування з такими відвідувачами вкотре підтверджує: не марна праця колективу заповідника і його гендиректора, адже тут, з високого, ясного неба України перлами розсипаються для всіх слова нашого Генія: А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли. Завітайте на Тарасову садибу і відчуйте потужну енергетику цих слів, дарованих Пророком Шевченком. прапор”. 100 історій і розповідей про двох українських геніїв” (2017 р.) директор Інституту літе+ ратури імені Т. Г. Шевченка НАН Ук+ раїни академік Микола Жулин+ ський назвав так: “Особливе чуття історика і глибинний патріотизм”. Уній академік наголошує: “В. Мель+ ниченко створив дуже необхідну працю. Ніхто до нього не спромігся на такий обґрунтований і всебічний аналіз оцінок М. Грушевським творчості Т. Шевченка та її актуаль+ ності в будь+який період історії Ук+ раїни, особливо в часи піднесення революційного та національно+ визвольного руху…” За оцінкою відомих учених, Во+ лодимир Мельниченко є одним із найкращих популяризаторів істо+ ричних знань, він займає самостій+ ну і дуже важливу нішу в українській науковій публіцистиці. Вчений і публіцист здійснив великі проекти у Всеукраїнському культурологічно+ му тижневику “Слово Просвіти”, присвячені 150+річчю з дня народ+ ження Михайла Грушевського (2016 р.) та 160+річчю Шевченково+ го Щоденника (2017—2018 рр.). Зними також можна ознайомитися в районній бібліотеці. Зараз Володи+ мир Мельниченко веде в тижневику “Слово Просвіти” постійну рубрику “Подробиці Шевченкового життя” та готує до друку збірник своїх ста+ тей і інтерв’ю, опублікованих у цьо+ му столітті. Дав йому назву “Мої ду+ ховні криниці”, бо вважає життє+ дайними творчими джерелами по+ езію Тараса Шевченка та наукові праці Михайла Грушевського. Так що робота, за яку вчений отримав Міжнародну літературно+мистець+ ку премію імені Григорія Сковоро+ ди, триває… Дружнє пророцтво мудрого Івана Драча про “великого подвижника української справи” Володимира Мельниченка збува+ ється… Ось такий він, наш земляк із Медвина — талановитий, скромний, а ще справжній і щирий українець.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин