Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Погляд · “Заперечення етнічного характеру Голодомору, його штучного характеру – одна з головних державницьких стратегій путінської Росії”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Російська пропаганда і правда про Голодомор. Протистояння

Слово Просвіти, №06 за 2022 рік

Наталя ДЗЮБЕНКО МЕЙС Це сумно, але факт: тема Голодомору в більшості українських видань та медійних ресурсів активується здебільшого у дні вшанування жертв голодомору, у вікопомні листопадові дні. Звісно, якщо не брати до уваги скандалів, що зрідка стрясають наукову спіль" ноту і які, на моє глибоке переко" нання, спрямовані зовсім не на пошук істини, а на дискредита" цію своїх опонентів. У підсумку, за фактом, такі смажені сенсації непомірно роздуваються в інфор" маційному просторі до неймовір" них, майже катастрофічних роз" мірів і нищівно б’ють по самій те" мі осмислення найбільшої траге" дії України і українців у XX сто" літті, вкладаючи в руки уже не опонентів, а наших ворогів не" безпечну зброю проти нас самих. Я зовсім не проти наукових дис" кусій, я категорично не згодна з тим градусом полемічної напру" ги, який необхідно знизити, оп" тимізувати, хоча б для того, щоб почути аргументи один одного і увійти в нормальний робочий ритм, що передбачає співпрацю. Так, інформація – це зброя, а українські дослідники Голодомо" ру так чи інакше перебувають на передовій, на самому вістрі ін" формаційної атаки російської пропаганди. А там засобів не під" бирають і жодних істин не шука" ють. Там інша мета – знівелюва" ти, очорнити, оббрехати, зреш" тою залякати як самих науковців, так і тему Голодомору. І ця чорно" та, з нашої мовчазної згоди, кала" мутним потоком давно заливає український Інтернет. Цей огид" ний потік наклепів, суцільної брехні так чи інакше знаходить своїх споживачів, адептів. І саме ця війна, а не наукові розправи один із одним, мала б бути у фо" кусі уваги тих, хто присвятив своє життя дослідженню причин, страхітливої механіки та наслід" ків Голодомору. Ось лише декіль" ка заголовків в українському Ін" тернеті: “Кто является автором бренда голодомор”, “Как пома" ранчевые “ющиды” перевыпол" нили план по “голодомору””, “Крах операции “Holodomor” и итальянский фильм об этом ми" фе”. Гляньте лише на розділи цього опусу: “Часть 1. Злая сказ" ка о “голодоморе” родилась в США. 2. Как Украину превраща" ли в памятник американскому проекту. 3. Что похожего между Лубнами и Вашингтоном?” Потрактування Голодомору як проукраїнського геноциду, висновки, які зробив Джеймс Мейс у результаті своєї наукової діяльності, що незалежність Ук" раїни означає насамперед неза" лежність від Росії тощо, виклика" ли і досі викликають шалений спротив російської пропаганди. Вони досі в її фокусі. Присвоєння імені Мейса куцому провулку на Солом’янці, де фактично і меш" канців немає, того ж вечора ви" кликало лютий сюжет на росій" ському телеканалі, де слово “нак" леп” – найлагідніше з усіх мож" ливих оцінок. Український Ін" тернет постійно поповнюється черговими чорними побрехень" ками про Джеймса і “казку про голодомор”, яку придумав він. Градус ненависті там такий висо" кий, а “страшилки” такі випуклі, що виникає цілком обґрунтована підозра про існування в Росії пропагандистського центру, зав" данням якого є нейтралізація правди про Голодомор, очорнен" ня її носіїв. У центрі таких публі" кацій завжди Джеймс Мейс. Ось одна з них – “Украинское подпо" лье ждет прихода Красной Ар" мии” – це гігантська, у 9 подачах, публікація “Комсомольской правды” сімейної пари Ніколая і Аліси Голобородьків про нас із вами. Про нинішню Україну. Ця огидна словесна клоунада не під" лягає ані критиці, ані аналізу. Щороку напередодні відзначен" ня жертв Голодомору щось подіб" не обов’язково з’являється в ро" сійських медіа, нам посилають сигнал, що росіяни гніваються на українців, спостерігають за нами і неминуче прийдуть, аби з нами розібратися. Як правило, в таких опусах з’являється ім’я Джеймса Мейса. І така аргументація: “Это готовилось с конца 80"х годов, – объяснял нам киевский полито" лог с пистолетом. – Был такой американский историк Джеймс Мейс. Работа его жизни – дока" зать, что голодомор на Украине устроили русские большевики. Это он придумал проводить спец" уроки в школах. Там подросткам вселяли мысль: украинцы голо" дали и умирали из"за красных русских. По такой же схеме в не" окрепшие умы внедрили новую историю про националистов УПА (запрещена в РФ – ред.). Они сражались и гибли от пуль Красной Армии, которая, по су" ти, русская. А потом случается майдан, за ним “русская весна”. А по ТВ говорят: русские пришли и забрали Крым. Хлоп! В головах этих школьников картинка сло" жилась воедино: русский – враг, он всегда убивал украинца”. “Голодомор, – робить невтіш" ний висновок інший автор з симп" томатичним ніком Варвар; – те" перь эта тема – главная основная для президента как главы госу" дарства, органов местного само" управления, СБУ, да что там, каждый ребенок на Украине дол" жен настолько проникнуться идеей голодомора, что в школах уже устраивают вместо пионер" ских линеек ритуальные могилы, чтобы мы на многие поколения вперед запомнили – мы жертвы, Иваны"родства"не"помнящие, поэтому должны добиться, чтобы преступник в качестве наказания взял нас на иждивение. Или же кто"то из его конкурентов”. Автор блискавично знаходить винуватців такої ситуації: “Хотя заслуга во введении словосочета" ния “голодомор” и отдана Джей" мсу Мейсу, истинными его авто" рами являются украинские эмиг" ранты второй волны. Видимо, американский ученый для введе" ния определенных тем из сферы политики в общественную и на" учную, был более подходящей кандидатурой, чем люди, имею" щие репутацию коллаборацио" нистов”. Я не раз чула у відповідь на своє обурення безкарним роз" повсюдженням подібної інфор" мації в українських контентах, що реагувати якось немає сенсу, дискутувати нема про що, бо нам своє робить, а ігнорування – най" краща відповідь, що звертати увагу на писанину російських борзописців – означало би, що їх сприймають серйозно і робити їм нехай “анти”, та все ж рекламу. З цим можна би було погоди" тися, якби це стосувалося праць дослідників чи мислителів будь" якої іншої країни. Але не Росії. Це зовсім не означає, що вона аж така специфічна і унікальна, просто там старий соціальний двигун єдиномислія і єдиновлас" тія з приходом Путіна отримав значне джерело живлен" ня, а “гадючий характер Методи”, за влучним вис" ловом Чеслава Мілоша, почав розвиватися “назад у майбутнє” – як зауважив свого часу Джеймс Мейс. На іншому, більш модер" нізованому рівні та з ви" користанням старих при" йомів відбулося тотальне промивання мізків пере" січних росіян. На іншому витку історії авторитар" ний державний устрій продовжив продукувати людину тоталітарну, якій не треба дискутувати, роз" думувати, обирати. І не знаю, яким чином у моз" ковій субстанції новоросі" ян вживаються два діамет" рально протилежних по" гляди на український Го" лодомор: трагедія була, але така сама, як і в Росії, себто нічого особливого, і Голодомор – це придума" на казка підлими амери" канцями і українськими колаборантами, прислуж" никами фашистів. Важливий ефект від такої пропаганди – на" ростання нетерпимості і агресії до своїх ще донедавна “єдинок" ровних братів”. Тим паче, що ро" сіяни, не в приклад нам, свої ін" формаційні кордони тримають на замку. Праці українських уче" них там не просто заборонені, а кваліфіковані як небезпечні для держави. Те, що там немає укра" їнських шкіл, знищені українські бібліотеки наряду з шаленим по" током викривлених, перекруче" них, придуманих фактів, які ніде перевірити, ні з чим зіставити, призвело до того, що сама згадка про Голодомор викликає психо" логічне відторгнення і ворожість. Зате розкошує псевдонаука, яка нічого не вивчає і не досліджує, за неї все давно вирішили і за" програмували. “Достаточно внести в поис" ковик запрос “голодомор, фаль" сификации”, как Google выдаст более 100 тысяч результатов. А сколько разоблачений ещё не опубликованы!” – торжествує Володимир Савичев. Справді, нині більшість російських ме" дійних ресурсів, відкритих для українського читача чи глядача, обов’язково розміщують матері" али, що спотворюють реальну картину Голодомору або взагалі його заперечують. Публікацій і справді чимало. Гігантських і куцих. Різних. Від томів Анато" лія Терещенка “Щит и меч “ма" йора Зорича”, “Отряды зафрон" товой заброски”; “Украина про" гибает прошлое под себя” Вік" тора Зозулі до велемовного ін" терв’ю В. В. Кондрашина “Был ли голод 1932–1933 в Украине “геноцидом украинского наро" да”? Ответ В. В. Кондрашина С. В. Кульчицкому”, від надзви" чайно плодючого Г. С. Ткаченка, доктора філософських наук, професора (Київ) – “Миф о го" лодоморе – изобретение мани" пуляторов сознанием...”; “Опе" рация “Голодомор” Володимира Савичева до відвертих злобних фальшивок Мирослави Берд" ник, чиїм публікаціям і справді несть числа. І не лише на теренах самої Ро" сії в її географічних межах. Не за" буваймо, що значна частина по" дібних псевдоісторичних фаль" шивок продукується тут, в Украї" ні, і розрахована саме на україн" ців. Прицільно – на молодь. Іг" норування буває ефективним, але не в цьому випадку. Принай" мні педагоги, як викладають ук" раїнську історію чи літературу, мають бути обізнані з цією небез" пекою, озброєні та попереджені. Я часто виступаю у школах, бібліо" теках, студентських аудиторіях, і не було жодного – жодного! – випадку, аби хтось із залу не пос" тавив мені якесь ущипливе запи" тання, ноги якого проростають саме з російських пропагандист" ських фальшивок. І це для мене особисто знак, що цей брудний потік наклепів і брехні все ж діє, пробивається крізь фільтри Ін" тернету і не отримує відсічі ні збоку українських науковців, ні збоку наших правоохоронних ор" ганів. І зовсім не діє закон про відповідальність за заперечення самого факту Голодомору. Усві" домлюю, що в такій брудній ін" формаційній війні неможливо перемогти, бо не йдеться про по" шук якоїсь наукової істини. Запе" речення етнічного характеру Го" лодомору, його штучного харак" теру – одна з головних держав" ницьких стратегій путінської Ро" сії. Але важливо донести до світо" вої громадськості, що за допомо" гою маніпулятивних хижацьких технологій влада Росії бере участь у злочині проти України і україн" ців, злочині, у якому бере участь практично вся культурна і полі" тична еліта. Володимир В’ятрович в одній із своїх публікацій на тему інфор" маційної складової Голодомору зауважив, що багаторічне замов" чування та інформаційні маніпу" ляції довкола теми Голодомору, здійснювані радянською владою, створили добре підґрунтя для продовження маніпуляцій у пост" радянський час. Він сформулю" вав такі аспекти інформаційної блокади щодо того, що творилося в Україні в тридцятих роках: “цензура і дезінформування; об" меження пересування людей, а отже, інформації; організація “демонстраційних поїздок” (од" нією з таких поїздок був візит ко" лишнього французького пре" м’єра Едуарда Ерріо, якого возили по Україні й показу" вали “ситі українські се" ла”); купівля матеріалів у закордонних ЗМІ (чого вар" та відома стаття Дюранті “Росіяни голодні, але не вмирають з голоду”; власне, історію про цього репортера “Нью"Йорк Таймс” та його візаві Гарета Джонса можна почитати у статті покійного Джеймса Мейса “Повість про двох журналістів” – авт.); інформаційна дис" кредитація тих, хто розпові" дав про Голодомор за кор" доном (тут можна навести приклад того ж Гарета Джонса); кримінальне по" карання за будь"які згадки про Голодомор; прихову" вання, знищення та фаль" сифікація первинних дже" рел, актів громадського ста" ну, даних перепису, будь" яких архівних записів, де містилась інформація про Голодомор (наприклад, у 1941 році в Києві знищено тисячі справ Наркомату охорони здоров’я, в яких могли міститися згадки про голод); зап" ровадження “урізаної” версії по" няття геноциду в резолюції ООН в 1948 році (коли за наполяган" ням СРСР було вилучено соці" альні групи); представлення по" милок дослідників як свідомі фальсифікації”. Це важливі тези, вони не охоплюють та принаймні згруповують, систематизують ме" тоди, підходи, які були в арсеналі сталінських сатрапів. Дуже скоро навіть таке куце пропагандист" ське розмаїття урізалося до “гула" гів” і психушок. Цю тему просто заборонили. Володимир В’ятрович, якому я приділяю стільки уваги зовсім не випадково, бо практично він єдиний, хто системно вивчає і аналізує методи російської про" паганди на історичному фронті і, сподіваюся, добре знає методо" логію творення та розповсюд" ження подібних агіток, зауважує, що після прориву інформаційної блокади та постання незалежної України до інформаційних мані" пуляцій часів Сталіна, швидко повернулися і долучилися інші: “розширення хронологічних і те" риторіальних рамок голоду як ар" гумент, що Голодомор в Україні не був геноцидом; визнання фак" ту голоду, проте представлення його причин як метеорологічних

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин