Про-читання · “Витоки нинішньої російсько!української війни ті самі, що у страхітливої косовиці смерті 1932!33 років”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Місток до серця читача Омелян Лупул. Я птах неперелітний: Лірика. – Чернівці: Рута, 2021. – 462 с.).
Слово Просвіти, №06 за 2022 рік
узяти за взірець ті, хто шукає себе в художньому слові. Книга Оме" ляна Лупула відтворює його письменницьку еволюцію й увіб" рала в себе найкращий його до" робок, вичаклуваний за десяти" ліття творчої праці. Він прискіп" ливо добирав до неї все найкра" ще, що вийшло з"під пера, пам’ятаючи новочасне мотто В.Брюггена, що “тільки книга для себе стає книгою для всіх”. “Я птах неперелітний” — у першу чергу про Лупула, його душу, сві" тобачення, жалі й радощі, не" від’ємність від правітцівської землі й нероздільність їх доль”. Скільки треба було автору вкласти щирості, життєвої муд" рості, щоб заставити читача пот" рапити в світ його та його лірич" них героїв. Читаєш і ніби п’єш джерельну воду в спрагу. П’єш і не можеш напитися. Видання на 460 сторінках вмі" щує 12 розділів: “Слово, невми" рущеє зело”, “Оранта”, “Раран" ча”, “Яблуневія”, “Філіграні”, “Перед лицем Слова”, “Осінні полонези”, “Золотоцвіт”, “Рап" содії”, “Фавор"гора”, “Ангел із майбутнього”, “Монорими” і “Серпнева соната”. Останній — великий ліричний твір, який ав" тор означив дещо незвично: “інс" таляція для скрипки з болями ду" ші, високими вітрами й органами громів”. Аделя Григорук у своїй статті глибоко й ґрунтовно проаналізу" вала всі розділи, зупинившись на таких віршованих формах, як хо"
ку, танка, рубаї, септими, октави, децими, ронделі, ронсарові стро" фи, вірші у прозі тощо, які пре" зентує у своїй літературній прак" тиці Омелян Лупул і в яких зріло, художньо довершено конденсує особисте сприйняття дійсності та виносить його на широкий чи" тацький загал. У статті вона посилається на авторів, які високо оцінюють до" робок О. Лупула: Ю. Гречанюк зазначив, що новаторство письменника (йдеться про рубаї) – “не у формі, а в способі вираження своїх ду" мок – одкровення у чотирьох рядках. Такий, значить, принцип мислення, коли просторо думкам та асоціаціям, а тісно словам” (Гречанюк Юрій. “Слово, невми" руще зело…” // Буковинське віче. – 1994. – 23 лютого). “Автор поетичних мініатюр, – говорить Василь Воловіл, – не розмінюється на дріб’язки, його образи монументальні, його мова афористична, його стиль – то йо" го поетичне обличчя” (Воловіл Василь. Три струни однієї душі // Практика. – 1993. – 26 листопа" да). Україна для автора – “що Фа" вор"гора, на якій мусить відбути" ся преображення нашого народу” (Антофійчук Володимир. Святі його духовні острови // Слово Просвіти. – 2017. – Ч. 31. – С. 10. – 3"9 серпня. Словами Аделі Григорук про те, для кого ця книга, хочеться завершити нашу коротку статтю:
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
