Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Учасники заходу підтримали ідею спільного написання Книги пам’яті – збірника наукових праць, присвяченого Ользі Будугай”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Пошанували просвітянку

Слово Просвіти, №06 за 2024 рік

Ганна ТОКМАНЬ, доктор педагогічних наук, професор Університету Григорія Сковороди в Переяславі “Ольга Дмитрівна Будугай – таланови& тий педагог, багатогранний філолог, пись& менниця”. Круглий стіл під такою назвою відбувся 6 лютого на факультеті україн& ської та іноземної філології в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Допові& ді літературознавчого змісту поєднувалися зі спогадами про зустрічі, дружбу, співпра& цю з кандидаткою філологічних наук, до& центом Ольгою Будугай, котра протягом недовгого життя (58 років) працювала в кількох університетах України (у Бердян& ську, Переяславі, Києві, Білій Церкві) – родина змушена була переїздити, щоб як& найкраще надати допомогу хворому сино& ві. Організатор заходу, приуроченого до 60&річчя від дня народження колишньої колеги, – кафедра української і зарубіжної літератури та методики навчання; завіду& вачка – доцент Юлія Бродюк. Під час круглого столу виступило 16 учасників – науковці, письменники, му& зейники, громадські діячі, бібліотекарі. Я розповіла про понад 30&річне знайомство з Ольгою Дмитрівною, згадала її життя в Бердянську, куди вона, після школи в Гу& ляйполі та педінституту в Запоріжжі, при& їхала вчителювати. Полюбила приморське місто і не лише вчителювала (учителька французької і німецької мов, пізніше здо& була другу освіту – вчителя української мови і літератури), а й добірною україн& ською мовою вела програму для дітей на місцевому телебаченні, грала в театральній студії “Данко” (була неперевершеною Снігуронькою на міських новорічних свя& тах), активно працювала в Товаристві ук& раїнської мови ім. Т. Г. Шевченка, в Бер& дянському краєзнавчому музеї, де за дору& ченням ТУМ створила експозицію на честь письменника&краянина Трохима Зіньківського (1861–1891), викладала в Бердянському педінституті. Розповіла та& кож про роки дружби й співпраці – у Киє& ві, Переяславі, неперерваний зв’язок з па& ні Олею в Білій Церкві. Намагалася зма& лювати психологічний портрет Статуетки з надтвердого металу, як називала това& Ігор ОЛЕЩУК, борець за незалежність України 12 лютого 1924 року вона трагічно заги& нула від рук польської поліції у Львові. На стіні польської катівні 34&річна Ольга видряпала передсмертний “автог& раф”: За кров, за муки, за руїну Верпи нам, Боже, Україну! Вмираю замучена – помстіть! Нею гордилася українська еміграція, її іменем названо українські жіночі організа& ції, товариства, спілки, встановлено імен& ні премії. В рідному ж краї це ім’я замовчувалось, заборонялось навіть згадувати його. Про неї знали хіба що люди старшого поколін& ня. Народилася Ольга Левицька&Басараб у 1889 році в с. Підгороддя, поблизу Рогати& на, в сім’ї священика Михайла Левицько& го. Глибоке патріотичне і релігійне вихо& вання дітей сприяло їх духовному гарту, особливо це позначилося на характері Ольги. Найкращим учителем життєвої мудрості для маленької Олі був Т. Шевчен& ко. Ще малою вона декламувала його вір& ші. Навчатись Оля почала в німецькій на& родній школі. Після 4&річного навчання батько віддав її до Перемишлянського лі& цею, що мав назву “Інститут для україн& ських дівчат”. Це був престижний нав& чальний заклад, справжня “школа вільно& думних ідей”. Звідси виходили щирі патрі& отки і свідомі громадянки. Після закінчен& ня ліцею Ольга Левицька вступила на нав& чання до торговельної академії у Відні. У столиці Австро&Угорщини Ольга з голо& вою поринула в суспільно&громадську ро& боту. Вступила в “Союз українок”, “Чер& воний Хрест”, стала активною учасницею студентського товариства “Січ”, куди вхо& дили відомі політичні діячі&студенти Ві& ришку, захоплюючись її духовною міццю. Члени кафедри запропонували наукове прочитання літературознавчих та художніх творів колишньої переяславки і власні вра& ження від творів та зустрічей з їхньою ав& торкою. Юлія Бродюк, як колишня сту& дентка Ольги Дмитрівни, зворушено гово& рила про свою викладачку й навчительку в літературній студії “Дитинець”. Ганна По& тапенко філософськи осмислила сутність душі колежанки: Ольга Будугай як доброт& вориця. Надія Дига серцем занурилася в іс& торію самовідданого материнства своєї то& варишки, її добрий і водночас крицевий характер, самобутню творчість. Леоніда Козубенка, як історика літератури, заціка& вило наукове потрактування образів дорос& лих у пригодницько&шкільних повістях 1960–1980&х років, зроблене Ольгою Буду& гай у її кандидатській дисертації, написа& ній під керівництвом професора Сидора Кіраля. Наталія Черниш відзначила новатор& ський зміст досліджень Ольги Дмитрівни, проведених на межі літературознавства і педагогіки, відзначила їх актуальність, ад& же нині в базовій середній школі активно вивчаються пригодницькі повісті для ді& тей. Особливий інтерес викликала допо& відь Марії Пангелової: вона знайшла стат& тю колишнього літстудійця Сергія Литви& ненка, присвячену поезії Ольги Будугай для дітей. Нині Сергій – воїн ЗСУ, гордість нашого університету, захисник України. Доценти кафедри української лінгвіс& тики і методики навчання Тамара Товкайло і Людмила Довбня читали вірші Ольги Бу& дугай, захоплюючись красою авторського мовлення, пригадували товариські стосун& ки з красивою зовні і душею жінкою. Бібліотекарі теж не оминули увагою круглий стіл, позаяк Ольга Дмитрівна була їхньою надійною помічницею. Директор& ка бібліотеки УГСП Ольга Шкіра окресли& ла науковий доробок пані Ольги, котрий збережено в ресурсах університетської книгозбірні: монографія, статті з літерату& рознавства у збірниках наукових праць та

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин