Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Учасники заходу підтримали ідею спільного написання Книги пам’яті – збірника наукових праць, присвяченого Ользі Будугай”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Героїзм нескореності та самопожертви

Слово Просвіти, №06 за 2024 рік

У лютому 2024 р. минає 135 років від дня народження і 100 років від дня трагічної загибелі зв’язкової Євгена Коновальця Ольги Басараб- Левицької. денського університету Д. Донцов, О. Гри& цай, Н. Гірняк та ін. Після успішного завершення студій у Відні Ольга повертається до Львова і влаштовується бухгалтеркою в “Земельно& му банку”. Але монотонна робота не задо& вольняла рухливу натуру дівчини. Вона тягнеться до громадської діяльності. Разом із Оленою Степанів бере участь в організації дівочої дружини “Пласт”, залу& чаючи до цієї роботи студентів і молодих робітників. З початком Першої світової війни Ольга Басараб разом із Оленою Сте& панів організовує першу жіночу стрілецьку чоту з 33&х жінок і дівчат. На чолі чоти призначили Олену Степанів. Як член “Жіночого організаційного комітету”, що утворився, Ольга Басараб бере участь в організації санітарних курсів та активно включається у збір грошей для потреб новоствореного українського легі& ону УСС. У липні 1914 р. в її житті засвітив омрі& яний промінчик жіночого щастя. Вона ви& ходить заміж за випускника Львівської по& літехніки, колишнього голову студент& ського товариства “Основа” Дмитра Баса& раба, родом з Борщівщини. Та недовго мо& лоде подружжя тішилось своїм родинним щастям. Дмитра забирають до австрій& ського війська і посилають на італійський фронт. Невдовзі Ольга отримує звістку про загибель чоловіка і тяжко переживає втра& ту свого мужа і порадника. Однак поволі повертається до громадської справи. Після розпаду Австро&Угорщини уряд УНР направляє Ольгу Басараб в україн& ське посольство у Фінляндію, але в листо& паді, коли постає ЗУНР, Ольга повертаєть& ся у Відень. Тут їй доручають почесну, але неспокійну місію: вести пропаганду серед. демобілізованих українських вояків ко& лишньої австрійської армії з метою фор& мування з них боєздатних військових з’єд& нань для підсилення УГА, що вели в цей час кровопролитні бої в Галичині. Розгром українських армій, повалення уряду ЗУНР, а згодом і УНР, не зламали духу Ольги Ба& сараб. Вона стає на службу в український емігрантський уряд Є. Петрушевича, а зго& дом долучається до підпільної Української Військової Організації (УВО). Влітку 1923 року, отримавши завдання від керівника УВО Євгена Коновальця, з яким була добре знайома зі студентських років, Ольга Басараб їде в Галичину, щоб налагодити зв’язок керівництва УВО з крайовими організаціями. Нелегко було під невсипущим оком польської дефензи& ви, виконувати численні доручення про& воду УВО та матеріально забезпечувати се& бе. Спочатку заробляла на прожиття лек& ціями, згодом стала секретарем&скарбни& ком львівської філії “Союзу українок”. Ос& новною її працею була підпільна робота. Вона – зв’язкова УВО. Деякий все йшло добре. Розв’язка нас& тала 9 лютого 1924 року, коли до її кварти& ри навідалась поліція. При обшуку кімна& ти знайшли пакет документів та кілька листів, що розкривали характер і розміри діяльності УВО. Ольгу Басараб заарешту& вали і відвезли в тюрму у Львові на вул. Яховича, 3. Її помістили в камеру&одиноч& ку, повністю ізолювали від зовнішнього світу. Слідчі хотіли дізнатись, від кого Оль& га отримала знайдені в її квартирі доку& менти. Однак українська патріотка мовча& ла. Це бісило катів. Три дні і три ночі розносився коридо& рами тюрми глухий стогін ув’язненої під& пільниці. Били її в обличчя, в груди, нога& ми в живіт, ламали пальці рук, крутили ноги... Врешті серце жінки не витримало. У ніч на 13&те лютого 1924 року Ольга Ба& сараб відійшла у вічність. І тоді катюги, щоб замести сліди свого злочину, підвіси& ли бездиханне тіло Ольги до ґрат вікна, аби інсценізувати самогубство. Та дарма старались кати – через кілька днів світ до& відався про справжню причину смерті жінки&патріотки. На вимогу її брата при свідках відкрили могилу. За одну ніч поси& вів молодий професор учительської гімна& зії Северин Левицький. Українську патрі& отку поховали на Янівському цвинтарі у Львові. У 1920–1930&х роках щорічно в день загибелі Ольги Басараб українське жіноц& тво організовувало панахиди у церквах Га& личини, влаштовували громадські відвіди& ни поховання на Янівському цвинтарі. Львівська міська рада перейменувала одну з вулиць Галицького району на честь Ольги Басараб, а 12 лютого 1999 року учні середньої школи № 49 разом із “Союзом українок” відкрили в школі меморіальний музей незламної героїні. Ім’я її, поряд з іменами інших героїв України, звучить у “Молитві українського націоналіста”, надихаючи членів ОУН і вояків УПА на звершення найвищого чи& ну – служіння українському народові. Подвиг молодої героїні заряджає патріо& тизмом нашу молодь і піднімає свідомість воїнів, які захищають Україну від спокон& вічних ворогів московських імпер&шові& ністів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин