Арт#калейдоскоп · “Ми відкриті до співпраці, нам завжди цікаво працювати з різними митцями – художниками, режисерами”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Чоловіки та жінки – хто головний?
Слово Просвіти, №06 за 2024 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Андрія МІНТЕНКА
“Коханий нелюб” – приклад комедії& фарсу. Молодий граф, неабиякий жартів& ник і гульвіса, посеред чергового гульбища одержує звістку про швидкий приїзд наре& ченої. Причому, згідно із заповітом, уник& нути шлюбу йому ніяк не можна – інакше зі спадщини графу не дістанеться ні копій& ки. Ситуація ускладнюється тим, що зару& чини відбулися 10 років тому, і від& тоді заручені жодного разу не бачи& лися. Покінчити з розпусним жит& тям багатого холостяка герой не го& товий, тому приходить до очевид& ного висновку: зробити так, щоб наречена сама розірвала заручини. Для цього він переодягається в Онисима, у п’яну голову якого, вод& ночас, вселяють думку про те, що він і є граф. Але махінаторам нев& тямки, що наречена теж не обділена хитрістю, оскільки... Отже, слово людям, які причет& ні до створення нової вистави. Ільїна Генсіцька, директорка – художня керівниця театру: “Це була моя ідея поставити виставу “Коханий нелюб” за п’єсою Ярослава Стельмаха. На теренах ін& тернету я натрапила на записи укра& їнської барокової музики у виконанні Ні& ни Матвієнко. Зацікавилася, почала диви& тися, слухати, сподобалося. Там було бага& то народних пісень, авторської барокової музики. Ці записи зроблені приблизно 25 років тому. До того ж я хочу, щоб на сцені “Берегині” звучав не тільки традиційний український фольклор, до якого ми звик& ли. Вже під ідею барокової музики почала шукати драматургічний матеріал. Згадала, що колись у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка йшла вистава “Кохання у стилі бароко”. Я дістала текст, прочитала і запропонувала Наталії Лінник поставити виставу. Від початкової музичної концепції ли& шилося мало. Наталія почала слухати му& зику, запропоновану мною. Але вона роз& ширила ці межі, знайшла інший цікавий матеріал, окрім того, що співала Ніна Мат& вієнко, додала більше кантів. Так у нашому репертуарі з’явилася ця вистава. З Наталією Лінник у нас багато в чому однакові смаки, погляди. Ми майже пара& лельно навчалися в театральному інститу& ті. У нас виникають довірливі розмови на театральні теми. Не випадково, що саме їй я вже вдруге запропонувала поставити виставу в “Берегині”. До того ж Наталія дослухається до на& ших побажань, нашого бачення. У неї
Провідною в репертуарі Київського академічного театру українського фольклору “Берегиня” залишається українська класика. Нещодавно тут поставили виставу “Коханий нелюб” за п’єсою Ярослава Стельмаха “Кохання у стилі бароко”.
склалися напрочуд хороші стосунки з ба& летмейстером, хормейстером, аранжу& вальником музики. Вона зуміла створити навколо себе чудову команду. Тож маємо позитивний результат. Також моєю ідеєю було запросити на головну чоловічу роль Едуарда Кіхтенка. У нашому театрі не так багато чоловіків&во& калістів, а актора з типажем, потрібним для цієї ролі, на жаль, взагалі немає. Згада& ла, що разом з Едуардом працювали в теат& рі “Колесо”. Запропонувала – і він долу& чився до нашої команди. Йому довелося трохи переучуватися, адже у нього акаде& мічна акторська манера виконання, а в на& шому театрі вона дещо інша. Така співпраця корисна і для наших ак& торів, бо це інший спосіб існування на сцені. Едуард – професійний актор, а в те& атрі “Берегиня” – солісти&вокалісти. Спільна робота була цікавою як для нього, так і для нас. Не виключаю, що в перспек& тиві запросимо цього актора ще на якусь роль. Нещодавно наша режисерка Тетяна Авраменко почала працювати над виста& вою за романом Юрія Винничука. Серед виконавців теж буде один запрошений ак& тор, випускник кафедри режисури Націо& нального університету театру, кіно та теле& бачення імені Івана Карпенка&Карого. Він вже грає в деяких наших виставах.
Ми відкриті до співпраці, нам завжди цікаво працювати з різними митцями – художниками, режисера& ми. Це дає театру можливість ставати більш різноманітним, різноплано& вим. У березні має відбутися прем’єра вистави “Нічний репортер” у жанрі кабаре&детектив. Запросили цікаву художницю&сценографа Ірину Гор& шкову. Це буде перший досвід нашої спільної роботи. У виставі “Коханий нелюб” був ціка& вий експеримент. Грали запрошені музи& канти з ансамблю Take Seven (керівник Віктор Дмитренко) з музичними інстру& ментами, яких немає в нашому оркестрі: акустична гітара, бас&гітара, фортепіано. Ми намагаємося експериментувати, що& разу дарувати щось нове. Згодом у репертуарі з’являться Шолом Алейхем, Тарас Шевченко. Будемо готува& ти й інші сюрпризи для глядачів. У грудні поставили дитячу виставу “Коляда. Таїна Нового року”. Вона буде у нас і в наступні різдвяно&новорічні свята. А ще хотіли б поставити для дітей казку, в якій би поєднали фольклор і сучасні моти& ви. Зараз шукаємо матеріал. У перший день весни покажемо Гала& концерт, він дещо перероблений. Присвя& тимо його засновнику та багаторічному очільнику театру Миколі Буравському. Са& ме цього дня три роки тому він пішов у засвіти. Планували цей концерт у 2022 ро& ці, але тоді з відомих усім причин не скла& лося”. Наталія Лінник, режисерка&постанов/ ниця: “На малій сцені театру “Берегиня” я поставила виставу “Янгол щастя” за п’єсою Івана Миколайчука. Вже через мі& сяць після прем’єри художній керівник те& атру Ільїна Генсіцька запропонувала мені до роботи п’єсу Ярослава Стельмаха. Раніше я не була знайома з цим тво& ром. Спершу прослухала аудіоверсію, де роль головного персонажа озвучував Олексій Богданович, потім ознайомилася з однією з постановок. А вже після цього знайшла текст, виданий ще в 90&ті роки. Матеріал мені сподобався. По&перше, це комедія. Найбільше люблю ставити ко& медійні вистави, а в наш час вони особли& во потрібні. Минулого разу ставила виставу на ма& лій сцені театру, а цього – на основній. Це був певний виклик. Адже одна справа пра& цювати на камерному сценічному майдан& чику, інша – на великій сцені. Спершу вигадувала, яке буде сценічне оформлення, потім вибудовувала в уяві сцени і вже після цього починала працю& вати з акторами. Очільниця театру запита& ла мене, кого я хочу бачити в тій чи іншій ролі. Наше бачення з Ільїною Борисівною збіглося. Лише потрібен був драматичний актор на роль Графа. Запропонували цю роль Едуарду Кіхтенку, і він погодився. Загалом вважаю розподіл ролей вельми вдалим, можна сказати – стовідсоткове влучання. Задоволена роботою Олени Ту& калової (Оляна). Шукала на роль Графині акторку з внутрішнім стрижем. Олена ме& не приємно вразила, результат роботи з нею перевершив очікування. З Іриною Прядун (Ярися) працювала в
“Янголі щастя”. Вона грає в театрі лише рік, і за цей час багато що встигла зробити. А Олексія Черняка відразу затвердили на роль Степана. Наприкінці вистави герой Олексія говорить, що все&таки жінки го& ловні. Мабуть, у цьому й полягає головна думка спектаклю. (Усміхається). Ще до роботи з художницею&поста& новницею Світланою Заікіною вже знала, що на сцені будуть стіл і стільці на роли& ках, які їздитимуть по сцені. Згодом при& думали стійки з гірляндами. Художниця запропонувала, щоб вони теж рухалися. У виставі використовуємо кантати ХVІ–ХVІІ століть. Пісні підібрала хормей& стер Ірина Бонковська. Ми вирішили по& єднати у виставі бароковий та сучасний стилі. Зробити аранжування для оркестру запропонували композитору Віктору Дмитренку. Як на мене, вийшло вдало. Музику до балетних номерів я підбира& ла сама. А балетмейстер&постановниця Світлана Дядюн з пів слова розуміла, чого я від неї хочу, як бачу той чи інший номер. Вважаю, що вдалі хореографія та балетні номери – це вже половина успіху вистави. Світлана Заікіна якнайкраще підібрала костюми персонажів, і я побачила на сцені саме те, що хотіла. Робота над виставою триває. Зокрема, хочемо підготувати другий склад виконав& ців на частину ролей. Мрію ще щось поставити в театрі “Бе& региня”. Поки що завершуємо роботу над “Коханим нелюбом”. Далі вноситиму свої творчі пропозиції. Було б добре більше ви& користовувати вокальні дані артистів. “Бе& региня” – це театр українського фолькло& ру. Хочеться, щоб і надалі тут було багато пісень та музики”. Едуард Кіхтенко, виконавець ролі Гра/ фа: “Це моя перша роль у театрі “Береги& ня”. Мені подобається цей театр насампе& ред тим, що він музичний. Колектив “Бе& регині” чудовий, дружний, як одна велика сім’я. З першого дня, як тільки почалися репетиції, у нас виник хороший контакт. Під час репетиційного процесу ми бачили& ся ледь не щодня. А зараз приходжу лише на вистави і вже починаю сумувати за но& вими колегами, яких завжди радий бачити. З перших репетицій зав’язалися дружні стосунки з Олексієм Черняком, який грає мого слугу Степана. Як професійний спі& вак Олексій дуже допоміг мені в роботі. Комфортно працювати і з Оленою Тукало& вою. Незважаючи на те, що вона актриса балету, а я драматичний актор, ми одразу знайшли спільну мову. Думаю, не варто багато говорити про мого героя, буде краще, коли глядач сам побачить його на сцені. Лише зазначу, що я, як і кожен актор, додаю частку себе у будь&яку роль, граю себе в певних обстави& нах. Поки що ми зіграли лише три вистави. З кожною виставою знаходитиму щось но& ве, персонаж наповнюватиметься. Що стосується колег по сцені, то задоволений їхньою роботою на всі 100. Зараз переважно працюю на дубляжі та озвучці. Це був перший мій вихід на сцену більш ніж за чотири роки. Вдячний Ільїні Генсіцькій за таку можливість. Буду радий, якщо зможу зіграти в “Берегині” ще якусь роль”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
