Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Разом — до Перемоги! · “Залужний – це певним чином український архетип вояка, а Сирський – вихованець російської воєнної школи”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

На порозі нових викликів

Слово Просвіти, №06 за 2024 рік

Віктор СКОРИК, оглядач “СП” Чинна влада, підступно на& саджена олігархічним синдика& том 2019 року медійною наркоти& зацією пересічним та й не пере& січним виборцям України, має лише одну мету і єдиний пріори& тет своєї діяльності – монополь& на, необмежена влада як головна цінність і спосіб їхнього існуван& ня – бажаного і нескінченного. А війна, яку розв’язала Москва проти існування українського на& роду, парадоксально і вимушено дала їм великий шанс на ці споді& вання і створила умови для їхньої реалізації. До великомасштабної агресії Москви вони хотіли до& сягти цього шляхом латентних, прихованих переговорів з Крем& лем, аби “договоріться посрєді& нє”, щоб потім продати населен& ню Україну свою “тріумфальну перемогу” – здатність домови& тись про мир і дати відсіч “бізне& су на крові” попередньої влади. Саме це вони добряче вміють – “продавати” брехню і фальсифі& кат вже ретельно випробовувани& ми методами шоу&політиканства в умовах фактичної монополії у володінні засобами масової ін& формації та організації масштаб& них мережевих DDOS&атак на суспільну свідомість – силами армії численних ботів, дивізій “експертів”, полків “аналітиків” та тьми балакучих голів на екра& нах телевізорів та моніторах. Ме& та таких атак – заклинити мозок людини, щоб він зависнув і почав коїти дурниці, що дбайливо за& програмували автори атак. Але домовитись із Москвою у них не вийшло, бо Кремль ви& брав для себе іншу опцію – повне знищення державності України, “денацифікацію” українства, си& лове припинення існування ук& раїнства як нації. Ті переговори, що вела Москва з чинними укра& їнськими можновладцями, були потрібні їй лише для полегшення своєї націонал&імперської мети – “остаточного розв’язання україн& ського питання”, саме так, як це написано на бігбордах окупова& них українських міст – “Россія здєсь навсєгда”. Сотні тисяч слабко озброє& них, але неймовірно сильних ду& хом українських патріотів, за до& помогою абсолютної більшості українського народу, зірвали пла& ни Москви – вчинення розгром& ного бліцкригу в Україні за три дні ... два тижні ... два місяці. Водночас Зе&влада в перші дні, тижні й навіть місяці мас& штабного наступу орди, коли ук& раїнські патріоти бились із воро& гом, билась у судомах в останній надії таємно домовитись з крем& лем про капітуляцію&“перемогу” на будь&яких умовах, серед яких була одна&єдина найнеобхідніша – збереження власної влади на будь&яких васальних підставах. Вони не вірили в силу та волю на& роду. Але ці пропозиції Москву вже давно не цікавили. Шанс залишитись при владі прийшов для можновладців не& сподівано й негадано – завдяки українському народові, який вчинив нечуваний опір і зупинив ординські полчища. Цей шанс був підкріплений несподіваною для українських можновладців допомогою героїчному україн& ському народові з боку Заходу. Несподіваною для Зе&влади тому, що для них ментально чужі кате& горії, якими мислить Захід, а та& кож цінності, якими живе захід& ний світ. Це їм чуже, бо вони ж “не лохи”. Але отримавши свій шанс у карколомному кульбіті подій, влада із запалом ухопилась за нього тоді, коли нарешті вто& ропала, що до чого і що для них це чарівний шанс. Що&що, а мімікрувати ці ак& тори за покликанням вміють, принаймні їм здається, що вмі& ють. Тому вони радо взялись за улюблену справу – вміння з усьо& го зробити велике шоу собі на ко& ристь. Але що далі тривало це блюз& нірське владне шоу на війні, то більше війна заходила у глухий кут. Що й констатував Головний полководець України Валерій За& лужний, коли це вже стало ціл& ком очевидним і загрозливим фактом для України, про який змовчати було неможливо поряд& ній людині. Війна – це не шоу, саме це сказав Полководець, вій& ськовий професіонал вищого ґа& тунку, що має честь і совість укра& їнського офіцера. Ні, він не месія, не божество, він має свої хиби і здобутки, як і всі люди. Ні, він не політик, він професіонал військової справи. А тому все, що заважає виконувати свою роботу – йти до Перемоги, – він відкидає і заперечує. Саме тому не змовчав, що шоу&політи& канство можновладців стало оче& видною і великою загрозою на шляху поступу Збройних Сил Ук& раїни до Перемоги. Ціною цього шоу&політиканства для України стали жахливі перші дні, тижні, місяці війни, втрати територій і великі жертви. Ціною цих шоу став і провал минулорічного на& ступу та втрата ініціативи в ході війни – той глухий кут, про заг& розу якого чесно і вбивчо для своєї кар’єри повідомив світ і ук& раїнське суспільство Валерій За& лужний. Завдяки своїм діям і фаховим та людським чеснотам, а також існуванню запиту від українсько& го суспільства на Людину в цей смертельно небезпечний воєн& ний час, Залужний набув неабия& кої популярності: рейтинги сим& патій до нього перевищили 95%. Все це – популярність Залуж& ного серед військових і цивіль& них, необхідність призначити ви& нуватих за провал літнього насту& пу, за втрату ініціативи в ході вій& ни та її входження до затяжної позиційної фази – стало причи& ною обвального переЗЕванта& ження, яке вчинила Зе&влада ми& нулого тижня. Звісно, “винуваті всі” – За& лужний, а разом із ним всі, кого вилучили в цьому процесі “пере& завантаження”, а також гнилий, недорікуватий, підступний, жа& дібний та хитрий Захід зі своїми ліберальними, демократичними, лівацькими прибамбасами. У моїх устах це іронія, а у влади та її посі& пак – це їхня реальна пропаганда та їхній реальний світогляд не&ло& хів. Одним словом, все як завжди у Зе&влади – винуваті всі, лише вождь і його свита сяють святою правдою і непогрішністю (знову моя іронія, їхня пропаганда). Це “перезавантаження” усьо& го головного військового коман& дування є способом поставити наше Військо у повну залежність від чинної політичної влади. Це ще один значний і небезпечний крок до тотальної монополізації всього сущого в державі. Це свід& чення того, що відтепер втручан& ня у планування і рішення всіх фахових військових завдань пе& реходить у “дбайливі” руки Зе і його команди з його “5&6 ефек& тивними менеджерами”, імена яких всім відомі настільки добре, що мені гидко їх оприлюднюва& ти. Тобто тепер політики – неві& гласи у військових справах – бу& дуть приймати рішення щодо хо& ду військових дій. Ця “революція” у військовій царині смердить згадками про сталінські чистки – винищення професійних, але неугодних вій& ськових, заради призначення “прєданних дєлу партії і праві& тєльству і лічно товаріщу Сталі& ну”. Усі тямущі офіцери, хто на& магався бути чесними і вказував на негаразди в ході підготовки, а потім ведення бойових дій, були страчені, або репресовані. Така чистка і “субординація” – втру& чання політики у справи військо& вих професіоналів – призвели (окрім інших чинників) до жах& ливих розгромів красної армії у перші роки німецько&радянської війни, втрат десятків мільйонів життів, спричинила втрати коло& сальних територій, призвела до полону багатьох мільйонів вій& ськових, спалених тисяч міст та десятків тисяч сіл. Ще більше це нагадує шлях, яким пройшла путінська Моско& вія задля монополізації своєї вла& ди, щодуху мімікруючи дорогою “суверенну” демократію, аж по& ки поступово пройшла весь свій путінський “стовбовий путь” – до фактичної диктатури з вождем на чолі, з наявною фальшивою опозицією, роль якої і надалі імі& тувати свободу слова і думок, що більше сприяє подальшому зміц& ненню диктатури. Такий “експеримент” з “пе& резавантаженням” всього вищого військового командування посе& ред війни, навіть якби він був зроблений зі справді добрих на& мірів, – це безумство і повна без& відповідальність, бо це неодмін& но призведе до дезорганізації у військах на певний час, потріб& ний для входу в нові обов’язки множини військових посадовців, налагодження взаємодії, коорди& нації тощо. Я не кажу про компе& тентність і фаховість нових поса& довців – це окрема “пісня”, і ска& жу прямо – дуже погана пісня. Важливим і навіть визначаль& ним у подібних “перезаванта& женнях” є інформаційне поле, і це добре усвідомлює чинна укра& їнська влада, яка прагне увікові& чити свою владу, тобто зробити її неподільною, монопольною і нескінченою. Тому минулого тижня був негайно скликаний “інформаційний пул” за участі провідних майстрів “золотого пе& ра і рота” – утаємничена нарада в ОП задля організації підтримки того перезавантаження. Хто&хто, а саме ця влада добре знає ціну і силу захоплення інформаційного поля, бо саме завдяки цьому вона й стала владою, саме звідтіля і прийшла у владні кабінети – з те& лешоу, шпальт потрібних видань, моніторів потрібних розкручених “лідерів суспільних думок”. Такий зліт журналістів під крилом ОП – це не нова практи& ка в політичному житті України. Це вже давно знайомі огидні “пеньки януковича”, як влучно означив цю зустріч Віктор Тю& тюн. Варто нагадати теперішнім можновладцям, куди ті пеньки привели януковича і яких драма& тичних зусиль це коштувало ук& раїнському суспільству. Але вони не чують, бо вони глухі як тетере& ви, що кохаються зі своєю єди& ною на все життя любов’ю – вла& дою. Тим часом досвідчені мис& ливці із Залісся пильнують, щоб скористатися нагодою, аби пола& сувати цими шашликами. Для проведення такої оборуд& ки (називаю речі своїми іменами) був вибраний час, слушний для влади. Падіння рейтингів Зелен& ського і його політичних оприч& ників увійшло в піке, а народні симпатії Залужного виросли до небес. Це “неподобство” треба було негайно виправляти, бо вла& да – понад усе! Провину за всі не& гаразди – Залужному та його Ге& неральному Штабові, перемогу – владі та слухняним генералам, служакам. Одним – звільнення з посади, другим – злет. Глухий за& куток тим, хто прагнув вивести війну з глухого кута, натомість пошана і шлях до найвищих по& сад тим, хто готовий служити не народові, а прислужувати владі. Для підтримки такої екзекуції для свободолюбних, фахових і чесних вищих офіцерів влада спустила всіх своїх сторожових псів – без& соромних політиків, безголових політтехнологів, сервільних жур& налістів, любителів погрітись бі& ля сонця влади – формувальни& ків суспільних думок та цілу ар& мію ботів&заробітчан. Крім того, стала в нагоді для реалізації цих планів складна си& туація в США, де почалась ней& мовірно драматична передвибор& ча боротьба, якої в цій державі не було мінімум півтора століття, з часів тамтешньої громадянської війни. Тому Байдену і його адмі& ністрації стало незрівнянно важ& че сконцентрувати увагу на допо& мозі Україні, тим більше в умовах повної обструкції такої допомоги з боку ультраправого крила Рес& публіканської партії на чолі з Трампом, яке фактично захопило більшість у цій партії, тому допо& мога Україні вже майже півроку заблокована республіканцями під фальшивими приводами. А з 7 жовтня минулого року частину уваги і ресурсів допомоги США були змушені переорієнтувати на палестинсько&ізраїльську війну. Ба більше, наприкінці мину& лого року тяжко захворів міністр оборони Остін, який потужно і злагоджено комунікував із За& лужним, а ще раніше, у зв’язку з закінченням терміну, з посади го& лови Об’єднаного комітету на& чальників штабів – військового радника президента США (най& вища посада США) пішов ще один, мабуть, найближчий до За& лужного комунікатор і, можна сказати, його соратник – Міллі. Тож підтримка Залужного з боку визначального партнера України ослабла саме в цю лиху годину, чим і скористалися наші “переза& вантажники”. Тепер щодо персоналій цього ґвалтівного перетасування вищих військових посад. Сирський. Він, безумовно, висококваліфікований військо& вий фахівець, який послідовно пройшов усі ланки кар’єри офі& цера – від взводного до Головно& командувача. Уся його військова служба проходила в Україні. Хоча він народився і певний час жив у Московії, в 1970&х роках його батька&військового перевели на службу в Харків, і сім’я переїхала в це місто, де Олександр Сир& ський закінчував школу, називає себе харківцем (харьковчаніном). Закінчив у 1986 році найелітні& ший військовий заклад в СРСР – Московське вище загальновій& ськове командне училище, а в 1996 році – Академію ЗСУ. Його називають “математиком війни”, оскільки він прагне планувати військові операції до деталей, найретельнішим чином, кажуть, що він буквально одержимий плануванням своїх дій до дріб& ниць, можна сказати, перфекціо& ніст. Має репутацію зануреного в себе чоловіка, відлюдькуватого, який тримає дистанцію навіть з найближчими співслужбовцями. Аскетичний у побуті. Не курить, практично не п’є спиртного, прагне здорового харчування. У його кабінеті панує ідеальний по& рядок. Тобто маємо портрет іде& ального, досвідченого службов& ця, навіть служаки. Він чудовий виконавець, планувальник і орга& нізатор доручених йому завдань. У парі із Залужним це ідеальний союз. Педант, справжній служака Сирський – це його сильні якос& ті, натомість творча діяльність, інтуїтивна чуйка, дриблінг у діях, ситуації, коли з’являються обста& вини, не передбачені в заздале& гідь спланованому, – це не його парафія, натомість ці риси знач& ною мірою притаманні Залужно& му. Тому вони доповнювали одне одного, були, так би мовити, єди& ним дуетом. Але успішним такий ансамбль може бути лише за від& сутності втручання та тиску зі сторони політичного керівни& цтва, тим більше втручання полі& тиканів&шоуменів, а не політи& ків. Якщо сказати більше, то За& лужний – це певним чином укра& їнський архетип вояка, а Сир& ський – вихованець російської воєнної школи. До речі, така су& купність двох різних архетипів у командуванні під час війни з Московією має сенс і переваги – обізнаність з доктринальними принципами дій ворога, відчуття їх на рівні ментальної прошивки у Сирського, разом із керуючим імпульсом українського військо& Аналізувати подію, що трапилась в Україні минулого тижня, – вилучення Валерія Залужного з посади Головнокомандувача, – легко, бо все прозоро, але водночас і огидно.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин