Добрі новини “Досконалості немає меж”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Згадали Марусю Чурай
Слово Просвіти, №06 за 2025 рік
У Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса відбувся показ моновистави “Маруся Чурай” за поетичною драмою Ліни Костенко. Його присвятили 400-річчю від дня народження легендарної української поетеси і співачки.
Едуард ОВЧАРЕНКО
– Виставу “Маруся Чурай” я ставила в Маріуполі 2021 року до 30-річчя Незалежності України, – пригадує режисерка-постановниця, заслужена артистка України Людмила Колосович. – То була вистава з великою кількістю людей, з масовими сценами. Мені дуже подобається цей твір і взагалі творчість Ліни Костенко. “Маруся Чурай”, написана в 1979 році, актуальна і надзвичайно сучасна. А в моновиставі я робила акценти насамперед на сценах, пов’язаних із боротьбою українського народу за свою свободу і незалежність. Вже понад 350 років ми воюємо за нашу Україну, і ця боротьба триває. З акторкою Валерією Новак ми не маємо стосунку до жодної державної установи. Це Театр Людмили Колосович. Над виставою почали працювати в листопаді. Спершу вдома, по відеозв’язку. Була робота з текстами. А коли розібрали текст, то треба було десь зустрічатися. Звернулися за допомогою до Центру Курбаса. Вдячні керівництву Центру, що нам дозволили тут попрацювати. Мистецький проєкт очолив знаний драматург Олег Миколайчук. Ми дуже хотіли зробити цю виставу попри всі перешкоди. Потім була перерва. Я поїхала за кордон, а Валерія сама напрацьовувала матеріал. 23 січня після мого повернення ми зіграли прем’єру. Кілька слів про акторку. Валерія Новак – моя студентка. Навчалася у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де я випустила акторський курс. Одинадцять років вона не виходила на сцену як драматична артистка і це її дебют. Вона впоралася з усіма тими завданнями, які я перед нею ставила. Молодець! У героїні два костюми. Один – сучасна свита, а другий – автентичний, у нього особлива енергетика. Сценічне оформлення зробила Ольга
Новікова – професійна художниця, яка працює в Центрі Курбаса. Їй подобався сам процес наших репетицій. Вона сиділа на репетиціях і малювала картини, а потім запропонувала використати їх у виставі. Мене вони зачарували. Здається вийшла жива книжка – зображення сцен з життя Марусі Чурай. Ольга продовжує малювати, зокрема, хоче ще написати сцену з вертепу. Як і завжди, музику добирала я сама. Використала пісні Марусі Чурай “Засвіт встали козаченьки”, “На городі верба рясна” та ін. Загалом, її авторству приписують 16 пісенних творів, які вважаються народними. Про Марусю написано багато творів. Я вірю, що така дівчина справді жила в Україні, писала пісні, які давали наснагу козацькому війську. Ліна Костенко знала про нашу прем’єру. Я листуюся з пані Ліною та Оксаною Пахльовською. Вони давали дозвіл на постановку в Маріуполі і окремо в Києві. За що їм дуже вдячна. Робота над виставою триває. Під час другого показу з’явилися нові незначні перешкоди, які ми з Валерією обговоримо. Але тим і відрізняється театр від кіно, що кожного разу це нова вистава. Не всі запам’ятали зі школи твір Ліни Костенко, а після нашого показу закохуються в цю історію. Тож ми ведемо ще й просвітницьку роботу. Звісно, хотілося б показати “Марусю Чурай” і за межами Ки-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
