Пошта “СП” · “Сучасні кобзарі піднімають бойовий дух українських захисників та надихають їх на боротьбу за свободу і незалежність нашої Батьківщини”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
За ким Сибір плакав
Слово Просвіти, №06 за 2025 рік
Людмила РОМЕН, Сумська обл.
Легендарний козарлюга, патріот, українець, невтомний просвітянин, перший голова Лебединської “Просвіти”, громадський діяч, борець за справедливість. Широкої, доброї душі чоловік. По ньому нещадно пройшлася каральна машина КДБ, але не зламала, мужньо вистояв і багато зробив для України. Його називали лебединським бунтівником, а комуністи погрожували: “За тобою Сибір давно плаче”. Це про Бориса Івановича Ткаченка, якого не стало 7 червня 2024 року. Народився Борис Іванович 18 грудня 1937 р. на хуторі Масюки, на Полтавщині. Після смерті матері (1938 р.) батько змушений був відвезти сім’ю до своїх батьків у Лебедин. Відтак із цим містом пов’язане все життя письменника. Удостоєний звання Почесного громадянина міста Лебедин. Тут жив і творив, боровся і працював неординарний мислитель і дослідник, свідок злочинів тоталітаризму, носій Духу України – справжньої, волелюбної, чесної і героїчної. Він автор першої в Україні документальної книги про Голодомор “Під чорним тавром. Документи, факти, спогади”, яка висувалася на Шевченківську премію, публіцист, журналіст, історик, етнограф, агроном, природолюб і гуморист, Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців України, Почесний член Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. За подвижницьку працю в ім’я утвердження української державності та історичної правди заслужено удостоєний багатьох звань, державних нагород, відзнак і медалей: кавалер ордена “За заслуги” II і III ступенів, ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня, медалі “За жертовну любов до Батьківщини”. Член НСПУ, НСКУ, користувався великою шаною та любов’ю, був натхненником і наставником для багатьох із нас. Борис Ткаченко – лавреат премій імені Василя Стуса, Миколи , премії обласної ради в галузі літератури та мистецтва у номінації “За кращі літературні та публіцистичні твори”. Автор численних публіцистичних нарисів у місцевих, обласних газетах та Всеукраїнських журналах. Борис Іванович – автор книг-свідчень злочинів тоталітарного комуністичного режиму: “Совість”, “Поле без гербіцидів, душа без погонича”, “Лебедія”, “Погром”, “Важка стежка до Бога”, “Лебедія у пазурах червоного антихриста: у 2 кн.”, “Під чорним тавром. Документи, факти, спогади”, “З ким воюємо, брате?!” – про сьогоднішні події в Україні на тлі російсько-української війни, “Сповідь у храмі совісті” (2019) – розповідь про своє життя та інших, десятки проблемних нарисів, історичних оповідань, що засвідчили велику любов та пошану до землі і людини на ній. Борис Іванович створив домашній музей старожитностей – це цілий сакральний скарб душі-духу народу, якого ще треба пошукати в Україні! Зібрав і зберіг скільки реліктових речей: вишиванки, шаблі, ікони, скриня, начиння домашнього вжитку, предмети, малюнки тощо. І для цього,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
