«Національне виховання є ґрунту справі зміцнення моральних силі оновлення, відродження душі народу». Суспільство · с. 11сторінка оригіналу ↗
Голос сучасності
Слово Просвіти, №06 за 2026 рік
Остап САВЧУК, заслужений діяч мистецтв України, Почесний голова ЧО ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка
Молода українська поетеса Анна Поповчук впевнено творить свій літературний світ, у якому органічно поєднуються особисте й суспільне, інтимні переживання та гостре відчуття сучасності — про серце, душу і нашу Україну водночас. Дивує, як легко її слова торкаються серця і змушують стишитися, щоб відчути кожен рядок.
Нова добірка, опублікована у вітчизняних та зарубіжних виданнях, засвідчує, як органічно формується її унікальний поетичний голос. Як казала наша видатна краянка — письменниця з Буковини Ольга Кобилянська: «золотої нитки не згубіть…». Так і Анна Поповчук дбайливо передає цю невидиму нитку у своїх віршах, вплітаючи її у сучасний контекст. Ця нитка відчутно оживає у рядках, створюючи зв’язок із сьогоденням.
Інтимна лірика Анни ніжна, прониклива і делікатна. У віршах «Літнє танго», «Ніжність», «Половинка» та «Первінь» розкриваються тонкі нюанси любові, взаємності та духовного єднання. Лірична героїня відкрита, вразлива, здатна до глибокого почуття — і це відчувається у кожному рядку, ніжно і водночас драматично. Неможливо не затриматися на цих рядках. У «Літньому танго» постає образ гармонії двох закоханих на тлі природи, де любов ніби виходить за межі земного: «Ти тільки глянь, коханий, подивись: Під нами – небо, а над нами – зорі. Єдвабно манять запашні гаї, Зелені луки ложе постелили Нам зі смарагду трав». У «Половинці» звучить мотив втрати й самотності, але водночас — вірності та внутрішньої відкритості:
Потураючи бажанням, самоті чи ваготі Я без Тебе – птаха вранена, половинка у житті».
Тексти Анни насичені філософськими роздумами та проникливим спостереженням за світом. Особливо вражає, як авторка одночасно говорить про широкий світ і про глибини душі.
Вірші «Пошук правди», «Містки»,
«Минуле» створюють відчуття діалогу з читачем, спонукають замислитися про час, пам’ять і сенс життя. Особливо відчутна воєнна тематика. У вірші «Любов на тлі війни» особисте й загальнонаціональне зливаються в єдине ціле:
Свіча збігає прозорим воском, що помутнішає вже за мить. І знов у грудях за всіх щемить…».
Ці рядки дають відчути і біль, і надію водночас, так талановито Анна поєднує емоції, історію та сучасність, роблячи свої твори внутрішньо близькими читачеві.
Майстерність Анни Поповчук проявляється в багатстві метафор, живих образах і музичності текстів. Її слова не лише читаються — вони звучать, торкаються слуху й внутрішнього ритму читача. У вірші «Ніжність» особливо помітне злиття музики, почуттів і поетичного бачення світу:
Платівку з Гері Муром я поставлю… Легенький стиск – і ось уже твоя Та дівчинка, що всеньким світом править, У своїх віршах, Ніби нічия».
Вірш з епіграфом «Душа моя, мій милий, мандрівна!..» підкреслює, що справжнє натхнення приходить поза межами свідомого контролю, народжуючи щиру й безкомпромісну поетичну правду:
Писати вірші уві сні – Ото найвища й буде правда».
У цьому вірші поетичний ритм настільки природний, що текст ніби рухається в унісон з авторкою. Важливим твором є «Поема однієї ночі» — концентрований монолог почуттів. Повто
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
