Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Якщо цей приклад ставлення до життя допоміг мені, то він може надихнути й інших». Театр 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗

Г а л я , я к а н а д и х а є

Слово Просвіти, №06 за 2026 рік

Київський академічний драматичний театр на Подолі останнім часом став частіше звертатися до сучасної української драматургії. Нещодавно режисер Ігор Матіїв поставив у Залі Ігоря Славинського виставу «Несе вода Галю» за п’єсою сучасної української драматургині Оксани Гриценко. Отож, слово людям, які безпосередньо пов’язані з цим проєктом. Едуард ОВЧАРЕНКО Оксана Гриценко, авторка п’єси: «З режисером Ігорем Матіївим ми познайомилися в лабораторії Національної спілки театральних діячів України ще до повномасштабного вторгнення, у 2021 році, поспілкувалися. Пізніше я написала п’єсу «Молочайник» і надіслала її на «Митницю» та інші конкурси. Ігор дізнався про цей текст і зміг його прочитати. Улітку 2023 він зателефонував і сказав, що ця п’єса йому дуже подобається, і запропонував її до постановки художньому керівнику театру Богдану Бенюку. Ніколи не думала, що її поставлять у Театрі на Подолі. Для мене це була приємна несподіванка. Сама постановка дуже сподобалася. Здається це хороша інтерпретація тексту. Сподобалася мала сцена, мінімалістична сценографія, гра акторок. До цього виставу поставили в Одеському театрі юного глядача. Потім були постановки у театрах Львова, Дніпра, Кропивницького, Мукачева та інших міст. А київську виставу вважаю однією з найкращих. Порушена у п’єсі тема актуальна й нині. Це історія окупації. Вона залишається дуже болючою. (До слова, моє рідне селище на Херсонщині на сьогодні теж під окупацією). Тут розповідається, як село потрапляє в окупацію, а люди адаптуються до нової реальності. З одного боку п’єса реалістична, але єв ній і міфологія, містика, а це люблять театри. Виставу за цим твором показують як на великих, так і на камерних сценах. А чому п’єса зацікавила того чи іншого режисера, краще запитати у них самих. Тепер щодо п’єси «Несе вода Галю». Це історія про жінку, яка під час підриву Каховської ГЕС врятувала себе і свого частково паралізованого чоловіка. Вона зібрала пліт, склала туди речі, поклала чоловіка і вони кілька днів пливли по Дніпру. Ця реальна історія, про яку я дізналася від знайомої режисерки. Була в захваті. Потім отримала контакти цієї жінки. У той час я була на резиденції у Швеції. Поспілкувалася з пані Галиною. Вона мене дуже вразила своїм оптимізмом і позитивом, яким заряджає всіх довкола. У мене був не найкращий настрій. Але після розмови з нею я одразу повеселішала і зрозуміла, що хочу про це написати. Над формою працювала довго. У результаті у мене вийшло два герої – Галина і пацієнт, якого вона рятує, вивозить на автівці «швидкої допомоги». У реальності Галина працювала диспетчером на швидкій допомозі у Херсоні. Загалом вийшов текст про людей, які зараз живуть у Херсоні і працюють рятувальниками, медиками. Попри всі труднощі вони продовжують там жити і рятувати життя інших. Подавала цю п’єсу на конкурси «Драма UA» та «Липневий мед». Там вона увійшла до довгих списків. Завдяки цьому Ігор Матіїв і запитав мене про текст. А коли прочитав, то знову ж-таки запропонував до постановки художньому керівнику театру і його затвердили. Я була дуже щаслива. Ніколи не чекала, що цей текст зможе так швидко отримати майданчик для постановки. На сьогодні це перша прем’єра за цим твором. Побувала на одній з останніх репетицій перед прем’єрою, коли вже були костюми, декорації. Висловила деякі думки, зауваження щодо тексту. Звісно, була на самій прем’єрі. Через деякий час хочу прийти і подивитися, як вистава розвивається. Бачила цю виставу у двох акторських складах. Мова йде про одне й те ж, а начебто дві різні постановки. В акторів різних складів велика різниця у віці, інший темперамент, інша взаємодія. У виставі мені багато що подобається. Зокрема, декорації, ідея постановки, як все це сформовано. А акторам, як мені здається, ще треба отримати трохи більше впевненості. Бо прототип героїні заряджає неймовірною впевненістю. І саме у критичних обставинах вона поводиться надзвичайно спокійно. Думаю, що ця впевненість виросте і у виконавців. Сама ж вистава ставитиме все ближчою до тієї ідеальної картинки, яка є в режисера, авторки і всієї команди. Обговорюю з Ігорем Матіївим деякі нові ідеї. Сподіваюся, що наша співпраця продовжиться. А зараз я пишу

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин