Події, факти, коментарі · с. 4сторінка оригіналу ↗
ТАЄМНИЦІ ВЕЛЕСОВОЇ КНИГИ
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
Безцінна пам’ятка чи фаль! сифікат? Підробка чи справжній культурно!історичний доку! мент, спадщина української іс! торії і культури? Полеміка не вщухає. Звичайно ж, більшість фахівців, які вивчають це питання, — прихильники гіпотези справжності Велесової книги та її історичної автентичності. Їм протистоять прибічники теорії фальсифікації таємничих дощечок (на думку вчених, оригінал Велесової книги — це кілька десятків звичайних дощечок із текстом). 50 років минуло з часу першої публікації Велесової книги, призначеної для масового читача. Тема настільки полемічна, що навіть невеличкі конференції з цього приводу можуть дати фори з розпалювання пристрастей будь-якій виборчій кампанії. Так сталося і 4 лютого. В одній із затишних аудиторій Київського міжнародного університету відбулася конференція, присвячена Велесовій книзі. Головував на зібранні проф. Іван Пилипович Ющук, відомий викладач, автор багатьох підручників з української мови, філолог від Бога. За його запрошенням до Київського міжнародного університету прибули відомі фахівці з філології, історії, та й просто зацікавлені люди. Насамперед, варто відзначити присутність і активну участь у дискусії автора проекту, перекладача й тлумача Велесової книги Бориса Яценка, директора Інституту української мови Василя Німчука та, так би мовити, головну язичницю України, ідеолога українського праворадикального руху, засновницю Української Духовної Академії Рідновірів Галину Лозко. Запеклу суперечку викликала вже перша доповідь, що стосувалась історії появи Велесової книги для широкого загалу. Це, по-перше, імена полковника А. Ізенбека та Юрія Миролюбова, які вдвох, з 1925 року, дали світові шанс “доторкнутися” до таємниці й водночас одягли в шати загадковості напівміфологічні дощечки. Говорили, що білогвардієць Ізенбек узагалі не має жодного відношення до Велесової книги. Твердили, що така таємничість, яку застосували Ізенбек і Миролюбов, є ніщо інше, як спроба приховати фальсифікат, тобто повну відсутність цих дощечок. Єдине виправдання цього — фото однієї з дощечок, увесь доробок зник у вирі Другої світової війни. Але на користь автентичності Велесової книги говорить простий вислів: “Навмисно не придумаєш”. Адже текст дощечок, тобто їхній переклад, має власний специфічний стиль. Оповідь, що ллється, ніби вода, і горить сакральним полум’ям. Для підтвердження чи спростування своїх гіпотез учасники дискусії дотримувалися полярно-емоційних позицій. Наприклад, прихильники автентичності Велесової книги звертали увагу на історичний фактаж, тобто наявність у текстах дощечок писемних доказів археологічних знахідок, що відбулися пізніше за часи, коли таємничі тексти потрапили до рук Ізенбека. Іншої думки був пан Німчук. Саме він тримав оборону прибічників гіпотези підробки. Як філолог, він
ГІПОТЕЗИ скористався головною зброєю — мовою велесових текстів. На його думку, багато слів, що зустрічаються на дощечках, а точніше сказати — у перекладах (адже ніхто з фахівців не бачив дощечок на власні очі) з’явились у мові набагато пізніше часів, коли б могла бути створена Велесова книга. Тоді прибічникам автентичності текстів залишається лише заявити, що автори дощечок мандрували в часі. Це жарт, звичайно ж. Але врештірешт, терези доказів і припущень вирівнялись, а звичайній людині вже й не знати, чому вірити. Але, насамперед, вона все ж сприймає Велесову книгу як цікавий літературний доробок, і в цьому — наріжний камінь. Пан Німчук дуже критично ставиться до введення Велесової книги до шкільної програми, адже пропонується вона, насамперед, як історична пам’ятка, так само як “Слово о полку Ігоровім” і “Повість минулих літ”… Суперечки не вщухають. Із плином часу зникають останні краплини компромісу. Для українських язичників Велесова книга є своєрідною біблією, для філологів та істориків — предметом нескінченних досліджень і суперечок, для школяра — ще однією книгою, що її вимагає прочитати шкільна програма. То хіба ж можна її позбавляти права на існування? Так, її автентичність так само примарна, як і штучність. Але ж тим цікавіше. У світі сумно без невизначеностей.
z
Костянтин СТРОГІНОВ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
