Суспільство і ми · с. 5сторінка оригіналу ↗
НАВІЩО «РОДІНА» В НАШІЙ БАТЬКІВЩИНІ?
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
Нині майже на всіх вулицях міста чуємо російськомовні “хіти” з цікавою інформацією про те, що “дєвочкі бивают;разниє: чорниє, бєлиє, красниє…” або ж проникливу пісню про те, що “мальчік хочет в Тамбов…”. Хай уже той “мальчік” їде не лише в Тамбов, а й кудись подалі, якщо він цього хоче, а до нас нехай повернеться рідна українська пісня! Недарма ж наша співуча мова народжувала талановитих співучих дітей. Адже в усьому колишньому Радянському Союзі ні в кого не було таких голосів, як у Євгенії Мірошніченко, Бели Руденко, Володимира Лємєшева, Бориса Гмирі, Івана Козловського, Анатолія Солов’яненка! Та й зараз не перевелися талановиті співаки. Прикро, що ми не часто чуємо пісні Павла Дворського, Юрка Юрченка, Олександра Пономарьова, якому аплодували навіть в Італії… Прикро, що в нашому місті всі три кінотеатри мають російськомовні назви. У самому центрі міста розташований кінотеатр імені Горького (названий на честь російського пролетарського письменника, який заборонив свої твори перекладати українською мовою). Поряд із ним — кінотеатр “Родіна”. То невже свою Батьківщину українці повинні називати словом із чужої мови? Чи тут мається на увазі не наша Батьківщина, а чужа “Родіна”? Мабуть, що й так: адже третій кінотеатр має назву “Росія”… То чому ж дивуватися, коли в наших держустановах держслужбовці розмовляють російською мовою? Хоча, в першу чергу, вони повинні виконувати Закон про мову! Відрадно, що є в нашому місті люди, небайдужі до своєї рідної мови. Наприклад, минулого року вже вчетверте за підтримки партії “Собор” голова Київського обласного жіночого товариства ім. Олени Теліги — Олена Вовченко організувала обласний конкурс читачів ім. Олени Теліги. У ньому брали участь майже всі райони області. Серед лауреатів конкурсу й наші білоцерківці.
z
Таїна БРАТЧЕНКО, м. Біла Церква
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
