Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 7сторінка оригіналу ↗

ЗАХОПЛЕНІ КРАСОЮ БОЖОГО СВІТУ, або ВЕРВИЦЯ ЖИТТЯ РОДИНИ ФІҐОЛІВ

Слово Просвіти, №07 за 2005 рік

ківськ). Викладав катехізм, грецьку мову та латину, а також гомілетику — мистецтво проповіді. 1928 року видав славнозвісні “Проповіді для молоді”, які набули великої популярності й двічі перевидавалися: 1981 р. у Римі — Український католицький університет ім. Св. Климента Папи та 2003 р. — Івано- Франківське видавництво “Нова зоря”. У 1929 році доктора теології о. І. Фіґоля переводять до Львова, де він працює отцем-катехитом в українській державній чоловічій гімназії. Водночас викладає гомілетику та теологію моралі. Отець І. Фіґоль мав шестеро дітей, і всі вони здобули вищу освіту. Серед них вирізнялися троє синів. Данило Фіґоль (1907—1967) — правник, етнограф, музеєзнавець. До 1939 р. був у Львові співредактором журналу “Світло і тінь”, з 1947 р. — керівник відділу експозиції та культосвітньої роботи Етнографічного музею АН УРСР у Львові. Атанас Фіґоль 1908 р. н. — громадський і політичний діяч. Од 1945 р. — в еміграції. Професор Українського технічно-господарського інституту, голова Виконавчого органу Державного Центру УНР в екзилі, співробітник доктора Кубійовича при виданні 12-томної “Енциклопедії українознавства”, голова Українського Демократичного Руху. Володимир Фіґоль 1911 р. н. — український католицький священик, студіював у Львівській богословській академії та Інсбрукському університеті. 1945 р. його заарештували органи КДБ СРСР. Ув’язнення відбував у Норильську. Вийшов на волю 1955 р., а 1958 р. разом із товаришем о. Іваном Котовим переїхав із Норильська до Литви для допомоги литовським священикам у душпастирській праці. Пізніше сестра Марія та брат Атанас допомогли о. В. Фіґолю емігрувати до США. Там у передмісті Нью-Йорка — Йонкерсі він закінчив своє життя. Із шести дітей о. Івана Фіґоля серед живих залишилася тільки донька Дарія, яка нині проживає в Австралії. z Орест ПЕТРАШ, м. Івано-Франківськ Йонкерс, 16 липня 1996 р. Дорогенька Зірко#Тетяно! Знимок я не маю ніяких зі старих часів, а но# ві теперішні я теж довго не держу, скоро їх роз# даю. В Українській Енциклопедії, виданій професо# ром Кубійовичем за границею, є згадка під буквою Ф. за о. Івана Фіґоля, доктора теології у Відні, на# шого батька. Подібно згадано за моїх братів Дани# ла Фіґоля і Д#ра Атанеса Фіґоля. За мене, себто о. Д#ра Володимира Фіґоля, є досить точні дані, з тим, що я вийшов на волю з тюрми в 1955 р. У Норильську до 1958 р. я з о. Іваном Кото# вим сповняли душевні потреби головно бувших в’язнів. А опісля виїхали ми в двійку на Литву, бов тюрмі ми познайомилися з литовськими свя# щениками, які на повороті з в’язниці діставали дозвіл працювати душпастирями. Ми їм могли часто помагати в душевних по# требах, бо число духовних осіб сильно з року на рік маліло й наша поміч була побажана вірними. У 1972 р. о. Іван Котів помер 27 січня. На йо# го могилі я, в порозумінню з нашими приятеля# ми#литовцями, казав вирізати в камені такі сло# ва: “Марійська земля, прийми його в свої обій# ми”. Бо Литва має велике число Марійських святинь, які дуже нагадують нам нашу Україну. Фраґмент листа, написаного власноручно о. Володимиром Фіґолем. (Знимок — знімків; в двійку — удвох; на повороті — після повернення; Марійська, марійських — тобто посвячених св. Марії Непорочній).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин