Тарасова церква · с. 8сторінка оригіналу ↗
НА СПОМИН РІДНИХ ДУШ
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
Добрий день, шановне товариство! Звертаюся з листом до видання уперше. Що надихнуло до цього? Передусім, — свята справа, започаткована Всеукраїнським товариством “Просвіта” для увічнення пам’яті Великого Кобзаря — спорудження Церкви його імені. Звідси й духовна єдність із Вашим виданням. А правильніше, — то відчуття однодумців. Одразу зазначу, що це не вихлюп післяреволюційних емоцій чи якесь просвітління, до цього йшлося здавна. Про що й розповім. Так уже склалося, що змалку зростав яна вулиці Шевченка в колишньому козацькому займищі, ніколи й ніким не покріпаченому селі Томаківка того ж району на Дніпропетровщині (недалеко від Верхньої Хортиці). Казав мій тато, начебто колись давно битим шляхом через Томаківку до Нікополя промандрував Тарас Григорович. Тож згодом селяни і нарекли вулицю його іменем. Хто такий Кобзар, дізнався, ще не вміючи читати. Тут усе просто. Тато дуже шанував рідну мову, і коли випадала вільна від журналістської роботи година, брав із плетеної лозинової полички книжку й читав і декламував нам, малим своїм синам, “Гайдамаків”, “Катерину”, “Сон”. А ще він водив нас у степ, на береги річки, до джерел. На тлі неозорих краєвидів поетичне слово сповнювало моє серце особливим духом, формувало світогляд і характер, переконання у природженому свободолюбстві українців, гордістю за козацькі подвиги свого пращура, за родовим переказом — одного з організаторів та учасників Коліївщини. А коли школя-
Міське об’єднання ВУТ “Просвіта” м. Слов’янськ Донецької області
(ч/з Савенко В. Ф.)
Савенко В. Ф. 20,00 Савенко І. М. 10,00 Савенко В. В. 10,00 Савенко Г. М. 10,00 Савенко В. В. 10,00 Савенко Р. В. 5,00 Савенко Т. І. 5,00 Савенко Я. Р. 1,00 Савенко В. В. 10,00 Савенко Т. О. 10,00 Копач Є. І. 10,00 Копач П. М. 10,00 Пивовар М. О. 10,00 Грунський В. Г. 5,00 Локтєва С. І. 10,00 Локтєв В. Н. 10,00 Векітко Н. Ф. 10,00 Горбачук В. Т. 20,00 Кобелюх Б. В. 5,00 Хавтур А. В. 5,00 Колесникова М. П. 5,00
рем мене запросили до участі в конкурсі малюнка, то нічого іншого не спало на думку, як зробити репродукцію з “Кобзаря”. Тоді “Хата батьків Шевченка” принесла мені маленьку перемогу, а в подарунок — маленьку книжку для школярів молодшого віку, яку вже сьогодні читають мої онуки. Вважаю знаковим і те, що мої дочки випадком чи волею долі прилучилися до Тарасового імені. Старша навчалася у дніпропетровській школі імені Шевченка. А в Києві молодшу доньку Ярославу “влаштовували” з потугами через райвно до першого класу школи не тільки тому, що вона була українською, а ще й носила ім’я Великого Кобзаря, а потім поталанило, — донька вступила до державної художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка. І ще не все. У Києві доля випадково звела з одним із праправнуків Кобзаря, поетом-початківцем, військовослужбовцем. Слухав його вірші, розповіді про долю нащадків Тараса, розглядав фото родини, на гостинах у якої побував навіть відомий усім “кукурудзовод”. Невдовзі мій знайомий відбув на Далекий Схід служити… Зв’язок перервався, але заспокоювало одне — разом із ним за десятки тисяч кілометрів від України звучатиме слово Кобзаря. Сьогодні сотні й сотні справжніх українців і просто громадян нашої держави роблять посильні внески у справу вшанування генія українського слова й духу Тараса Шевченка, аби спорудити Храм його пам’яті. Уся наша родина: брати, дружина, дочки долучилися до цього. Немає серед офірувачів моїх тата і мами. Не можуть вони. Пішли у
Ткач Г. М. 5,00 Духін О. 6,00 Бистрицька Л. О. 2,00 Карпенко Т. В. 2,00 Куц М. А. 2,00 Таран В. П. 1,00 Тонка Г. Ю. 5,00 Тонкий С. Ю. 10,00 Тонка Л. Ф. 10,00 Швець А. О. 1,00 Мороко Л. М. 25,00 Міна Р. С. 2,00 Тапанакіна В. С. 2,00 Адамович В. І. 5,00 Бардакова О. В. 5,00 Міна П. С. 5,00 Кушик А. М. 5,00 Карпенко О. О. 10,00 Богомаз Т. І. 10,00 Грунська А. В. 6,00 Колмикова Т. І. 30,00 Слов’янська організація політв’язнів і репресованих 100,00 Медвєдєв М. М. 50,00 Назимко М. С. 10,00 Всього: 500,00
вічність. То тепер це мій обов’язок. Наскільки дозволяють статки — вніс кошти на побудову Тарасової Церкви за їхніми іменами. Упевнений, першими з тих, хто підтримав би добродійну ініціативу і зробив би пожертви на цей Храм, були б і мої друзі-наставники, котрі відкрили для мене продовжувачів Кобзаревої справи В. Стуса і В. Симоненка, і які, на превеликий жаль, передчасно пішли з життя, — це дніпропетровські телерадіожурналісти й поети Семен Данилович Ковальчук та Володимир Гнатович Пайос. Дорогою реліквією залишиться для мене аудіограма з життєписом Великого Тараса у виконанні сучасних кобзарів, подарована мені трагічно загиблим земляком-побратимом і колегою, щирим шанувальником Тарасового слова, колишнім народним депутатом Анатолієм Єрмаком. Користуючись нагодою (якщо редакція визнає за доцільне надрукувати цього листа), хочу звернутися до всіх, кому не чужі Шевченкова доля і слово: за можливості внесіть добровільні пожертви за тих, кого вже немає поміж нас, від їхнього імені. І коли постане біля високої гори в Каневі величний Храм-пам’ятник Кобзареві, над ланами і горами, і Дніпром, і кручами, їм “…буде видно, буде чути…”, чи по совісті живемо ми нині “…у сім’ї великій.., вольній, новій…” Слава Україні! З повагою
z
Юрій БАБА, м. Київ Від редакції. Автор долучив до свого листа копії платіжок: на пошану пам’яті своїх батьків і друзів ним внесено кошти. Отож: Баба М. М., — 10 грн., Баба О. М., — 10 грн., Ковальчук С. Д., — 10 грн., Пайос В. Г., — 10 грн.
м. Слов’янськ, Донецької обл. Просвітяни-офірувачі біля будинку “Просвіти”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
