Про'читання · с. 11сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
ПОДОРОЖ НА СПОМИН
15 жовтня минулого року сповнилося 95 років з дня народження співця “великої гармонії” — Богдана-Ігоря Антонича. Група львів’ян (письменників, журналістів, художників) відвідала могилу поета на Яновському цвинтарі міста Львів. Громадянську панахиду відкрив поет Роман Лубківський. Зі словами любові до Б.-І. Антонича звернулися поет Ігор Калинець, заступник голови Львівської організації Товариства охорони пам’яток історії та культури Григорій Катаран і голова Львівської організації НСПУ Левко Різник. Свої поезії, присвячені Богдану-Ігореві Антоничу, прочитали Ліліана Косановська, Роман Качурівський. Розмову продовжили того ж дня у спілчанському домі. Йшлося про підготовку видань творів поета білоруською, чеською, англійською мовами, увічнення пам’ятних місць поета на Львівщині, створення повноцінних музеїв на його батьківщині (м. Горлиці, с. Новиця) у Польщі, видання академічного зібрання творів Б о г д а н а – І г о р я Антонича. А перед тим, у вересні, просвітяни подорожували шляхами Антонича, Лепкого, Вербицького. 11 вересня 2004 року, нарешті, біля Порохової вежі з’явився автобус “Lvivtrans”, і ми їдемо до Польщі. Ми — це Галицьке об’єднання Львівського Товариства “Просвіта” — хочемо відвідати місцевості в Польщі, де до 1945-го року проживали українці. Із нами їде почесний голова “Просвіти”, колишній Посол України у Чехословаччині, згодом у Чеській Республіці, поет Роман Лубківський із дружиною. Прикордонний перехід Краковець-Корчова, і за кілометр — славне село Млини. Ми співаємо славень “Ще не вмерла Україна” в пантеоні отця Михайла Вербицького — творця музики. До нашого потужного співу дослухаються краківські реставратори, які відновлюють давню українську дерев’яну церкву. Минаємо княжий Перемишль, Ряшів і повертаємо на південь у мальовничі лемківські гори Бескиди. У музеї Горлицької битви 1915 року вклоняємося пам’яті славного українського поета Богдана-Ігоря Антонича (1909—1937), уродженця сусідньої Новиці. Кімната-музей організована стараннями Дмитра Павличка, Романа Лубківського та Василя Пилип’юка. Голова місцевого товариства “Лемківщина” Степан Гладяк розповів нам про життя лемків у Польщі, пригостивши кавою у невеликому ресторані. Ми передали лемкам книжки та доброчинний даток (300 злотих) на утримання української початкової школи в Новиці. І знову дорога-серпантин. Минаючи великі штучні озера в горах, потрапляємо о 22-ій до королівського міста Краків. Зустріч із го-
У м. Горлиці (Польща) діє літературно-меморіальна кімната Б.-І. Антонича. Фото О. Семенюк
ЦІННОСТІ ції сягає критичного рівня. Спрацьовує повсякденно нав’язувана телебаченням духовна спустошеність естрадних виконавців на кшталт Вєрки Сердючки, комерціалізована розкутість молодої генерації письменників і літературознавців на кшталт Олеся Бузини. У двадцятирічних вандалів бракувало глузду, аби не викидати книг, а передати їх у розташований за 20 метрів від сміттєзбірника, філіал центральної міської бібліотеки, працівники якого, в умовах надто бідного фінансування на придбання нової літератури, щиро подякували б за таку благодійність. Закінчую “спостереження” не на мінорній ноті. За хвилю перші ж випадкові перехожі розібрали книги по домівках. То були люди як поважного, так і зовсім юного віку. І це втішає. Але дзвін задзвенів, сповіщаючи про вже наявну небезпеку, і закликає всіх нас зоставатися людьми. Людьми — за всіх скрутних обставин сьогодення.
Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ
z
ловою товариства українців у Кракові Романом Любінецьким. І — в студентський готель “Жачек”. 12 вересня, неділя. Зранку служба Божа в греко-католицькому храмі Воздвиження чесного хреста, де 1940 року брав шлюб Степан Бандера. Опісля — довга дискусія в підземеллі церкви з українською громадою Кракова, зокрема панством Преторіусів. Дарування книг, доброчинного датку (500 злотих) на потреби української громади. Екскурсія під проводом правника Романа Любінецького у Вавелі, по королівських палатах, катедрі святого Станіслава. Їдемо на цвинтар Раковіце. Вклоняємося курганові слави загиблим воякам ЗУНР та УНР у польському концтаборі №1 у Домб’є 1919— 1923 років. Кладемо вінок зі Львова, проводимо віче, співаємо славень. Підходимо до могили славетного письменника та професора Ягеллонського університету Богдана Лепкого. Кладемо вінок, привезений із України, співаємо “Видиш, брате мій”. Пані Юлія Смертига виконує чудову пісню-спомин Лепкого про Різдво. Ми підспівуємо. Їдемо далі. Спиняємося біля пам’ятної таблиці на честь Василя Стефаника (8 років навчання на медичному факультеті Ягеллонського університету). Біля пам’ятної таблиці про перебування Андрея Шептицького нас зустрічає Генеральний консул України в Кракові пан Олександр Медовніков із
МЕМОРІУМ
Група львівських просвітян на могилі Богдана Лепкого в Кракові
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
