Про'читання · с. 11сторінка оригіналу ↗
КНИГИ НЕ ВИННІ
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
На купі побутового сміття, що заповнило сміттєзбірник “Альтфатер”, лежали книги. Більшість — у якісних твердих обкладинках. І були це не застарілі довідники чи твори класиків марксизму-ленінізму, а вартісна художня література: “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського, “Дібрана лірика” Павла Тичини, “Підліток” Федора Достоєвського, “Лірика” Олександра Пушкіна, “Джан” Андрія Платонова, “Кобзар” Тараса Шевченка. Видані у 1946—1948 роках, вони збереглися, незважаючи на поважний вік, у доволі-таки доброму стані, наситивши духовною енергією, якою заряджені їхні сторінки, кілька поколінь читачів. Тих, хто свого часу придбав їх для власного зібрання й для дітей, що вслід за батьками торкнулися скарбниці світової літератури. Але настали інші часи, й онукам ті книги стали не потрібні. І духовні покидьки, представники сучасного манкуртизму, без вагань викидають духовне надбання старших поколінь на смітник. Межа духовного зубожіння на-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
