Культура · с. 14сторінка оригіналу ↗
ПІСНЯ ТЕЖ МАЄ МРІЮ É МЕТУ Заслужений артист України Олег МАРЦИНКІВ! СЬКИЙ — співак, композитор, кобзар, громад! ський діяч. У всіх справах виявляє людяність та високу професійну майстерність. Спілкуючись з Олегом, я побачила в співрозмовнику справжньо! го лицаря, відчула його ліризм та романтизм, яких нам так бракує.
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
СУЧАСНИЙ КОБЗАР
— Закінчивши музичне учи! лище, консерваторію, Ви стали професійним та відомим співа! ком. Вас люблять як в Україні, так і за її межами... — Довгий час працював у Тернопільській філармонії. У 80-их роках я створив єдиний в Україні професійний фольклорний колектив “Медобори”. Раніше були тільки вокально-інструментальні ансамблі. Цей колектив здобув велику популярність, насамперед, завдяки тому, що в обробках народних пісень не використовував американізованих мелодій та ритмічних фігурацій, а орієнтувався на національні традиції. На жаль, не тільки в ті роки, а й сьогодні всі намагаються наблизити українську пісню до американського фолку. Це притаманно тим людям, що недооцінюють свого. Сьогодні в селах майже не співають, — це вважається не модним. Чим далі, тим усе більше й більше ми віддаляємося від наших українських традицій, а може, цураємося їх. Мою душу тривожить, що ми забуваємо своє. З дитинства наша сім’я жила піснями та музикою. Я чув українську народну пісню від своїх батьків та їхніх друзів, які навчалися в музичній школі й училищі. Народився яв Полтаві на хуторі Червоний шлях, у тій красі лісів, зелених пагорбів, де велично стоїть Христовоздвиженський монастир. Пам’ятаю, як я любив підніматися на пагорб і співати, милуючись красою української землі. Як я тоді хотів, щоб мій голос долинув до кожної полтавської оселі!
ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСПУТ
Під час бурхливих подій останніх місяців чи не найважливішим принципом поділу громадян в Україні став поділ на прихильників Ющенка і прихильників Януковича. Проте майже ніхто не згадує про інший цікавий зріз. Виборці (як активні, так і потенціальні) поділилися на скептиків і не-скептиків. При цьому перша категорія значно більша, ніж може здаватися. До неї, крім тих громадян, що голосували проти всіх кандидатів, належить значна частина як тих, хто з власного бажання (чи то пак небажання) не брав участі у виборах, так і тих, хто голосував за одного з кандидатів як за “менше зло”. Позицію “всі вони там однакові, всі крадії, і мене взагалі не цікавить увесь цей політичний бруд” можуть називати обивательською. Активну підтримку котрогось із політиків, довіру до них можуть називати наївною. А все зводиться до одного питання: чи сумісні мораль і політика взагалі? Саме цьому питанню було присвячено диспут, проведений нещодавно під час Днів науки філософським дискусійним клубом Києво-Могилянської академії. Проблема, до речі, зовсім не нова. Моральність політики стверджував ще Аристотель. Заперечував її ще Мак’явелі. Питання досі одне із найактуальніших і найпопулярніших в академічних філософських колах. У сучасній філософії суперечка точиться здебільшого між постмодерністами, що наголошують на відносності будьяких систем цінностей, а отже, й можливості застосування до політики єдиного морального стандарту, і представниками комуні-
— У свій час Ви створили імідж сучасного кобзаря, поєд! навши народні й сучасні моти! ви… — Так, я хотів показати кобзарство, розказати про кобзарів. Співав повстанських, стрілецьких пісень. Я зробив свій внесок, щоб Україна стала незалежною. Але виявилося, що слухачам кобзарі не потрібні. Я знаходив старі, забуті пісні, вивчав історію їхнього виникнення і виконання, а дехто з артистів тільки за одну пісню отримував звання народних і заслужених. Такий цікавий парадокс: коли співав пісні про Україну, — нікому це було не потрібно. Тоді я зрозумів, чого не вистачає Україні: ліризму й романтизму. І почав співати романси. Мене одразу помітили — і молодь, і старше покоління. Артист повинен “виносити” на сцену не себе, а гарну пісню. Є такі артисти, котрі бояться гарної пісні, бо вони не зможуть “показати” себе, а просто розчиняться у творі. Дуже прикро, що деякі виконавці хочуть досягти популярності інтрижками, даючи дешеві інтерв’ю бульварній пресі про свої сексуальні вподобання. Це не личить робити інтелігентній людині, я думаю, що це говорить про низький духовний рівень людини. — Ви вже понад 20 років працюєте солістом, чи вини! кають нові творчі задуми? — Останнім часом працюю над створенням нового колективу. В наш час зробити це надзвичайно складно, — тому що артисти повинні професійно грати та співати на рівні консерваторської освіти. Важко знайти людей, які в побуті володіють українською мовою. Якщо людина не розмовляє державною мовою, — навіть не прослуховую. Під час закордонних гастролей ми повинні показати, що ми — високоосвічена, інтелектуально розвинута нація. — Який Ваш погляд на закор! донні поїздки наших артистів? — Артисти їдуть заробити грошей та перейняти дещо зі стилю життя, — це моя думка. Ті, перші емігранти, вже перенаситилися нашими артистами. У свій час Міністерство культури і мистецтв допустило велику помилку, коли не контролювало виступи наших співвітчизників. Якщо в музиканта, який знав два акорди на гітарі, був вуйко за кордоном, — він мав там концерт. Які були враження від цих виступів, — зрозуміло. Як телефонував у США, домовлявся за гастролі, то доводилося вислуховувати досить неприємні речі. Та коли розпізнали в мені професіонала, ставлення відразу змінилося. — А який Олег Марцинків! ський у житті? — Спілкуюся лише українською мовою, люблю красивих жінок, і, на мою думку, всі жінки — красиві. Поважаю людей, у яких є мета, мрія. Хай і ваші мрії здійсняться!
Спілкувалася Алла ЗАГИНАЙКО
z
КОНКУРС
МІЖНАРОДНА НЕДЕРЖАВНА УКРАЇНСЬКОLНІМЕЦЬКА ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ ім. ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Щовесни молоді письменники України виборюють право стати лауреатами престижної міжнародної премії ім. Олеся Гончара, заснованої 1996 року німецькими меценатами: письменницею Тетяною Куштевською, підприємцем Дітером Карренбергом та Національною спілкою письменників України. 3 квітня 2005 року — в день народження автора “Собору” — будуть названі переможці творчого конкурсу за 2004 рік. Відбір найкращого з творчого доробку претендентів на премію відбувається за номінаціями: — проза (роман, повість, цикл оповідань, новел); — поезія; — літературознавча праця, присвячена творчості Олеся Гончара; — публіцистика. Конкурс за останньою номінацією проводиться вперше. Премією будуть нагороджені ті, хто запропонує на розгляд журі газетно-журнальні публікації, а також радіо-, телей інтернетматеріали на актуальні теми (віддруковані на папері, електронна копія вітається). Приймаємо матеріали (українською мовою) на конкурс до 15 березня. Адреса журі: 01034, Київ534, вул. Золотоворітська, 65а, “На конкурс ім. О.Гончара”. Тел. 2345 16545. E5mail: ukrsvit@prf.org.ua Вік учасників конкурсу — до 30 років.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
