Поетичний автограф · с. 15сторінка оригіналу ↗
БОРОТЬБА — ОДВІЧНА СПРАВА
Слово Просвіти, №07 за 2005 рік
Щоб зірка ця зійшла на видноколі, Воскрес Тарас із попелу розрух. Із символом калини і тополі, Піднявся наяву Народний Рух.
Дзвонили дзвони в Києві і Львові, Тернопіль, Теребовля піднялись. Звершилась воля без краплини крові, Це Божа воля, та не помились.
І кожен день встаю я у тривозі, І з Києва чекаю я гінця. Відродження Вкраїни ще в дорозі, Відродженню немає ще кінця.
Та все ж таки ти встанеш, Україно, Я вірю, що прийде зірковий час. Відродишся, нарешті, із руїни І буде так, як заповів Тарас.
* * *
Знову осені горять листки багряні, В тумані суму стугонить печаль. Ідуть дощі, стоять дерева п’яні, Обмоклі й голі, і мені їх жаль.
Летять мов коні кучеряві мрії, Тримаються за береги мости.
Над банями Великої Софії, Пливе туман, розчісує хрести.
* * *
Гомін, гомін по діброві, Запах степу, запах крові. Скрізь, де глянь, всюди могили Україну всю покрили.
Горе зліва, горе справа, Боротьба — одвічна справа. Чи наш символ у калині, Буде вічно в Україні?
РІДНА МОВА
Мово моя, непокірна і мила, Ти все живеш і дзвениш. Скільки рубали у тебе крила, Думали — не полетиш. Скільки тебе заставляли мовчати, Скільки палала в вогні. Мово моя, ти народом почата, Ти у народі живеш і в мені. Рідна моя, непокірна і мила, Наче гірське джерело. Звідки береться у тебе сила, Щоб побороти зло.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
