Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ШАНУВАЛЬНИК ПО- ЕЗІЇ

Слово Просвіти, №07 за 2006 рік

Сьогодні виборці вкотре мають нагоду помилуватися поводирями виборчих блоків, оглянувши сите панство у фас і в профіль. Навіть пошпиняти їх у хвіст і в гриву, бо вони, поки не випатрали з нас голосів, будуть, мов ліки, — хоч до рани прикладай. Щось усі обіцятимуть, щось даруватимуть — рідніші за батька рідного будуть. А як умостяться пофракційно в депутатські крісла — то вже набирайся терпіння чекати на їхню милість до наступних виборів. сходу й півдня України? Якось я завітав у рідний Донбас до матері зі своїм приятелем із центру Росії. Неня послухала гостя й запитала лагідно: “Вітю, ви не руський?” — “Ріднесенька, то ми з Вами не руські, а хохли безмовні, — пояснюю матері. — Наш шановний гість говорить чистою російською мовою”. То росіян не лякає, що через мовну нанайщину втрачається культура російської мови? Що мова Толстого може стати базарною мішаниною меншовартісніших мов? Чи вас мовний котейль не лякає? Росіяни — люди щедрі, але суть не в російських чеснотах. Причина в імперському мисленні й поводженні “старшого брата”. Ще жоден імперський правитель не відміняв курсу на всесвітні русифікаторські жорна. Заради панування над світом росіяни жертвують найдорожчим — власним менталітетом, культурою, мовою. Вони з часів Петра І перетворили російську мову в імперську зброю, яка, за розрахунками кремлівських коршунів, ставала все прибутковішою. Кращі сили поневолених народів віками працювали на російську науку й культуру. Погляньте, хто сьогодні репрезентує Росію на світовій арені. Та, зрештою, Росії, — такої, яку прославляли велети російської культури, не стало. Прорадянський русифікаторський коктейль ледь не згноїв не лише “нацменів”, він отруїв і Росію. Не лише поневолені росіянами малі народи ставали духовними жебраками, а й самі поневолювачі більше втрачали, знекровлювалися в “стране чудес”. Сьогодні ми проходимо досить складний період державного самоствердження. Тільки воля й витримка, консолідація національних сил можуть врятувати нас від чергового поневолення. Генерали п’ятих колон щодня отруюють наш мозок, провокують нові випробування. Вони обіцяють нам золоті гори, аби ми впряглися до їхнього воза, бо без нас вони — ні назад, ні вперед. А наша дорога лише вперед, до вільного світу, подалі від Колими й Соловків. Ростислав СИНЬКО z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин