Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · с. 4сторінка оригіналу ↗

АНОТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗ-

Слово Просвіти, №07 за 2006 рік

населення. Жоден уряд у світі не спроможний гарантувати водночас і високий рівень зайнятості, і мінімальний рівень інфляції. Також серед ініціатив, що мають сприяти зростанню національної економіки, окрім стандартної формули “інвестиції + ринок капіталу + дерегулювання бізнесу + детінізація економіки + підтримка експорту = економічне зростання”, є ще один пункт про оптимізацію систем енергозабезпечення та енергозбереження. Вельми прикметно й промовисто, що економіка як сфера суспільного життя в “Довгостроковій стратегії” йде під номером один. Це можна розглядати як данину суто марксистському світоглядному імперативу, що міцно закріпився у колективному підсвідомому українських технократів. Якщо розглядати “Довгострокову стратегію” як план дій уряду, то підхід до нумерації векторів є коректним. Якщо ж розглядати цей документ як довгостроковий план дій усієї системи державного управління, ба, більше, як довгоочікувану стратегію національного розвитку, то таранний технократизм і дегуманізована пріоритетизація від матеріального вгорі до культурно-сакрального внизу — неприпустимі. Але, схоже, сам український Прем’єр не готовий розтлумачити, чим є запропонована ним “стратегія”. Другий вектор стратегії скерований на підвищення ролі України в світі та інтеграцію країни в співтовариство розвинутих країн. Як не парадоксально: ані вступ до ЄС, ані вступ до НАТО в цільових показниках цього вектора не значиться. Натомість, окрім першочергового вступу до СОТ у 2006 році, зазначена мета вступу до Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) до 2015 року. Ця організація вважається “клубом за інтересами” для найбагатших країн світу. На презентації український Прем’єр говорив про те, що в основу стратегії покладено “українську мрію” про заможну і сильну європейську націю і державу, конституювання яких передбачає входження до “золотого мільярда” людства. Остання теза має неомарксистське звучання, адже концепт “золотого мільярда” настійливо пропагують саме сучасні неомарксисти, однак у жодному разі не слід екстраполювати породжені радянським тоталітаризмом негативні конотації терміна “марксизм-ленінізм” на сучасну неомарксистську парадигму, абсолютно рівноправну з усіма іншими парадигмами національного й міжнародного розвитку. Входження до “золотого мільярда” — загалом мета людино-орієнтована. Серед цільових показників другого вектора фігурує створення зони вільної торгівлі з ЄС. Зона вільної торгівлі — перший етап інтеграції національної економічної системи в економічну систему ЄС. За нею має йти створення митного союзу й спільного ринку. Реальні переваги, відчутні для українських підприємців, а згодом і решти громадян, Україна матиме саме від такої поступальної функціональної інтеграції, а не від формальних угод і брюссельських довідок про українську європридатність. Плин часу засвідчить, як має бути розв’язана проблема українського членства у ЄС у довгостроковій перспективі. Серед зовнішньополітичних ініціатив стратегії вказана також лібералізація візового режиму з ЄС і США. У 2008 році має бути укладений новий довготерміновий договір про співробітництво між Україною та ЄС, що прийде на зміну Угоді про партнерство і співробітництво Україна—ЄС 1994 року. У запропонованій українським Прем’єром “Довгостроковій стратегії” відображені ті кроки, з яких точно буде досягнута домовленість між ЄС та Україною на сучасному етапі. І цей здоровий прагматизм об’єктивно втішає. У зовнішньополітичному блоці креатори стратегії не забули і про розвиток туристичного бізнесу, зате забули про розширення транскордонного співробітництва, співробітництва в рамках Єврореґіонів, реґіональне лідерство України в Чорноморсько-Каспійському макрореґіоні, що, між іншим, є зовнішньополітичною родзинкою міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Також із відомих лише авторам стратегії причин військово-політична тематика, в тому числі й вступ у НАТО, проігнорована. Може, НАТО стало табуйованою темою на час передвиборної кампанії, оскільки більше половини населення країни, як засвідчують соцопитування, стабільні в своєму негативному ставленні до ідеї вступу України в НАТО. Тоді запевнення в аполітичності й антипопулістичній скерованості стратегії стають вельми сумнівними. Третій вектор “Довгострокової стратегії” присвячений розвитку та використанню інтелектуального потенціалу нації. Окрім підняття рівня зайнятості серед цільових показників вектора запропоновано підняття продуктивності праці в різних індустріях до середнього для ЄС рівня. До речі, це єдине пряме посилання на стандарти ЄС у цій стратегії. Відомий сучасний американський економіст Джон Гелбрейт у книжці “Суспільство блага” поставив освіту на перше місце з-поміж усіх стратегічних векторів національного розвитку. І лише після цього, стверджує він, можна говорити про економіку, соціальні гарантії, армію, міжнародну інтеграцію. Серед ініціатив третього вектора урядової стратегії розвиток освіти, якщо чесно, є безсистемним, імпульсивним: пропонується створення національної школи бізнесу західного рівня. Чому лише бізнесу? Україні нагально, життєво потрібно розвивати безліч національних шкіл у різних сферах діяльності! Нині здібні українці стають стаціонарними професорами бірмінгемських і мюнхенських університетів. У стратегії немає жодного усвідомлення та якоїсь ініціативно-цільової артикуляції цієї непринадної тенденційності. Четвертий вектор стратегії стосується соціальної сфери — підвищення якості життя населення. Найбільш стратегічно важливий вектор національного розвитку для більшої частини українського соціуму має моніторитися за такими цільовими показниками, як частка людей, що проживають за межею бідності (передбачається її зниження до 2 % від загальної кількості населення); забезпечення соціальним житлом малозабезпечених верств населення; доведення середнього метражу житла на одну особу до 30 кв. м у 2010 році; зниження смертності новонароджених до 0,5 % та підвищення середньої тривалості життя до 75 років. І все це планується досягти за рахунок завершення пенсійної реформи, розвитку іпотечного кредитування, стимулювання будівництва дешевого житла, підвищення загального рівня здоров’я населення. Важко сказати, чи застосовувалася для встановлення дат і нормативів у соціальній сфері економетрична методологія, матриці перехресного впливу й експоненційне прогнозування, чи ж дати розставлені, так би мовити, “приблизно, на око”, але беззаперечним є факт негативної поточної динаміки соціально-демографічних показників, з якою запропоновані нормативи не корелюють. Так, за методологією розрахунку середньої тривалості життя Світового Банку, в Україні за останні десять років вона скоротилася з 72 до 59 років для жінок і з 75 до 56 років для чоловіків. Ці цифри практично ніде не фігурують. Так само, за розрахунками Світового Банку, найнижчий показник кількості тих, хто живе за межею бідності, в Києві — 5,5 %, а найвищий у сільській місцевості — 32 %. За даними соціологічного дослідження фонду “Демократичні ініціативи”, такий соціометричний показник як соціальне самопочуття населення України й досі залишається на низькому рівні, і з 1995 року по березень 2005 року позитивна динаміка інтегрального індексу соціального самопочуття склала лише 1,7 %, що є мізерним прогресом. Отже, соціальна сфера в Україні попри певні зрушення й поступальні порухи залишається гранично проблемною, а в презентованій Юрієм Єхануровим стратегії, очевидно, бракує зваженої оцінки ситуації. Останній, п’ятий, вектор урядової стратегії має фігуральну назву — єднання країни. Він передбачає зменшення політичної і культурної полярності захід—схід—південь, розвиток загальнонаціональної інфраструктури, створення умов для міграції робочої сили, сприяння порозумінню різних церковних конфесій, обмін студентами між вищими навчальними закладами України. Словом, — осягнення навального браку національної солідаризації в Україні має місце у стратегії. Вище вже йшлося про те, що якщо розглядати запропоновану стратегію як довготерміновий план національного розвитку, то економіка під № 1 має бути чимось замінена. І цим “чимось” мало б бути саме завдання інтенсивного, прогнозованого, максимально заохочуваного націєтворення, тобто всеукраїнської солідаризації на ґрунті спільних цінностей. Проблема під кодовою назвою “Захід—Схід” існує в усій своїй претензійній опуклості. Загалом те, що реально для справи націєтворення можуть зробити державні управлінці, у стратегії відображено. Решта — справа не держави як директивної соціальної інституції, а самого соціуму, і, певною мірою, митців та істориків. Зрештою, Прем’єр-міністр пообіцяв, що виконання стратегії жорстко контролюватиметься за чітко визначеними індикаторами. І доступ до такого контролю через Інтернет буде забезпечений кожному українцеві. Так Ю. Єхануров презентував своє бачення стратегічного розвитку країни, яке цікаво порівняти з європейським баченням такого розвитку. “КОПЕНГАҐЕНСЬКІ КРИТЕРІЇ” ЧЛЕНСТВА В ЄС: ЩО ЗБІГАЄТЬСЯ На Копенгаґенській зустрічі 1993 року Європейської Ради ЄС, куди входять голови держав країнчленів, були визначені критерії передвступу до ЄС для країн Центральної і Східної Європи. Деякі з головних умов були записані в так званій Білій Книзі Європейської Комісії 1995 року. Їх по-різному згруповують і класифікують. Найбільш сконцентровано їх можна представити за чотирма фундаментальними напрямками. Перший містить політичні критерії: стабільний демократичний режим, захист прав людини; вільні, чесні, рівні вибори; незалежність судової гілки влади, захист прав національних меншин, успішна боротьба з корупцією і злочинністю. Другий напрямок містить економічні критерії: сформована соціальна ринкова економіка; макроекономічна стабільність, конкретні контрольовані показники безробіття, інфляції, зростання ВВП, дефіциту державного бюджету тощо. Третій напрямок є логічним продовженням другого — високий ступінь конкурентоспроможності національної економіки, що дозволить подолати конкурентні сили і ринковий тиск Саме в стінах Києво-Могилянської академії Прем’єр-міністр України Юрій Єхануров на зустрічі зі студентами й викладачами 2 лютого презентував річ неординарну для українського державного управління — “Довгострокову стратегію розвитку України та пріоритети діяльності Кабінету Міністрів на 2006 рік”: сам по собі прецедент вартий уваги й аналізу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин