«Просвіта» сьогодні · с. 6сторінка оригіналу ↗
ВІД ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ — ДО УКРАЇНСЬКОЇ
Слово Просвіти, №07 за 2006 рік
ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ
10 лютого в УНІАН відбулася пресконференція, присвячена 17-й річниці утворення в Україні Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. Що змінилося з часу створення товариства (яке 1991 року перейменовано на Всеукраїнське товариство “Просвіта”)? Чому сьогодні, напередодні парламентських виборів, знову нависла загроза над українською державністю, над українською державною мовою? Ці питання стали стрижневими у спілкуванні провідників просвітянського руху із журналістами.
“Чому сьогодні в Україні широко тиражу& ється і пропагується чужа ідеологія у таких ви& даннях, як “Московский комсомолец в Украине”, “Комсомольская правда в Украине”, інших? Це абсурдизм. І такого абсурду предосить. Зокрема — призначення президентом національного кана& лу людини, яка не володіє і принципово не хоче го& ворити українською мовою”, — констатував Го& лова ВУТ “Просвіта” Павло Мовчан. Та, на його думку, національно-патріотичні сили от& римали потужну підтримку в боротьбі за укра& їнську Україну, коли Президент Ющенко в посланні, виголошеному із трибуни Верховної Ради, підтвердив, що він зорієнтований на власну історію, на власні національні цінності, особливо наголосивши на мовній проблемі, інформаційній проблемі, на необхідності вит& ворення єдиної помісної церкви як імунної системи нації. “Це дуже чіткий сигнал, це орі& єнтир для українського суспільства”, — стверджує лідер “Просвіти”. — Президент запевнив, що застосує всі можливі сили для того, щоб роз& колу в суспільстві не було ні за мовним, ні за ре& лігійним принципом, — а це суголосне із завдан& нями й ідеалами, які завжди ставила перед со& бою “Просвіта”. Анатолій Погрібний: “Не можна сказати, що за 17 років із часу створення Товариства української мови ніякого поступу щодо мовних питань не було. Певний поступ є, але він настільки мізерний, що просто немає прощення попереднім режимам в Україні, бо можна говорити про те, що мінімум два покоління молодих українців втрачено в мовному плані. Ми б’ємося за свою українську мову в своїй державі на своїй етнічній території — це і парадокс, і нонсенс. Але чекаємо наступних виборів, на яких ми, усе свідоме українство, неодмінно повинні перемогти. І як тільки переможемо —розгорнемо наступ за бастіони українства, за те, щоб Україна будувалась як українська держава з національними пріоритетами в усьому — в економіці, політиці, культурі, мові. Зараз ми повинні спиратися на позиції свого Президента, який відзначив, що українська мова — потужний консолідуючий фактор”. Юрій Гнаткевич, керівник фонду Олекси Гірника, оцінює створення ТУМ — як старт українотворчих змагань нової доби, здобуття незалежності — як напівфінал. І запитує: а що стане фіналом? Читання лекцій російською у ВНЗ, вулиці столиці, названі іменами катів українського народу — сьогоднішні наслідки т. зв. кучмізму. Тож, намагаючись дійти першопричин: а що є джерелом отого кучмізму? Чи можливо знівелювати століття політики, направленої на ліквідацію української нації, наслідки якої особливо виразні на сході України? Чи українці поросійщених реґіонів перейдуть у стан українства? “Усе залежатиме від нашої активності, злості і запалу в бороть-
Олександр Пономарів, Юрій Гнаткевич, Павло Мовчан, Анатолій Мокренко й Анатолій Погрібний
Фото Івана Пилипенка бі”, — впевнений Юрій Гнаткевич, як і в тому, що на наступних виборах електоральне поле буде поділене не за соціальними чи класовими параметрами, поділ ітиме по межі українськості й неукраїнськості. Анатолій Мокренко, народний артист України, згадав слова Олександра Довженка: “...були сини України, були сини українського народу, були і сучі сини...” Таких і нині багато. Мо& же, вони й непогані люди, але у ставленні до всього українського — вони сучі сини. А для мене рідна мова, українська мова — найголовніший ступінь свободи, який може бути. Боротьба за українську мову починалася з ТУМ, звідти вий& шла наша політична, культурна еліта. Але мов& на карта розігрується досі. Перед виборами де& мократи потрохи здаються в мовному питанні, щоб придбати більше голосів виборців, а росій& ськомовні наступають. Мусимо зібрати докупи українську душу. Дуже нашкодив Леонід Кучма, коли заявив, що боротиметься за офіційний ста& тус російської мови, — в багатьох тоді опусти& лися руки й поникла душа, бо зрозуміли, що офі& ційна влада проти того, щоб Україна була укра& їнською. І досі, на превеликий жаль, ця ситуація не змінилася”.
Олександр Пономарів: “Нам треба повчитися у євреїв, бо вони відродили свою мертву мову, а наша влада перекриває повітря живій українській мові. Пам’ятаю, як у часи створення Товариства української мови навіть на Донеччині, на Луганщині почали відроджувати українські корені, в Маріуполі створили ансамбль “З рідних джерел”. А потім Кучма своєю заявою про другу офіційну мову започаткував руйнацію цих здобутків. Але ми чекали Майдану, надіялися, що народний Президент вирішить ці проблеми. І чого дочекалися? На Луганщині, на Одещині, на Дніпропетровщині, на Харківщині? Якщо до того там були не найкращі голови держадміністрацій, але вони хоч намагалися говорити українською мовою, то новопризначені навіть не намагаються і не хочуть. То який це приклад іншим? Вони не намагатимуться відродити українську мову на тих теренах і йтимуть назустріч зросіянізованим. Вважаю, що винна в цьому “помаранчева влада”, бо на неї покладали багато надій, але жодних вона не виконала”. Усі учасники заходу зійшлися на думці, що основна причина обмеження функціонування української мови в Україні, постійних спекуляцій темою двомовності, намагань поділити націю за мовною ознакою — криється в характері української влади. Адже, як доводять приклади, в ментальності українців закладене рівняння на лідера (“як схилить голову лідер, — так і буде”), тому приклад провідників народу може стати одним із чинників підняття рівня національної свідомості, українізації зокрема. Окрім шляхів вирішення мовної проблеми, якими їх бачать просвітяни, журналісти також отримали відповіді на питання стосовно звернення ВУТ “Просвіта” до ЦВК з вимогою зняття з виборчої реєстрації блоку “Народна опозиція”, “Партії реґіонів” та “Партії політики Путіна” як таких, програми дій яких мають антидержавне спрямування. Учасники конференції наголошують, що ці політичні сили слід потрактовувати не просто як носіїв інших поглядів, переконань, іншої ідеології, — а як ворогів України, української культури, українського народу. Торкнулися також на прес-конференції і питання графи про національність у паспорті. Павло Мовчан погоджується, що закон про паспорт, прийнятий за президентства Леоніда Кравчука, слід переглянути. Але ініціатива повинна виходити насамперед від широких кіл громадськості з висвітленням проблеми у ЗМІ.
z
Леся ТКАЧ дислав Уткін і начальник відділу культури Микола Ричков. З окремим привітанням вийшли на сцену земляки-зятківчани, які мешкають у столиці. З Вінниці привезла привітання й дарунки від Обласного центру народної творчості поетеса, лауреат декількох літературних премій поетеса Валентина Сторожук. Вітали Миколу Дмитренка представники Уманського педагогічного університету ім. Павла Тичини, доктор мистецтвознавства, фольклористка й етнограф Черкаського педагогічного університету Світлана Китова, поетеса з Олександрії Наталя Фесенко, скульптор і давній товариш Петро Лантух із Житомирщини, працівники редакції журналу “Слово і час”. Родзинкою вечора стало вручення ювілярові його великого портрета. Зробив це відомий художникпортретист Володимир Маслак. Зворушливими моментами дійства були виступ бандуриста Василя Буяновського; пісня “Відлітають у вирій думки мої літні” на слова ювіляра у виконанні його сина Олеся (фортепіано) та доньки Юлії (вокал, гітара). До речі, Олесь — перекладач з англійської мови, має в творчому доробку кілька перекладених романів; Юлія — поетеса, член НСПУ, кандидат філологічних наук. На завершення творчого вечора Микола Дмитренко прочитав свої поезії з нових двох книг “Квіти добра” та “Люблю твій усміх загадковий”.
Юлія ШУТЕНКО, кандидат філологічних наук, світлина Ольги ЩЕРБАКОВОЇ
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
