Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура без провінції · с. 12сторінка оригіналу ↗

ОЧИЩЕННЯ «ЗІЛЛЯМ»

Слово Просвіти, №07 за 2006 рік

ВИСТАВКА Понад 30 років тому ця вистава вже йшла на сцені Донецького театру за інсценізацією одного з його засновників Василя Василька. Що ж змусило колектив знову звернутися до твору Ольги Кобилянської? Марко Бровун, художній керівник театру, заслужений працівник культури України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка, пояснює так: — Звичайно ж, це безсмертний твір видатної української письменниці, й проблеми, окреслені в ньому, вічні. Тому ідея постановки “Зілля” була підтримана в колективі й знайшла відгук у творчих задумах режисера Анатолія Канцедайла. Крім того, беручись за цю виставу, ми прагнули гармонізувати репертуар, багатий українською класикою, бо жанрової драми в ньому не було. А ще такі спектаклі сьогодні необхідні як артистам, так і глядачам, бо змушують не лише співпереживати, ай мислити, аналізувати, заглиблюватися у настрої власної душі. В основу спектаклю “Зілля” лягла інсценізація Василя Василька, але переосмислена й осучаснена режисером. Ми дещо змінили акценти, адаптувавши твір до сприйняття сучасників. У виставі демонструють свої творчі здобутки вокалісти, артисти балету й оркестру. Вистава вдалася — про це свідчить високий рівень емоційності, на яку відкрито реагують глядачі. Як стверджували давні греки — родоначальники ТЕАТРУ, основна його мета — це катарсис, очищення через співпереживання. Вистава “Зілля” має високу енергетику. Виявляється, що українська драма здатна глибоко вражати: про це свідчить не лише кількість заплаканих очей, а й ті глибокі хвилини катарсису, який переживають глядачі й актори разом. “Зілля” у постановці Анатолія Канцедайла має потужний естетичний аспект. На перший, моральний план висунуто причинно-наслідкові зв’язки, що й обумовлюють колізії, які відбуваються в житті героїв. За кожен учинок ми відповідаємо, — цей закон не омине жодної людини. Ця думка домінує у виставі, їй підпорядкований розвиток дії, дещо свідомо уповільнений, аби дати глядачеві пережити й зрозуміти кожну сцену. І якщо перша дія розвивається як поетична, а місцями навіть побутово-етнографічна, то в другій — з’являється потужний психологічний струмінь, напружений і динамічний, — не за рахунок прискорення темпоритму, а внаслідок сильнішого емоційного навантаження. Оформлення вистави (О. Гавриш) знову ж таки ґрунтується на філософській метафорі дороги — символу людського життя. Дуже вдалий хід — закриття куліс — як зміна часового простору, перехід від минулого до сценічного сучасного. Певна недомовленість і можливість глядацького пошуку притаманні цій виставі в цілому. Окремо слід відзначити музичне оформлення вистави (ком- ПРЕМ’ЄРА позитор Євген Кулаков, заслужений діяч мистецтв України, головний хормейстер Тетяна Пащук). Вдало дібрані музичні теми тонко передають психологічну напругу героїв у певних ситуаціях, а в масових і обрядових сценах, — усе розмаїття і колорит фольклору українців і циган. Танцювальні номери (Г. Дибовський) органічно вплетені в канву вистави, а хореографічну підготовку артистів варто відзначити окремо. І музика, і хореографія — невід’ємні складові вистави, частини цілого. Ціла галерея успішних акторських робіт. Як завжди, неперевершений народний артист України Геннадій Горшков у ролі старого цигана Андронаті, народного філософа. Переконлива в силі материнської любові й трагічності втрати дитини Тетяна Романюк, заслужена артистка України (Дубиха). Успішно дебютувала у великій драматичній роботі Альбіна Терехова (Мавра). Широта творчого діапазону й акторська майстерність дозволили їй прожити на сцені шлях жінки від молодості й до зрілості. Чудовий Гриць (Володимир Швець) — красивий, ліричний, щирий і щедрий у своїх почуттях. Це своєрідний український і Дон-Жуан, і Гамлет. Захоплюють молодістю, емоційністю, мелосом Тетянка (Зоряна Гуска) та Настка (Наталя Філіпович) — наймолодші в трупі артистки, проте в цій виставі їм удалося віднайти неабияку силу внутрішнього звучання образів. Сценографія, костюми, музика й хореографія — все в цій виставі пробуджує в глядачів, наголошую, Донецького реґіону цікавість до самих себе, до свого коріння. Як, до речі, і більшість вистав Донецької муздрами, прем’єра скерована на пробудження національної самосвідомості глядачів. О. ТРОЯН, м. Донецьк z На знімку: фраґмент із вистави “Зілля”. На початку року в Донецькому академічному музично-драматичному театрі відбулася прем’єра вистави “Зілля” за повістю Ольги Кобилянської “У неділю рано зілля копала”. Здійснив постановку Анатолій КАН- ЦЕДАЙЛО, заслужений діяч мистецтв України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин