Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

БЕЗ ЧЕРВОНИХ ЧОБІТКІВ

Слово Просвіти, №07 за 2006 рік

У Колонній залі Національної філармонії відбувся концерт симфонічного оркестру “Філармонія” Чернігівського філармонійного центру фестивалів і культурних програм на чолі з художнім керівником і диригентом, заслуженим діячем культури України Миколою СУКАЧЕМ. Унікальність цього творчого колективу, на думку відомого українського журналіста Юрія Макарова, який виголосив вступне слово, полягає у тому, що він складається здебільшого з представників студентської молоді та недавніх випускників Чернігівського музичного училища і Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Ініціатор та організатор цього оркестру — Микола Сукач, який за сім років існування колективу провів у Чернігові п’ять міжнародних фестивалів класичної музики “Музичні вечори”, брав участь у двох фестивалях “Хістрія” в Хорватії, п’яти фестивалях “Київські літні музичні вечори”. Відомий диригент також своєю музично-просвітницькою діяльністю, адже він розшукав і виконав із симфонічним оркестром “Філармонія” усі оркестрові твори забутого за радянські часи українського композитора Сергія Борткевича (1877, м. Харків—1952, м. Відень), повернувши в Україну його ім’я і творчість. У програмі концерту прозвучали яскраві й різнопланові твори Сергія Борткевича. Перше відділення відкрили фортепіанним концертом у виконанні лауреата міжнародних конкурсів В’ячеслава Зубкова. До речі, автор цього твору був відмінним виконавцем, він навчався у Лейпцизькій консерваторії у фортепіанному класі РЕЦЕНЗІЯ Серед найдивовижніших досягнень у галузі мистецтва, виконаних на замовлення, — безперечно, “Аїда” Джузеппе Верді, що її композитор написав до відкриття Суецького каналу на пропозицію Єгипетського уряду. Від першої прем’єри 1871 року й донині цей твір улюблений і у виконавців, і серед глядачів. До речі, 1 жовтня 1926 р. саме цією виставою започаткував свою діяльність Національний театр опери України імені Тараса Шевченка. Днями опера прозвучала в значно оновленому молодіжному складі, ніби генеральною репетицією перед великою гастрольною поїздкою до Японії, де заплановано понад 30 вистав... В “Аїді” партію Амонасро вико* нує цьогорічний номінант на здобут* тя Шевченківської премії І. Понома* ренко. Від Бога наділений чудовим НА ЗДОБУТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА блискучого піаніста, учня самого Ференца Ліста — Альфреда Райзенауера. Віртуозність фактури, що вимагає від виконавця однаково доброго володіння як прийомами дрібної техніки “бісерного” звуковидобування, так і масивною акордикою; широкий діапазон звучання — від прозорого мерехтіння на піано до потужного насиченого форте; багатобарвність музичного матеріалу в поєднанні з монументальністю замислу твору, наскрізним розвитком — усе це містить у собі романтичний фортепіанний концерт Борткевича, що бере свої традиції від творчості великих композиторів-романтиків Шопена, Ліста, Рахманінова. Інтерпретація В’ячеслава Зубкова вирізнялася тонким розумінням стилю, досконалістю у розкритті задуму композитора, що в органічному ансамблі з оркестром, звучання якого буяло яскравістю тембрів і фарб, викликала насолоду від прослуханої музики. Продовжили романтичну атмосферу, створену фортепіанним концертом, твори Борткевича “Поема” — II частина з Концерту для скрипки з оркестром ре-мажор, тв. 22 та Вальс, тв. 48, інструментований Миколою Сукачем для скрипки і струнного оркестру у виконанні народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, видатного скрипаля Анатолія Баженова. Окрім творів Борткевича, у концерті пролунала музика ще одного українського композитора, засудженого більшовицькою владою на забуття, — Всеволода Петровича Задерацького (1891, м. Рівне—1953, м. Львів), а саме його Симфонічний портрет “Завод”, що в Україні виконувався вперше. Яскравим видалося виконання Симфонічної поеми “Отелло”, написаної Сергієм Борткевичем під впливом вистави Харківського драматичного театру за участю відомого італійського трагіка Сальвіні Россі та вперше виконаної 1915 року під диригуванням автора. Незважаючи на молодий вік музикантів колективу та на певні проблеми, пов’язані з якістю інструментарію (що виникли через брак коштів), оркестр звучав доволі зібрано й органічно. У цьому велика заслуга диригента Миколи Сукача, непохитний авторитет якого відчувався у кожній ноті, у кожному такті, чого іноді так не вистачає багатьом нашим столичним оркестрам. Концерт не відрізнявся звичним набором патріотичних гасел, що протягом тижня заходів на здобуття Шевченківської премії систематично лунали зі сцени, строкатістю вишиванок і червоних чобітків, усе тут відбувалося природно: яскрава гра оркестру поряд із натхненним виконанням солістів створювали відчуття музичного свята. z Олександра ТИМОЩУК баритоном, артист має ще й надзвичайний драматичний талант. Коли він з’являється у тріумфальній сцені — в кайданах серед сяючих переможців, і несмілива Аїда НА ЗДОБУТТЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин