Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Вузлики на пам’ять · с. 16сторінка оригіналу ↗

ЯК ОСМИСЛИТИ

Слово Просвіти, №07 за 2006 рік

Андрій Гончар. Іван Мазепа. 1974 z Галина Севрук. Байда Вишневецький. 2002 Тетяна ЧУЙКО Фото Івана ПИЛИПЕНКА Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р. Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА Ярема ГОЯН Павло МОВЧАН Анатолій ПОГРІБНИЙ Олександр ПОНОМАРІВ Іван ЮЩУК Перший заступник головного редактора, відділ політики Володимир ПАВЛІВ 279-49-47 Заступник головного редактора Марія ЛИТВИН 279-49-47 Заступник головного редактора з виробничих питань Наталія СКРИННИК 278-01-30 (тел/факс) Відповідальний секретар Ірина ШЕВЧУК 278-63-69 Відділ мови Олександра ТКАЧ 270-55-57 Відділ літератури Уляна ГЛІБЧУК 270-55-57 Відділ культури Валентина ДАВИДЕНКО 270-55-57 Відділ просвітянської роботи Ольга СКРИПКІНА 279-49-47 Відділ коректури Тетяна МИХАЙЛЕНКО Ірина СТЕЛЬМАХ 278-63-69 Комп’ютерна верстка Ірина ШЕВЧУК Олег БЕССЬКИЙ 278-63-69 Бухгалтерія 279-41-46 А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10&Б, м. Київ, 01001 E&mail: slovo_prosvity@ukr.net http:// slovoprosvity.com.ua/slovo І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617 Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам. № 3301207 Загальний наклад — 24 000 Листування з читачами — тільки на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів. При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове. Передплатна ціна, врахо& вуючи поштові послуги: на місяць — 3,29 грн. на 3 місяці — 9,59 грн. на 6 місяців — 19,18 грн. також заслуга організаторів, які підводять до постановки питання. Є рація в тому, що представлено саме таку кількість творів, але, видається, для наступної акції (а хочеться вірити: вона стане традицією в гарному сенсі) варто відібрати менше, та найдобірнішого. Художникам, особливо молодшого покоління, потрібно прагнути нового щабля в осмисленні історії. Адже мистецтво — не лише констатація факту, хай і відповідними засобами і в належний спосіб. Варто шукати причинно-наслідкові зв’язки подій, опановувати філософію Часу, спостерігати взаємодію таких категорій, як час і простір у контексті української історії. Що, зрозуміло, відіб’ється на пошуках художньої мови, пошуках стилістичних, нехай на ґрунті “золотого фонду” метрів образотворчості. Зрештою, — це ще відповідальніше й цікавіше для митця. М. Шлемкевич писав: “... Для свідомості провідної меншості особливо важливі світогляд і мистецтво. Перший встановлює порядок ідей, порядок мислей. Друга, мистецька ділянка, організує почування людини. Крізь призму світогляду людина розуміє світ і події в ньому... Мистецтво ж дає людині почувальну оцінку світу та його явищ. Вони пов’язані з собою, вони співпрацюють. Вони доповнюють і впливають одне на одне. Мистецький твір, що не зворушує, що не накидає нам настрою, переживань — мертвий”. Для твору на історичну тему, крім осмислення, важливим є втілення на відповідному художньому рівні. Не закликаю художників здобувати фах філософів, проте наполягаю: досвід, обдаровання, вміння мислити образами, так би мовити, фахова специфіка взаємодіє із прагненням мислити, вивищуючись духовно. Тож митцеві має однаково залежати на прагненні й умінні осягати світ думкою і почуттям, гідному втілен- Василь Забашта. Засновники Києво(Могилянської академії. 1918 ці, й життю душі. Саме тут світогляд чи не особливо співпрацює з мистецтвом. Кожне нове покоління митців має якщо не дати провіщення Шевченкового рівня, то вже напевне спробу такого нового відкриття духовного, від якого залежить історія. Може, не кожному й варто братися за цей жанр, аби не продукувати ерзаців, духовних і художніх підробок. І такі роздуми виникли під час перегляду. Це до спроби визначення сенсу існування жанру в доробку сучасного митця. Рівень серйозності завдання вимагає відповідного рівня вирішення. Та виставка подарувала й радість від перегляду добірних мистецьких творів. Особлива вдячність скульпторам: М. Горловому, В. Онищенку, А. Кущу та всім без винятку експонентам. Одна грань неповторно відтінювала іншу яскравими образами мистецтва пластики, вдивляючись в історичні глибини. Серед майстрів пензля — М. Стороженко, Ф. Гуменюк, О. Івахненко, В. Забашта, В. Гонтаров, О. Мельник, Г. Севрук, В. Кулеба-Баринова, В. Химочка... Напрочуд різні потужні мистецькі особистості з варіативністю естетичної платформи, особливостями художньої мови, системи образів, відлуння архетипів; стилізацією чи оповідністю, закоріненою в добрій, — у сенсі володіння технікою виконання, — реалістичній школі; міфопоетикою чи символікою... Стильові контрасти створюють особливе енергетичне поле, інтригують і ваблять. У межах однієї експозиції: “Володар” В. Гарбуза і “Гілея” М. Стороженка, “Рік 33-й. Останній кобзар” В. Гонтарова і “Засновники Києво-Могилянської академії” В. Забашти, “Іван Мазепа” А. Гончара і “Михайло Грушевський” О. Солов’я, “Чуєш звуки?” В. Кулеби-Баринової і “Зелений Клин” П. Малишка, “Круглий стіл” А. Ментуха і “Дисиденти” В. Євтушевського. Можна робити цікаві порівняння, як-от “Сон Тараса Шевченка” В. Гарбуза і “Прометей духу” В. Забашти. Ще один позитив виставки: завше на користь здорова конкуренція щодо володіння фахом. Адже немає меж досконалості... Що ж до молодших митців: рівень майстерності й рівень хисту далеко не однаковий. Звісно, стимулює до вдосконалення експонування поруч із метрами. Та, гадаю, організатори мали б бути строгішими й вимогливішими. Експоновані твори представляють митців різних шкіл, сформованих у різних умовах, із різним розумінням спротиву обставинам, різними естетичними вподобаннями. Об’єднує їх спільний вибір — любов до своєї землі. Україна — це вони і ми — глядачі, рецепієнти, народ. А любов — то завжди неповторність. Згадаймо слова Ліни Костенко: Митцю не треба нагород, його судьба нагородила, Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. Будинку художника експонується Всеукраїнська виставка “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”. Викликає повагу вже сам — утілений — задум: і через масштабність щодо кількості представлених творів та імен, намагання презентувати мистецькі осягнення всіх історичних епох, що вирували в Україні, від далекого Трипілля через княжу та козацьку доби, ХІХ століття, осяяне спалахом мислі кирило-мефодіївців, Голодомор, Крути, Другу світову війну, дисидентський рух; і через власне увагу до історичної тематики в мистецтві ХХ—ХХІ ст. Експонуються твори художників від 1918 до 1981 років народження. Оскільки представлено майже все ХХ ст., і стильових обмежень організатори не ставили. Це й робить експозицію цікавою для будь-якого глядача. Людина й історія. Історія українців. Хосе Ортега—і—Гассет зазначав, що нова епоха приносить із собою нове розуміння людини. Більше того, вона не просто приносить — вона і є це нове розуміння. Виставка дає можливість відстежити, як представники різних поколінь розуміли рух історії, адже “історія — це система людських досвідів, що складають єдиний неперервний ланцюг” (Х. Ортега—і—Гассет). Отож українці різних поколінь утілили свій досвід завдяки адекватним тому чи іншому часовому відрізку мистецьким можливостям вислову. Перед глядачем твори, де у відповідний спосіб артикульована і проблема того чи іншого часу, людини в історії. Та й сама історія — те, що осмислюється з позицій свого (для кожного художника — конкретного) часу. Окрім того, давно назріла проблема звернутися до історичної картини як до жанру, оскільки він є чи не найпроблемнішим в українському мистецтві. Виставка засвідчує, що строгих вимог до жанрової чистоти також не висувалося. Напевне, слушно. Проте сама експозиція спонукає до постановки, спроби розв’язання проблеми специфіки жанру в контексті сьогодення. У цьому ні, фіксації відкриття. Багато важить майстерність, уміння власним сотвореним світом (як віддзеркаленим смислом) вплинути на глядача. Не менше вартує духовна робота творця, інтелект. Саме в царині історичного живопису (графіки, скульптури) важливо дати поштовх і дум- Олег Омеляненко. Викрадення половчанок. 2005

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин