Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На допомогу школі · “Викладати мову — це означає передовсім прищеплювати любов до мови”. Максим Рильський · с. 6сторінка оригіналу ↗

УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПІДГОТОВКА ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ

Слово Просвіти, №07 за 2009 рік

Але не можна: 1) залишати й переносити одну букву; тому не можна поділити для переносу такі слова, як юнак, явір, око, олія, Азія тощо; 2) розривати дз, дж, якщо вони позначають один звук: хо-джу, ра-джу, по-дзвін, кукуру-дза; і навпаки, розриваємо їх, якщо вони позначають два звуки на межі префікса і кореня: від-жити, піджива, від-знака; 3) у складному слові відривати від другої частини букву, якщо вона не становить складу: не можна переносити “однод-нівка”, треба одно-днівка; не можна “землетрус”, треба земле-трус тощо; 4) розривати буквені й звукові абревіатури: НАТО, УНІАН, ЧАЕС, МЕГАТЕ; 5) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: 2007 р., 10 км, п. Петренко, Т. Г. Шевченко. Інших заборон для переносу слів немає. Перевірте себе. Випишіть слова в три колонки: 1) ті, яких не можна розривати для переносу; 2) ті, при переносі яких у першому рядку можна залишати дві перші букви; 3) ті, при переI носі яких у першому рядку можI на залишати три перші букви. Армія, орел, умію, одуд, ґудзик, приступ, іти, село, обмию, оазис, крісло, згин, яма, раджусь, ящик, об’єм, збуджене, око, саджанці, околот, вздовж, отвір, ясно, дзвін, оса, зумію. Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися вислів М. Рильського. 3. Чергування голосних Найпоширеніше в українській мові чергування о, е з і. Звук і замість о, е з’являється: 1) у закритому складі: школа — шкіл, воля — вільний, моя — мій, хмелю — хміль, шестеро — шість, перо — пір’я, Києва — Київ; 2) перед подовженими приголосними (у колишньому закритому складі): солі — сіллю, роки — сторіччя, дорога — роздоріжжя, веселий — весілля, селитися — новосілля; 3) у відкритому складі перед складом із суфіксом -ок або -ець: мостити — місток, возити — візок, дзвонити — дзвінок, олово — олівець, паперу — папірець, променя — промінець; 4) після приставного в на початку слова: овець — вівця, овес — вівсяний, отець — вітчизна, гострий — вістря, око — вічко; 5) у словах: прозвати — прізвище, прізвисько; прорвати — прірва. Але не чергуються о, е з і, якщо вони випадають (сон — сну, день — дня), в іншомовних словах (бетон, шофер, толь, партер, кортеж) та в деяких інших випадках. У дієсловах перед складом із суфіксом Iа-або -ува-: 1) голосні о, е чергуються з і: летіти — літати, волокти — зволікати, мести — замітати, пекти — випікати, полоскати — прополіскувати, чекати — очікувати, шептати — нашіптувати; 2) голосний о чергується з а: допомогти — допомагати, гонити — ганяти, вклонитися — кланятися, ломити — ламати, розламувати; кроїти — краяти, розкраювати (від наголосу це чергування не залежить); 3) голосний е (ер) чергується зи (ир): беру — збирати, визбирувати; завмерти — завмирати, терти — стирати. Після шиплячих та й голосний е чергується з о. Причому е, як правило, виступає, якщо за ним іде теперішній або колишній м’який приголосний, в інших випадках — маємо о: вечеря — вечорниці, шести — шостий, четвертий — чотири, копієчка — копійок. Перевірте себе. Випишіть підряд лише ті слова, де звук і виник внаслідок чергування з о або е. Ліс, сузір’я, вітер, пісок, узвіз, очікувати, робітник, білий, місяць, схід, прізвисько, свідчення, корінчик, діло, горіх, випікати, зачіпає, річка, рів, сіно, щічка, сніг, невід, радісно, спів, Харків, місто, пішки, прізвище, рід, звір, пірце. Ключ. З останніх букв виписаних слів має скластися відома українська приказка. 1. Розрізнення е та и. 2. Розрізнення и та і в незапозичених словах. 3. Розрізнення а та о. 4. Розрізнення о та у. 5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови. 1. Розрізнення е та и Ненаголошені е та и у вимові звучать майже однаково, оскільки під час вимовляння їх язик зміщується вверх-униз на незначну відстань. Такі звуки стають чіткими, коли на них падає наголос: дереиво — деирева, зеилений — зелеинь, теирновий — тереин, зиемовий — взимку, неприемиеренний — мир. Звук е у певних випадках випадає, звук и за кількома винятками не випадає: травень — травня, вітер — вітру, справедливий — правда; подих — подиху, ключик — ключика. Звук и випадає лише в дієсловах згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву, зажинати — жну. Звук е може чергуватися з і: променистий — промінь, сутеніти — сутінь, лебединий — лебідь. Звук и чергується з і лише в словах дитина — діти, сидіти — сідати, висіти — підвісити, липкий — ліпити. Звук е регулярно виступає в групах IереI, IелеI: береза, ожеледь. Є цілий ряд суфіксів, у яких пишемо е: зокрема в суфіксах іменників -енн- (оголошення, рішення, значення), -ен- (кошеня, цуценя), IенкI (Опанасенко, безбатченко), IенькI, IечкI (ніченька, стежечка), Iтель (вихователь, учитель), прикметників IесенькI (ріднесенький, дрібнесенький), дієприкметників IенI (зачинений, обговорений), числівників IерI (п’ятеро, дев’ятеро). Звук и регулярно виступає в іменникових суфіксах IинI, IищI, IиськI (звивина, дворище, збіговисько), у суфіксі IивI (печиво, вариво; виняток: марево), у відкритих складах IриI, IлиI (тривога, дрижати, кришити, стриміти, тривати, бриніти, гриміти, чорнобривий, глитати). Розрізняємо префікси: 1) преI з буквою е, який має значення “дуже”: премудрий (дуже мудрий), предобрий (дуже добрий), препогано (дуже погано); а також у словах: презирство, презирливий, престол, преподобний; 2) приI з буквою и, який вживається в усіх інших значеннях: привертати, привласнювати, прискорити, призначити, привокзальний, пристаркуватий, прибуток, причал, приміщення. Перевірте себе. Вставте пропущені букви и або е. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою е. Оз..мина, вст..гати, уд..в’ятьох, с..реда, мороз..во, зб..рати, зчищ..ний, попр..їжджати, тютюнн..к, зв..кати, потр..вожити, жн..ва, понош..ний, оголош..ння, вар..во, жовт..нь, св..круха, мар..во, пр..зирство, звел..чання, ож..вити, неприм..ренний, втомл..ний, тан..ць. Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову англійського поета Роберта Броунінга: “Коли людина бореться сама…” 2. Розрізнення и та і в незаI позичених словах Якщо сумнівний звук чергується з о, е, пишемо і: щілина, бо ущелина; проміння, бо промені; сушіння, бо сушений. Це правило не стосується відкритих складів IриI, IлиI в словах бриніти (бренькати), гриміти (громовиця), дрижати (дрож), кривавий (кров), чорнобривий (брова), глитати (глотка). Постійно і виступає у суфіксах Iінь, Iіш(ий), Iісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжісінький. На початку слова завжди, відповідно до правил чинного правопису, пишемо букву і: ім’я, іскра, ікра, іти, іграшка, іній, інколи, інший, іржа. В інших випадках орієнтуємося на вимову: приголосні перед и вимовляються твердо (тихий), перед і — м’яко або пом’якшено (втіха, хід). Іноді в написанні окремих слів треба вдаватися до аналогії. Коли вагаємося, яку букву писати — и чи і — у таких словах, як сушіння, кришіння, служіння, збайдужіння, точіння, пригадуємо аналогічне за будовою слово ходіння, у якому чітко звучить і. Так само за аналогією до картоплиння пишемо бурячиння, лопушиння, маковиння тощо. В абсолютному кінці слова: 1) після задньоротових г, к, х, ґ виступає звичайно и: дороги, шляхи, руки, дзиґи, тільки, залюбки, навкруги, трохи, по-батьківськи; але виступає і: а) у словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, далекі, сухі, такі, всякі; б) у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі; 2) після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, тричі; але виступає и: а) у дієсловах у наказовому способі та в дієприслівниках: бережи, мовчи, пиши, полощи; розмірковуючи, виконавши; б) у прислівниках типу по-вовчи, по-ведмежи; в) у прийменнику межи (межи очі) та сполучнику чи. Перевірте себе 1. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і. Спок..й, пог..дний, ож..вати, ш..шка, стр..вожений, одв..чний, ж..ночий, стр..жень, няньч..ти, збайдуж..ння, глуш..на, гнучк..сть, перех..д, однор..дний, дюж..на, ноч..вля, узгол..в’я, одгр..міти, усяч..на, льодов..к, найструнк..ший, глибоч..нь, к..готь, ск..нути, узг..р’я, далеч..нь, ненав..сть. Ключ. З других букв повинно скластися перше речення з вислову давньоримського письменника Катона Старшого: “…Якщо використовувати його для діла, воно стирається; якщо не використовувати — іржа з’їдає”. Перевірте себе 2. В кінці слів треба вставити букву и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і. Трич.., птах.., трох.., депеш.., хащ.., чепіг.., площ.., оберег.., навкруг.., міраж.., озеленювач.., ящик.., реп’ях.., сух.., зв’язавш.., двіч.., калош.., стелаж.., сич.., смітник.., усяк.., тільк.., лемеш.., обруч.., створююч.., випиш.., вернісаж.. Ключ. З других букв виписаних слів має скластися закінчення афоризму: “Не досить знати собі ціну — ...” 3. Розрізнення а та о Голосні а та о вимовляються завжди чітко, не змішуючись. Проте в деяких словах трапляються вагання у вживанні цих голосних. Це зумовлене тим, що в давнину в нашій мові нерідко голосний а замінювався на о (Александр — Олександр, раб — робота) і рідше — навпаки. У сучасній мові після задньоротових г, к, х перед наступним складом з а (він може бути й ненаголошений) виступає звук а: гарячий, гарячка, гарячкувати, гаразд, гараздувати, качан, качанистий, калач, кажан, хазяїн, ха-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин