Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Гортається книга Буття”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

НАЧЕ СЕРЦЕ ДО СЕРЦЯ

Слово Просвіти, №07 за 2009 рік

Сергій ЦУШКО, м. Київ Гортаю книжку Павла Гірника і порівнюю два враження: від недавнього вечора в Національному музеї Тараса Шевченка й від рядків його щирої, зболеної поезії. До цього знав автора з публікацій, які щоразу привертали увагу, проте з ним, чию збірку віршів “Посвітається” висунуто на здобуття Шевченківської премії, бачився вперше. Це було дивне відчуття. До столу вийшов приземкуватий буйночубий чоловік, який за всіма ознаками не звик зачаровувати залу чи загравати з нею. Став гортати книжку руками хлібороба чи майстрового, в яких легше уявити косу або молот, ніж тоненький олівець. Жодних композиційно вивершених вступних фраз: “Розповідати про себе не буду, краще почитаю”. Читав без декламування, окличних інтонацій. Уже з першого вірша мені видавалося, що почувається ніяково, навіть соромиться, — як зазвичай скуто розповідають про себе одвічні трударі. Бо ж є заповіт-наказ самому собі: “Пусте і воляче терпіння, і пиха індича. — Роби!” Однак мало-помалу увага зосереджувалась на тому, що мовилося. Слова й рядки продиралися крізь густі вуса, підступали до кожного, а далі: “Не озирайся. Не суди. Нема нікого — тільки слово…” Додому йшов із жагою припасти до сторінок, пересвідчитися в непомильності першого сприйняття. Ніс книжку, отриману з рук автора останнім із небагатьох, кому пощастило, — наклад, як нас уже привчили, невеликий. Подумки повторював почуте: “Ти останній — і мусиш іти на останні громи, подолавши і простір, і смерть, і вагання”. У неголосного й непоспішного в розмові поета у віршах громів і гроз багато. І то не декорації, не спецефекти. То глибинні процеси, що нуртують у душі, виштовхуючи назовні обпечені й обвуглені слова: “Не вичахай, пречиста моя муко… Ти блискавка, якої не вблагати. Та громом обізватись не мені…” Бо довкола “гетьманують джури”, бо “народе мій, сліпий кобзарю, куди тебе ведуть поводирі?” Павло Гірник не схиблений на словесній еквілібристиці, не рветься в шоумени. Йому болить одвічне, вселюдське, він не стає в позу сучасного іронічного споглядаль-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин