Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гості редакції · “Мова — така ж жива істота, як і народ, що її витворив”. Панас Мирний · с. 12сторінка оригіналу ↗

ОБМІНЮЄМОСЯ КУЛЬТУРНИМИ ЗДОБУТКАМИ

Слово Просвіти, №07 за 2009 рік

“Треба напружити всі сили, гукнути поклик до всіх, у кого билося і б’ється серце, до розвою нашої рідної мови”, — писав Панас Мирний. Днями до нашої редакції завітали творчі особистості, патріотки, які виконують заповіт класика: Антоніна Якімова і Надія Купчинська. Вони різні, працюють у різних умовах, галузях і навіть державах. Але роблять спільну справу. Пані Антоніна пропагує українську мову в Болгарії, а пані Надія керує молодіжним вокальним гуртом “Диво”, який надає українській мові, пісні високого звучання. Ця шпальта нашої газети присвячена їм. Антоніна Якімова родом з міста Костополя, що на Рівненщині. Закінчила Київський університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю іноземна філологія. Викладала іноземну й українську мову в одній із київських шкіл. Познайомилася з болгарином, який працював у Києві. Вийшла заміж. Одного разу чоловік сказав Антоніні Миколаївні: “Я хотів би, щоб ти пожила на моїй етнічній батьківщині”. Так 2002 року вона опинилася в Болгарії. Відкрила для себе багато цікавого. Познайомилася з країною, її культурою, українською діаспорою, з тим, що пов’язує Болгарію з Україною. Поява української діаспори в Болгарії пов’язана насамперед з відомим українським істориком Михайлом Драгомановим, який приїхав до Софії 1889 року на запрошення болгарського міністра освіти і викладав новітню історію у Вищій школі (нині Софійський університет “Св. Климент Охридський”). Тогочасні яскраві представники українства в Болгарії активно пропагували українську історію й культуру. Поповнила діаспору наступна хвиля емігрантів з України після жовтневого перевороту 1917 року, серед них патріотів-українців було близько 2 000. Третю хвилю емігрантів називають “шлюбною”, її складають люди, які опинилися в Болгарії в результаті міжнаціональних шлюбів. Нині українців на консульському обліку в Посольстві України в Софії та Генконсульстві у Варні понад 2 500 осіб. Якщо врахувати й тих, що не перебувають на обліку, то близько шести тисяч. Основні осередки українства — Софія, Варна, Бургас, Добрич, Сілістра, Велико-Тирново, Плевен. У Болгарії українська діаспора не така згуртована, як, наприклад, Вокальний гурт “Диво” справді відповідає назві. Це потрібно чути. Артисти лише розпочали завойовувати серця слухачів. Байдужих, напевно, не буде. Про витоки, народження та перші кроки колективу розповідає його керівник Надія Купчинська. — Надіє, зараз Ви не можете уявити себе без музики. А як усе починалося? — У 12 років мама привела мене на репетицію хорового колективу “Фрески Києва”. Вони вже включали до репертуару духовну музику, виконувати яку тоді забороняли. Проводили репетиції у церкві, в підвалі, щоб сторонні не чули. Мама була членом Народного руху, палкою прихильницею незалежності України. Виховала мене в любові до нашої пісні. “Фрески Києва” дуже сподобалися, і мама попросила: візьміть мою доньку в хор. Олександр Бондаренко, керівник, спочатку здивувався: та вона ж маленька! Але погодився послухати мене. Я заспівала українську народну пісню “Летів пташок понад воду”, яку дуже люблю змалку. І мене взяли! Відтоді ходила на репетиції з професіоналами. Згодом почала зними виступати. З “Фресками Києва” я дорослішала, потім влилася в хор, пізніше співала соло. Співаючи в хорі, закінчила Київське музичне училище ім. Р. Глієра, була солісткою в Галини Горбатенко. Потім вступила до Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Із вдячністю згадую викладача хорового диригування, колишнього ректора Олега Тимошенка. Олег Семенович — наче справжній батько. Запам’ятався щирістю, батьківською опікою. Міг і посварити, і поспівчувати, дати порау Латвії, але все-таки українські товариства мають вплив. Антоніна Якімова, приїхавши до Болгарії, познайомилася з представниками діаспори, прийшла на зібрання одного з найчисленніших товариств “Мати Україна”, яке є членом Європейського конґресу українців, готує подання до Світового Конґресу, і їй як досвідченому фахівцеві дипломат з Українського Посольства Микола Ярмолюк запропонував вести недільні курси з української мови. “Перше заняття в Софії ми провели 14 листопада 2002 року. Оскільки не було приміщення, я попросила чоловіка, і ми навчалися в його офісі після закінчення робочого дня. У зв’язку з цим працювали тільки з дорослими, — розповідає Антоніна Миколаївна. — Це не був стабільний контингент. Приходили люди, які могли і хотіли навчатися. Я так будувала заняття, що на будь-яке з них можна було прийти й працювати. На заняттях, які часом відвідували й болгари, розповідала про наші звичаї, традиції. На відміну від нас, болгари, приміром, день Святого Миколая відзначають як свято для дорослих. Вважають його покровителем мандрівників, рибалок, а також банкірів. На це свято в них обов’язково має бути риба, але купувати її треба з лускою. Коли жінка чистить рибу, треба слідкувати, щоб жодна лусочка не впала на підлогу, бо, за повір’ям, не буде грошей. Я привезла сценарії свята Святого Миколая для дитячих садків, які склали разом з викладачкою Київського педуніверситету ім. М. Драгоманова Іриною Невінчаною, спільно з Людмилою Жиковою переклали їх болгарською мовою, і в Софії виховательки дитячих дошкільних закладів запозичили наш досвід. Торік Посольство України надало нам кімнату для занять. Міністерство закордонних справ виділило кошти для обладнання цієї кімнати під клас. Коли я повернуся до Софії, має відбутися відкриття класу. Заняття проводитимемо з посольськими дітьми, а до них долучатимуться діти українців, які мешкають у Софії. Звичайно, будуть учні різного віку. В Інституті українознавства, Фото Євгена Букета де директором Петро Кононенко, розробили відповідну програму від першого до дванадцятого класу. Хочу спробувати проводити заняття за цією програмою”. У Болгарії шанують пам’ять Михайла Драгоманова. За активної участі Антоніни Якімової, яка є головою оргкомітету, вже три роки поспіль навчальний рік починається з конференції “Драгоманівські студії”. У ній беруть участь школа, товариство “Мати Україна”, Посольство України в Болгарії. Учасники конференції опоряджують могилу Драгоманова, покладають квіти. Невдовзі вийде збірник доповідей, які прозвучали на конференціях. Доповіді готують активісти діаспори: Василь Жуківський, журналіст, секретар фундації “Мати Україна”, Лідія Терзійська, доцент, кура-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин